3) Сутність і функції страхування.

Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього. Страхування це економічні відносини між страховиком і страхувальником.

Страхових це юридична особа, яка забезпечує процес страхування, приймає, розміщуєризики і при настанні страхового випадку здійснює відшкодування. Страхувальник це юридична або фізична особа, що передає власні ризики на утримання страховику і за настання страхового випадку отримує від нього страхове відшкодування.

Сфера застосування страхування це ризики, які можуть бути відшкодовані за рахунок фондів страхових компаній. До страхових ризиків відносять лише такі випадки небезпеки, появу яких можливо прогнозувати й оцінювати на підставі історичного досвіду та за допомогою математичних і статистичних методів. Такий ризик має бути теоретично можливий, але його настання точно не визначене ні в часі, ні в просторі і не залежить від волевиявлення жодної зацікавленої особи.

Функції страхування:

1. ризикова – вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором зі страхувальником. Чим вища ймовірність ризику, тим і плата на його утримання більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу на відшкодування збитків (виплатустрахових сум).

2. Створення і використання страхових резервів (фондів): Страхування можливе при наявності у страховика капіталу, що достатній для покриття збитків, у разі стихійного лиха, нещасних випадків чи іншою страховою подією. Тому за рахунок внесків страхувальників створюються система резервів (страхових), якими страховик управляє з метою забезпечення виплат страхувальникам і отриманняприбутку.

3.Заощадження–Стосується лише накопичувального .страхування життя, коли страхувальник робить заощадження в страхових компаніях і одночасно отримуєстраховий захист свого життя і працездатності.

4. Превентивна – зацікавленість страховика та страхувальника у зменшенні наслідків страхових подій.

4) . Принципи страхування

Страхуванню притаманні наступні принципи :

1. Конкурентність і вільний вибір: Даний принцип оснований на принципі добровільності: страхувальник обирає будь-якого страховика, що має ліцензію на даний вид страхування. Страховик може обирати вид страхування і отримувати ліцензію на його здійснення. Держава повинна забезпечувати усім страховим компаніям умови вільної конкуренції на ринку. Конкуренція повинна позитивно впливати на ціну страхової послуги для споживачів.

2. Страховий ризик – це ймовірна подія або сукупність подій на випадок яких страхування. Умовою для страхової угоди є ймовірність настання ризику матеріальних чи фінансових втрат.

3. Страховий інтерес випливає із права власності або володіння тим чи іншим об′єктом. Кожний індивідуальний чи асоційований власник зацікавлений щоб кошти вкладені в будь-яку власність не були втрачені. Ще більший страховий інтерес мають фізичні особи на випадок свого власного життя чи здоров′я. Страхові виплати не повинні перевищувати реально втрачених доходів страхувальника. Зі свого боку організації що беруть ризики на себе мають інтерес отримати прибуток (загальний прибуток).

4. Максимальна сумлінність: Страхувальник повинен повідомити страховику усі відомості про об’єкт страхування і ризики пов’язані з ним. Страховик повинен ознайомити страхувальника з правилами проведення того чи іншого виду страхування.

5. Страхові відшкодування та виплати не повинні приносити страхувальникові прибутку: Даний принцип стосується лише страхування майна. Не можна, наприклад, застрахувати автомобіль вартістю 10 тис. умовних одиниць на страхову суму 20 тис. умовних одиниць, інакше у страхувальника виникатиме бажання навмисно втратити свій автомобіль.

6. Франшиза: Франшизою називається частка збитку, яку не відшкодовує страховик згідно договору. Вона може бути визначена в сумі або у відсотках до страхової суми. Завдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самострахування зі страхуванням. Підприємства, щоб забезпечити самострахування дрібних (а іноді й середніх) ризиків, створюють власні фонди ризику (резервні фонди). З огляду на наявність такого фонду страхувальники можуть звертатися до страховиків із проханням узяти ризик на страхування частково. Застосовувати франшизу зацікавлені й страховики. Оскільки при цьому частина ризику утримується на відповідальності страхувальника, він стає більш заінтересованим вжити превентивних заходів, щоб зберегти здоров'я, майно або знизити ризик відповідальності перед третіми особами.

Розрізняють умовну та безумовну франшизу. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, правила страхування можуть фіксувати кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги. Але якщо застрахований хворів довше, то допомога виплачується за всі дні непрацездатності. Безумовна франшиза означає, що відповідальність страховика визначається

розміром збитку за відкиданням франшизи. Такі поліси поширені при страхуванні автотранспорту та інших майнових об'єктів. Це дає змогу страховикам уникнути розрахунків з дрібних ризиків і тим самим значно зменшити витрати на ведення справи.

Страховики нерідко заохочують страхувальників у збільшенні франшизи шляхом надання пільг у сплаті страхових платежів.

7. Суброгація Суброгація — це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

8. Контрибуція – це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити втрати з відшкодуванням збитків. Це має місце коли один і той самий предмет стає об′єктом страхування більш як один раз і стосується також лише майнового страхування.

9.Співстрахування – це страхування об′єкта за одним спільним договором кількома страховиками.

10.Перестрахування – це страхування вже застрахованого ризику іншим страховиком. Відмінність даного процесу від співстрахування полягає в тому, що при проведенні співстрахування страхувальник має право вимоги до кожного страховика, а при проведенні перестрахування страхувальник має право вимагати відшкодування збитків лише від прямого (першого) страховика.

11.Диверсифікація – це обмеження активності страхових товариств, які не

виходять за рамки основного бізнесу. Безпосередня діяльність страховика за законом України, - страхування, перестрахування і фінансова діяльність пов′язана із формуванням і розміщенням страхових резервів, та управління ними.