3.5 Зв'язок станцій метрополітенів з поверхнею землі
Входи та виходи станцій метрополітенів можуть бути оформлені двома різними способами. При одному способі споруджується наземний вестибюль із вхідними та вихідними дверима, при іншому - сходові марші, що ведуть у підземний вестибюль і обгороджені поруччям: іноді над ними влаштовуються легкі навіси. Всі входи й виходи з'єднуються за допомогою підхідних коридорів з одним або двома підземними вестибюлями, зв'язаними зі станцією метрополітену сходами або ескалаторами.
Ескалатор являє собою щаблі, що рухаються, і поручні, розміщені в спеціальному похилому тунелі. Щаблі зв'язані між собою в замкнуту стрічку тяговими ланцюгами, перекритими вгорі через приводні, а внизу через натяжні зірочки.
Приводні (тягові) зірочки насаджені на головний вал, з'єднаний з електродвигуном через циліндричні одноступінчасті та двоступінчасті редуктори. Обертання головного вала забезпечує рух щаблів і поручнів ескалатора в обох напрямках, руху щаблів і поручнів ескалатора в обидва напрямки.
На метрополітенах застосовуються ескалатори, що показані на рис. 3.21.
Рис. 3.21 Ескалатор полегшеного типу (ЛП-6)
Такі ескалатори заміняють сходи висотою до 6м і створюють значні зручності для пасажирів.
Сходи
та підхідні коридори. Сходи
можуть бути розташовані в будь-яких
пунктах міського кварталу, що знаходяться
не дальше ніж на 100м від станції
метрополітенів. Ширина сходів залежить
від ширини тротуарів і від планування
будівель, у яких вони можуть бути
розташовані, і звичайно приймається
рівною 3
4м.
Сходи працюють на двобічний рух, тобто
на спуск і підйом; пропускна здатність
1м ширини сходів 3000чол/год. Щаблі сходів
при масових пасажиропотоках приймаються
розміром 32x14см.
Сходи, мінімальна висота яких дорівнює ~4м, складається із двох маршів, розділених площадками шириною 1,5 2м.
Підхідні підземні коридори зв'язують сходи з підземними вестибюлями; протяжність їх доходить в окремих випадках до 100м. Ширина коридорів на існуючих метрополітенах світу коливається від 2 до 6м. Висота в обробці не менше 2,5м. Мінімальна глибина закладення приймається рівною 4м з таким розрахунком щоб над перекриттям залишався шар засипання товщиною не менш 1м.
Найбільш сучасна конструкція підхідних коридорів складається із залізобетонних елементів, які наведені на рис. 3.22.
Рис. 3.22 Конструкція підхідного коридору.
Гідроізоляція підхідних коридорів - зовнішня обклеєна або з бітумної мастики, армованої склосіткою.
Призначення підземних вестибюлів полягає в тому, щоб об'єднати всі входи та виходи, розташовані в різних пунктах міського кварталу, і з'єднати їх із платформою станції метрополітену за допомогою сходів або ескалаторів.
Підземні вестибюлі розташовуються безпосередньо під поверхнею землі. Їхня конструкція, об’єм і планування у великому ступені залежить від глибини закладення станції метрополітену. При мілкому закладенні станції підземний вестибюль розташовується в торці або середині станції і конструктивно з'єднується з нею (рис. 3.23).
Більш складне планування мають підземні вестибюлі глибокого закладення. До вестибюля примикають ескалатори із приводними пристроями, що займають нижній поверх ескалаторного залу (машинне приміщення). В ескалаторному залі із широкими прорізами для вхідних і вихідних пасажирів організується правобічний рух до ескалаторів і від них.
Підземні вестибюлі прості по конструкції і можуть споруджуватися з монолітного бетону або збірного залізобетону.
Рис. 3.23 Підземний вестибюль мілко закладеної станції
Наземні вестибюлі можуть бути зв'язані безпосередньо із платформою станції (тип І) і з під'їзним вестибюлем (тип II). Вестибюлі І-го типу призначені тільки для глибокого закладення станцій, зв'язок з ними здійснюється за допомогою ескалаторів. Вестибюлі ІI-го типу застосовуються для станцій, розташованих на будь-якій глибині; залежно від глибини змінюється тільки тип і розташування підземного вестибюля, про що було сказано вище. Зв'язок наземних вестибюлів ІI-го типу з підземними звичайно здійснюється за допомогою сходів.
Наведене на рис. 3.24 планування наземного вестибюля ІI-го типу зручна тим, що при будь-якому розташуванні ескалаторного тунелю стосовно червоних ліній міської забудови конструктивні рішення вестибюля не змінюється.
