С.П.Самійленко - український молодограматик другої половини XX ст.

Самійленко Стефан Пилипович (1906 -1982) - один з найвизначніших українських славістів, мовознавець-молодограматик другої половини XX ст., дослідник теорії й історії української мови, співавтор посібників та підручників з історичної й порівняльної граматик, доктор філологічних наук, професор. Молодограматизм ученого виявився в посиленій увазі до історичних форм і звуків української й інших слов'янських мов. Класичним взірцем С.П.Самійленка-молодограматика може бути спроба пояснити вплив аналогії на виникнення морфологічних варіантів особово-присвійних займенників.

С.П.Самійленко народився 25 грудня 1906 р. в селянській сім'ї в містечку Станіславі на Херсонщині. Після закінчення семирічної загальноосвітньої школи вчиться в сільськогосподарській школі, після якої працює агрономом. Через якийсь час вступає до Херсонського інституту народної освіти, який закінчує у 1930 р. У 19*33 р. завершує навчання в аспірантурі. Працює в Полтавському й Ворошиловградському педінститутах, останні понад 26 років - у Запорізькому педінституті, де читав вступ до мовознавства й загальне мовознавство, історичну граматику української мови, українську діалектологію, порівняльну граматику.

С.П.Самійленко - один з визначних фахівців у дослідженні східнослов'янських мов. Його науковий доробок - понад 110 робіт. Вивченню займенників, їх історії у східноукраїнських мовах присвячено докторську дисертацію, захищену в 1960 р. у Ленінграді.

Провідною в його лінгвістичній спадщині залишалася проблема вивчення граматичною будови української мови. Цьому присвячені книги "Нариси з історичної морфології української мови" (ч. 1, 1964; ч. 2, 1972) і цілий ряд статей та історичних коментарів до української мови. Учений - один з кількох співавторів "Історичної граматики української мови" та "Порівняльної граматики української та російської мов", що довгий

133

час були підручниками для студентів-філологів педагогічних інститутів та університетів.

Важливою ділянкою в спадщині С.П.Самійленка була славістика, а також загальномовознавча проблематика. Зачепив учений ряд питань з історії української літературної мови, лінгвостилістики, культури усного й писемного літературного мовлення, зокрема в розвідках про Г, Сковороду; ї.Котляревського, Т.Шевченка, Марка Вовчка, І.Франка.

Під його керівництвом науковці кафедри готували "Зворотно-морфемний словник української мови". Відомий С.П.Самійленко як педагог і вчитель багатьох молодих мовознавців, серед яких десятки кандидатів, дехто з них стали докторами філологічних наук. Учений брав участь у роботі багатьох наукових форумів, зокрема четвертого й п'ятого Міжнародних з'їздів славістів. Його плідна робота була відзначена значком "Відмінник народної освіти", медалями Н.К.Крупської, А.С.Макаренка, "Ветеран праці".

Література

Степан Пилипович Самійленко // Мовознавство. - 1978. -№ 1.

Чабаненко В.А. Самійленко Стефан (Степан) Пилипович // Українська мова. Енциклопедія. - К.: Українська енциклопедія, 2000. - С. 527.