1) Необхідність страхування. Страховий фонд суспільства як матеріальна основа забезпечення страхового захисту.

Протягом усього історичного шляху розвитку людське суспільство в кожній сфері своєї діяльності стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб’єктами суспільних відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій – ризиків, серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.

Стихійне лихо – це випадок, спричинений руйнівною дією сил природи, яка охоплює, здебільшого немалу територію і призводить до значних матеріальних збитків або загибелі чи втрати здоров’я багатьох людей.Нещасні випадки – це такі події, які через несприятливий збіг обставин тягнуть за собою загибель чи втрату здоров’я окремих осіб або їх групи. Потенційна можливість настання стихійного лиха, нещасних та інших не передбачуваних випадків, які призводять до збитків або упущення вигоди, становить сутність ризику.З огляду на доволі ризиковане функціонування будь-якого підприємства і не менш ризиковане проживання кожної людини існує нагальна потреба попереджувати і відшкодовувати збитки, що їх завдають ризиковані обставини. Без цього неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються з цього приводу, мають об’єктивний характер і у своїй сукупності формують зміст економічної категорії “страховий захист”.Специфіка цієї категорії зумовлена такими ознаками випадковістю ризику, незвичайністю заподіяної шкоди, можливістю вираження шкоди в натуральній або грошовій формі, необхідністю попередження, подолання наслідків небажаної події та відшкодування нею завданих збитків. Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні і витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних із ними втрат.Для того, щоб система заходів із попередження, подолання та відшкодування втрат була реально можливою, необхідно частину валового продукту спрямувати на створення страхового фонду суспільства.До фонду страхового захисту належать централізовані натуральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди (у частині, що використовується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбачуваними подіями, - самострахування), а також фонди, створювані методом страхування.

2) Історія розвитку страхування.

Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. На жаль, інформація, що дійшла до нас із давніх часів, не дає системного уявлення про зародження цього надійного способу захисту економічних інтересів громадян, виробничих i соціальних формувань. Археологічні знахідки дають можливість стверджувати: що вже у стародавніх часи різні народи добре усвідомлювали про необхідність спорудження громадських спеціалізованих приміщень для зберігання запасів провізії на випадок можливої небезпеки, тощо.Результати аналізу історичних та літературних джерел свідчить, що у своєму розвитку страхування пройшло три этапи: · 1 етап – античне страхування, яке виникло за 2 тисячоліття до н.е. в Древній Греції, Єгипті, Древньому Римі,Індії; 2етап- середньовічне (гільдійсько-цехове) страхування (Х-XIVст.); 3етап- страхування в эпоху капіталізму (XIVст.-донашогочасу). Основними формами організації античного страхування були: взаємне страхування та страхування на основі регулярних платежів. При взаємному страхуванні ставилася мета забезпечити відшкодування збитків від стихійних лих кожного учасника торгового або шляхового колективу за рахунок уcix його членів.  Специфічна форма страхування існувала в Україні між чумаками. Зміст її полягав у тому, щоб спільно відшкодовувати збитки потерпілому в дорозі від падежу вола т. ін. Значного розвитку страхування набуло у Стародавньому Римі, передбачаючи взаємодопомогу членам римських професійних колегій, спілок на випадок захворювання, каліцтва, смерті (для виконання культових обрядів, встановлення пам'ятників, допомоги сім'ям, що втратили годувальника тощо). Ці засоби мали суворо цільове призначення, ix не можна було використати, скажімо, на погашення боргу i т. ін. Їх отримував тільки спадкоємець за заповітом, а не за законом, оскільки лише особа, визначена тим, хто заповідав, здатна найліпше використати грошові страхові засоби за цільовим призначенням. I хоч римське Таким чином, античне страхування проявлялося у таких формах: ·Взаємногострахування; ·Страхування на основі регулярних внесків; · Появи застережень о невиплаті страхових сум членам колегій, спілок за яких то причин (несвоєчасна сплата страхових внесків, самогубства та інш.) Середньовічне страхування набуло широкого розповсюдження в Англіі ( Х - XI ст.), Німеччинні ( XI - XII ст.), Даніі (XII ст.) в купецьких гільдіях та ремісничих цехах. Середньовічне страхування порівняно з античним відрізнялось, широким страховим забезпеченням. Перелік страхових випадків, які сформувалися в результаті конкретизаціі страхової взаємодопомоги, охоплював майже всі їх види, які властиві сучасному майновому та особовому страхуванню. Так для гільдійсько-цехового страхування пізнього періоду було характерним виділення із загального фонду спеціальних фондів (сирітськнх, вдовиних), а також страхових кас, до участі в яких залучалися i сторонні особи. Таким чином, в npoцeci розвитку суспільних відносин гільдійське-цехове страхування втрачало обмежений, корпоративний характер, переростаючи межі організації, яка призначалась для надання взаємодопомоги виключно cboїm членам.  В той же час, середньовічне, або гільдійське--цехове страхування( 10 – 14 в.), спершу було досить схожим на страхування у професійних колегіях та спілках. Воно ґрунтувалось на наданні взаємодопомоги без попереднього переліку страхових подій та розмірів виплати за ними. У міру розвитку гільдійсько-цехове страхування запровадило регулярні внески, встановило переліки страхових випадків, за яких передбачалося відшкодування збитків з урахуванням ступеня ризику, конкретизувалися форми та розмір страхових виплат.  Слід також відмітити, що у цей період формується поділ страхування на майнове та особисте. Майнове страхування було покликане відшкодовувати збитки, що виникали внаслідок стихійного лиха, пограбування, а також банкрутства (розорення) члена гільдії незалежно від причини. Особисте страхування передбачало грошові виплати в разі смерті, хвороби, каліцтва тощо. Недбале ставлення до охорони майна позбавляло права на отримання страхового відшкодування. Крім того, в межах середньовічного страхування відбулося відособлення таких страхових фондів, які обслуговували не тільки членів страхової організації, а й сторонніх oci6. Це фонд для вдів, сиріт т. ін. I, зрештою, так звані родові та общини взаємодопомоги, різноманітні державні страхові заходи, що зародилися i застосовувалися в цей історичний період, можна розглядати як прообраз ринкових форм страхування. Страхування в епоху капіталізму набувае комерційного характеру. Специфічною ознакого буржуазного страхування є його цілеспрямування на отримання прибутку. Страхування перетворюється в звичайне комерційне підприємство. Періодизація буржуазного страхування грунтується на періодизації етапів розвитку капіталістичного способу виробництва. ·Перший етап (XIV-XVIIст.)відповідає періоду первиного нагромадження капіталу;  ·Другий(XVII-XIXст.)-періоду вільного підприемництва; ·Третій(XX-XXIст.)-періоду монополістичного капіталізму  Стосовно страхування вказані періоди відрізняються за двома ознаками: за організаційними формами страхування та за розвитком операцій i видів страхування. На початковому eтапі буржуазне страхування проводилось одноосібними страховиками. На другому eтапі з'являються i розвиваються страхові товариства: акціонерні та взаємні. Особливе місце в цьому процeсі займала Англія. Перші страхові товариства тут виникли в 80-i роки XVII ст. Досить сказати, що прийнятий 1774 року закон про страхування життя и сьогодні лишається у складі чинного законодавства Англії. У 1779 році члени асоціації«Лондонський Ллойд» прийняли формуляр договору морського страхування — так званий підписний формуляр Ллойда, окремі положения якого донині застосовуються в міжнародній практиці. В цілому на початку 60-х років XVIII ст. на Заході налічувалося близько 100 видів майнового та особистого страхування. Так в 1706 р. було створено перше товариство страхування життя.  В XIX ст. провідне місце займають страхові об'єднання типу картелю та концернів. У третє тисячоліття страхування ввійшло як одна з найбільш розвинених i ефективних сфер діяльності. Про це свідчить, зокрема, і те, що суми надходжень страхових премій у світі щороку зростають вищими темпами, ніж валовий внутрішній продукт. За даними міжнародної статистики протягом 1998 року до страхових компаній, товариств взаємного страхування надійшло в доларовому (США) еквіваленті 2155 млрд страхових премій. Привертає увагу і украй нерівномірний розвиток страхового бізнесу. Справді, понад 55 % ycix страхових надходжень припадає майже порівну на дві країни — США та Японію, ще 29 % — на держави Європейського союзу. Частка решти Kpaїн світу — 16 %, у тому числі України — лише 0,01 %. Ці відомості опубліковано в московському журналі «Страхове ревю» (2000. — №2). В Pociї, куди класичне страхування прийшло із Західної Європи, існували майже всі відомі на тi часи види страхування: морське страхування, страхування від вогню, страхування будівель, засобів транспорту, вантажів тощо. Щодо України так архівні матеріали дають підстави вважати, що перше страхове товариство на території сучасної України було засноване на початку 1812 року у Феодосії. Певного розвитку набуло страхування життя. Виникають різні типи страховиків: акціонерні страхові товариства, товариства взаємного страхування, створюється система земського страхування, спеціалізовані перестрахові товариства. Акціонерні страхові компанії володіли значним капіталом i відігравали велику роль в економічному житті країни. Після подій 1917р. страхування оголошується державною монополією. Проте розвивається воно нерівномірно, з відставанням від західних країн. Динамічному розвитку страхової справи в Радянському Союзі заважали наявність лише однієї страхової компанії — Держстраху СРСР, а отже, відсутність конкуренції, нормальних ринкових відносин. Початок 90-х років в Україні ознаменувався значними політичними та економічними змінами. Позитивних змін зазнає і страхування — було скасовано державну монополію у цій сфері. Виникли нові страхові компанії, почав формуватися страховий ринок, який поступово стає невід'ємною складовою нового господарського механізму.