Рис. 3.24 Окремо стоячий наземний вестибюль (II типу): 1 - гідро- і теплоізоляція перекриття; 2 - штукатурка по сітці; 3 - ринва; 4 - захисна стінка; 5 - мембрана; 6 - підготовка; 7 - осадковий шов; 8 - компенсатор
Проміжні вестибулі. Проміжними прийнято називати вестибюлі, розташовані між двома маршами ескалаторів. Конструктивне рішення проміжних вестибюлів залежить від способу їхнього спорудження. При спорудженні їх гірничим способом конструкція оброблення складається зі склепіння, що опирається на опори або стіни (рис. 3.25).
Рис. 3.25 Конструкція проміжного вестибюля, що споруджується
гірничим способом
Ескалаторний комплекс
Машинне приміщення ескалаторів призначене для розміщення електроприводів з редукторами приводних пристроїв, щита керування й допоміжних пристроїв. Воно входить до складу наземного, проміжного та підземного вестибюлів і є їх нижнім поверхом.
Рис. 3.26 План машинного приміщення ескалаторів
Ширина машинного приміщення складається із ширини площі, зайнятої фундаментами під устаткування, і ширини проходів, рівною 90см. Висота машинного приміщення від рівня підлоги вестибюля приймається рівною 3,2м.
План і розріз машинного приміщення ескалаторів наведені на рис. 3.26.
Проріз у стіні для доставки устаткування до демонтажної шахти при ремонті повинен розташовуватися так, щоб до нього був доступ від кожного із приводних агрегатів.
Похилий ескалаторний тунель слугує для розміщення ферм, балюстрад і ескалаторів. Він розташовується під кутом 30° до горизонту для можливості використання ескалаторів як сходів.
Верхня частина похилого ескалаторного тунелю з'єднується з машинним приміщенням через верхній оголовок, оброблення якого виконується з бетону із зовнішньою обклеєною гідроізоляцією й споруджується у відкритому котловані.
Для розміщення трьох нових малогабаритних ескалаторів на метрополітенах слугує тунель зовнішнім діаметром Dн= 7,5м з обробленням із чавунних тюбінгів (рис. 3.27) і для чотирьох ескалаторів Dн= 9,5м з обробленням зі стандартних чавунних тюбінгів (рис. 3.28).
Рис. 3.27 Конструкція тунелю для трьох ескалаторів
Рис. 3.28 Конструкція тунелю для чотирьох ескалаторів
Натяжна камера слугує для розміщення натяжних пристроїв ескалаторів. Вона розташовується в нижній частині тунелю еліпсоподібної форми, оброблення якого для трьох ескалаторів малого габариту складається з тюбінгів кільця, що має зовнішній діаметр Dн=8,5м і вставок АННКУ до них, що дозволяють збільшити висоту цього тунелю на 104,8см (рис. 3.29).
Ферми ескалаторів у межах натяжної камери опираються на монолітний бетон В20 товщиною 80см засвердлюються болти, що кріплять металеві ферми.
Платформа в межах натяжної камери - знімна й складається з металевих плит, що опираються на ферми; зверху вона покрита гумовим килимом.
Рис. 3.29 Конструкція натяжної камери для трьох ескалаторів
Пересадні вузли, схеми пересаджень, конструкції пересаджень
Існує при схеми планувального рішення пересаджень:
- з торця однієї станції в торець іншої (рис. 3.30,а);
- із центра однієї станції в торець іншої (рис. 3.30,б);
- із центра однієї станції в центр іншої (рис. 3.30,в);
Рис. 3.30 Схеми планувального рішення пересадних пристроїв
Застосування тієї або іншої схеми залежить від взаємного розташування станцій, числа сходів або ескалаторних тунелів, що зв'язують станції з поверхнею землі, пасажирообороту станцій і їхнього конструктивного рішення.
Пересадження з торця однієї станції в торець іншої є найбільш короткими.
Пересадження із центра однієї станції в центр іншої забезпечують рівномірне використання платформ і відсутність перехресних пасажиропотоків біля сходів або ескалаторів.
Для підйому та спускання пасажирів на нижню станцію і для пересадження між станціями влаштовуються пересадні вузли, як показано на рис. 3.31.
Рис. 3.31 Пересадний вузол станції метрополітену
Примикання пересадного тунелю знизу може здійснюватися до центра станції будь-якої конструктивної форми, наприклад, як показано на рис. 3.32.
Рис. 3.32 Конструкція прилягання пересадочного коридору до станції колонного типу знизу
При такому рішенні спуск із рівня платформи може відбуватися за допомогою сходів (рис. 3.32) або ескалаторів.