
- •Модуль з міжнародного права Тема 1. Поняття, особливості та значення міжнародного права
- •Тема 2: Принципи міжнародного права
- •Тема 3. Джерела міжнародного права
- •Тема 4: Суб’єкти міжнародного права
- •Тема 5. Територія і міжнародне право.
- •Тема 1. Поняття, особливості та значення міжнародного права
- •1. Поняття, суть та особливості міжнародного права.
- •Історія становлення міжнародного права. Роль Французької буржуазної революції в розвитку основних інститутів національного права.
- •4. Співвідношення міжнародного і внутрідержавного права.
- •1. Проблеми та теорії взаємодії внутрішнього і міжнародного права
- •2. Способи взаємодії внутрішнього і міжнародного права
- •3. Законодавство України про взаємодію внутрішнього та міжнародного права
- •Тема 2: Основні принципи міжнародного права
- •1. Поняття та система основних принципів сучасного міжнародного права.
- •2. Нормативно-правовий зміст принципів міжнародного права в галузі забезпечення миру і безпеки.
- •3. Нормативно-правовий зміст принципів міжнародного права в галузі міжнародного співробітництва.
- •4. Нормативно-правовий зміст принципів міжнародного права в галузі дотримання прав людини та основних свобод.
- •Тема 3. Джерела міжнародного права
- •Поняття джерел міжнародного права. Процес створення норм міжнародного права.
- •2. Міжнародний договір як основне джерело міжнародного права.
- •3. Міжнародно-правовий звичай. Взаємозв’язок договірних і звичаєвих норм.
- •4.Загальні принципи права і міжнародне право.
- •5. Роль резолюцій міжнародних організацій у створенні норм міжнародного права.
- •6. Доктрина міжнародного права та праці видатних юристів – міжнародників як джерело міжнародного права.
- •1. Поняття та класифікація суб’єктів міжнародного права
- •2. Міжнародна правосуб’єктність націй та народів
- •3. Міжнародна правосуб’єктність держав
- •4. Міжнародно-правове визнання та правонаступництво держав
- •5. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій, державоподібних утворень та специфічних суб’єктів міжнародного права
- •1. Поняття та особливості суб’єктів міжнародного публічного права.
- •2. Держава як основний суб’єкт міжнародного публічного права:
- •3. Правосуб’єктність народів і націй які борються за самовизначення.
- •4. Правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •5. Державоподібні утворення як суб’єкти міжнародного публічного.
- •6. Проблема правосуб’єктності фізичних осіб та інших інституцій в міжнародному праві.
- •1. Поняття, правова природа та види території
- •2. Поняття та склад державної території
- •3. Державні кордони
- •4. Міжнародно-правові підстави зміни титулу державної території
- •5. Правовий режим міжнародних рік та каналів
- •1. Роль міжнародного права у регулюванні правового становища населення
- •2. Міжнародно-правове регулювання питань громадянства
- •3. Міжнародно-правове регулювання статусу іноземців
- •4. Міжнародно-правове регулювання становища біженців, переміщених осіб та вимушених переселенців
- •5. Політичний притулок, його види та умови надання
4. Міжнародно-правові підстави зміни титулу державної території
Підстави зміни титулу державної території – це факти (події і дії), внаслідок яких державна територія змінює свій титул, тобто переходить із володіння однієї держави до володіння іншої.
Підстави зміни державної території поділяються на первинні та похідні (деривативні).
Первинні підстави зміни титулу території пов’язанні із встановленням територіального верховенства певної держави над територією, яка раніше взагалі не належала жодній державі. До таких підстав належать символічна анексія, тобто відкриття та встановлення територіального суверенітету над раніше невідомою територією, і ефективна окупація, тобто встановлення територіального верховенства над територією, яка хоча й була відома раніше, але не використовувалася жодною державою. У зв’язку з тим, що на Земній кулі практично не залишилося невідкритих та не використовуваних жодною державою територій, такі підстави слід розглядати лише як історичні.
Похідні (деривативні) підстави зміни титулу державної території пов’язані з переходом права на певну територію від однієї держави до іншої. До таких підстав сучасне міжнародне право відносить:
· сецесія – відділення частини території від певної держави за рішенням її населення або компетентних органів; вихід із держави будь-якої її адміністративно-територіальної одиниці, в т.ч. суб’єкта федерації, за рішенням населення цієї одиниці, прийнятому на референдумі, або за рішенням компетентних органів цієї одиниці. Більшість сучасних зарубіжних конституцій не допускають можливості сецесії, тому, як правило, вона здійснюється в результаті здійснення права націй на самовизначення. Безумовними підставами відділення народу як реалізації його права на самовизначення визнаються: дискримінація цього народу з боку держави, порушення державою основних прав і свобод людини і громадянина, незабезпечення права цього народу на участь в управлінні державою. Часто сецесія має місце під час або в результаті національно-визвольної боротьби певного народу, прикладом чого можуть бути вихід республік зі складу Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія, відділення провінції Еритрея від Ефіопії тощо;
· цесія (поступка права на територію) – передача території від однієї держави до іншої за угодою між ними. Як правило, цесія передбачає відповідну компенсацію, в основному в не грошовій формі. Крім того, цесія вимагає обов’язкового укладання міжнародного договору, що відповідав би основним принципам міжнародного права. В минулому цесія здійснювалася державами без урахування інтересів відповідних народів. Сучасне міжнародне право допускає можливість передачі ділянок території однієї держави іншій лише за умови, що це не порушує права відповідного народу на самовизначення;
· купівля-продаж частини території держави іншою як суб’єктом міжнародного публічного права;
· обмін певними ділянками території між двома чи більше державами;
· набуття території за давністю володіння. Обов’язковими умовами такого набуття є мирне довгострокове безперервне суверенне публічне (тобто офіційне) володіння державою певною територією. Міжнародне право не визначає якого-небудь універсального строку набувальної давності. У певний історичний момент територія може бути відчужена силовим шляхом, однак якщо це насильство згодом визнається потерпілим народом, то встановлюється стабільність. У такому випадку відпадає необхідність посилатися на дуже тривалий строк володіння територією. Але якщо застосування сили, дискримінація продовжуються стосовно корінного народу, то строк набувальної давності не має ніякого значення, і в будь-який час порушене право на територію має бути відновлене;
· редемаркація державного кордону, тобто повторне проведення лінії фактичного проходження державного кордону з метою її приведення у точну відповідність з делімітаційними документами. Фактично має місце або виправлення допущених при первинній демаркації кордону помилок, або відновлення пошкоджених позначень державного кордону. Спеціальним різновидом редемаркації є ректифікація, тобто випрямлення ламаних ліній кордону. Результати проведення редемаркації оформлюються шляхом складання протоколів-описів лінії проходження державного кордону, позначення на топографічних картах тощо.
В історії існували й інші способи зміни державних територій, зокрема, анексія, тобто насильницьке приєднання території однієї держави до іншої, колонізація, завоювання, підкорення тощо. Проте, такі способи суперечать основним принципам сучасного міжнародного права, а тому не визнаються ним законними і не змінюють титулу території. Зокрема, насильницьке захоплення території однієї держави іншою не припиняє права потерпілої держави на свою територію і не утворює такого права у держави-агресора.
Не змінює титулу території і оренда частини території держави іншою державою, найчастіше під військові бази. Така територія, хоча й використовується державою-орендарем, але знаходиться під повним суверенітетом держави-орендодавця, і лише їй належить. Єдиною підставою такого використання державної території є укладення між державами договору про оренду, тобто строкове оплатне зворотне використання відповідної території.