4. Класифікація форм держави.

Форми правління:

Монархія – вища державна влада здійснюється довічно, одноособово і передається у спадок чи призначається наступник.

Абсолютна монархія (Ватикан, Саудівський Аравії).

Конституційна (обмежена) – влада монарха обмежена конституцією чи парламентом. Уряд формується парламентом і підзвітній йому (Англія, Швеція, Японія).

Дуалістична – монарх особисто формує склад уряду, котрим керує сам, або через призначеного ним прем’єр-міністра (влада поділяється між монархом і парламентом: Англія 1688, Кувейт, Йорданія).

Республіка – вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, котрий обирається населенням або його частиною на певний термін.

Президентська – голова держави одноосібно формує склад уряду, яким сам керує (США, Аргентина, Швейцарія).

Напівпрезидентська – уряд формується за погодженням глави держави і парламенту (Франція, Україна, Фінляндія, Росія, Польща)

Парламентська – уряд формується парламентом на основі парламентської більшості і підзвітний тільки йому (ФРН, Італія, Ізраїль).

Форми устрою:

Проста (унітарна) держава – частини її не мають ознак суверенітету чи автономії, а є тільки адміністративно-територіальними одиницями (Польща, Фінляндія, Франція); з автономіями: Україна, Іспанія, Італія, Португалія.

Складні.

Імперія – багатонаціональне об’єднання створене насильницьким шляхом з різним ступенем підпорядкування її частин центру et impera (Російська, Римська, Австро-Угорська).

Федерація – складне держвне утворення з частин, що мають автономні права та національні, економічні чи територіальні відмінності на основі верховенства законів федерального центру над законами окремих суб’єктів (Росія, США, ФРН, Швейцарія, Канада, Бразилія).

Конфедерація – об’єднання незалежних держав на основі верховенства законів суб’єкта над законами єдиного цілого (Британська співдружність АСЕСН, ОПЕК, Організація Ісламської Конедерації, УНР(1919 з ЗУНР), Сербія і Чорногорія). Головні риси: відсутність громадянства, валюти, кордонів, органів влади і вертикалі. Трансформуються у бік федерації чи незалежних держав.

Форми держави за типом політичного режиму:

1. демократичний;

2. авторитарний;

3. тоталітарний.

5. Правова держава і громадянське суспільство.

Громадянське суспільство – сукупність сусп. відносин , формальних і неформальних структур, що забезпечують умови життєдіяльності людини, задоволення і реалізацію різноманітних потреб та інтересів і соц.груп.

Характерні ознаки:

• наявність у суспільстві вільних власників засобів виробництва;

• розвиненість та розгалуженість демократії;

• правовий захист;

• високий рівень громадянської культури;

Принципи функціонування:

• приватна власність на засоби виробництва;

• індивідуальна свобода і самостійність особи;

• народний суверенітет, верховенство повновладдя народу;

• ознайомленість громадян з діяльністю держави і суспільства;

• свобода формування громадянської думки;

• справедливість законів і неухильність їх виконання;

Основи:

• економічна

• багатоукладна економіка;

• різноманітні форми власності;

• ринкові відносини;

• духовна

• відсутність монополії однієї ідеології і світогляду;

• свобода совісті;

• цивілізованість, висока духовність і моральність.

• політична

• децнетралізація владних повноважень;

• розподіл влади;

• політичний плюралізм;

• доступ громадян до участі в державних і суспільних справах;

• верховенство закону і рівність перед ним.

Структура

• політичні партії і лоббістські організації (комітети, комісії, ради), що створюються при законодавчих і урядових ОРГАНАХ;

• Суспільно-політичні організації і рухи (екологічні, активістські, правозахисні)

• союзи підприємців, асоціацій споживачів, доброчинні фонди;

• наукові і культурні організації, спортивні товариства;

• муніципальні комуни, асоціації виборців, політ клуби.

• незалежні засоби масової інформації;

• церкви;

• сім’я;

Історичні типи

• община;

• соціальні утворення (стани, соц.група, клас);

• сусупільсьво як сукупність громадян країни;

• світове співтовариство громадян;

Форми існування

• реальна (конкретно-істор у певній країні);

• відносна (потенційно можлеве у рамках існуючих продуктивних сил);

• абсолютна (ідеал, вища ціль).

Правова держава

забезпечує:

• верховенство права і закону;

• максимальну гарантію прав і свобод людини;

• рівність всіх перед законом і судом;

• взаємовідповідальність громадянина і держави;

• судовий захист особи;

грунтується:

• на розподілі і балансі влад;

• встановлені межі влади;

• політичному плюралізмі;

• підзаконності влади і управління;

• конституційний нагляд;

• широке місцеве самоврядування.