6.4. Міжнародні кредитні операції. Досвід центральних банків зарубіжних країн з кредитування комерційних банків.

НБУ від імені українського уряду представляє інтереси країни перед різними міжнародними кредитно-фінансовими установами та центральними банками інших країн і виконує у зв'язку з цим різні міжнародні операції. Вони належать до сфери обслуговування зовнішнього боргу держави, що складається як із прямих кредитів, залучених державою від міжнародних фінансових установ та шляхом випуску державних цінних паперів у формі зовнішніх позик, так і гарантійних операцій уряду щодо іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками.

У сфері обслуговування зовнішнього боргу держави НБУ виконує декілька функцій.

1. Функція платіжного агента уряду за міжнародними зобов'язаннями держави. НБУ за домовленістю з Міністерством фінансів, яке управляє зовнішнім боргом держави, здійснює платежі, пов'язані з обслуговуванням зовнішнього боргу України, використовуючи для цього кошти, що обліковуються на відкритих у НБУ рахунках Казначейства.

2. Функція запозичення. У деяких випадках НБУ безпосередньо виступає позичальником, як, наприклад, за кредитною угодою, гарантованою державою, між НБУ та ЄБРР для фінансування малого і середнього бізнесу.

3. Функція накопичення інформації про зовнішню заборгованість країни. Згідно з цією функцією НБУ здійснює моніторинг зовнішнього боргу України та складає щоквартальну звітність із детальною інформацією про стан зовнішнього боргу країни. Для цього НБУ збирає, систематизує та аналітично опрацьовує інформацію, що надходить від Мінфіну про прямі кредити уряду, від уповноважених банків про гарантовані та негарантовані державою кредити. Це здійснюється для прогнозування платіжного балансу та оцінки платоспроможності країни.

4. Функція контролю за дотриманням ліміту державного зовнішнього боргу України. Контрольна щодо зовнішнього державного боргу функція НБУ тісно пов'язана з попередньою і полягає у відслідковуванні дотримання ліміту сукупного зовнішнього державного боргу, установленого Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

5. Функція організації валютного ринку. Реалізуючи цю функцію, Національний банк забезпечує можливість резидентам і нерезидентам, що працюють на ринку України, виконувати своєчасно і в повному обсязі свої зобов'язання за міжнародними операціями. Здійснюється це через забезпечення можливості купівлі-продажу вільно конвертованих валют на ринку України, через підтримку курсу гривні шляхом здійснення валютних інтервенцій та встановлення валютних обмежень на ринку, шляхом створення та використання золотовалютних резервів країни і т. д.

Національний банк України бере разом із Міністерством фінансів та іншими урядовими структурами участь в управлінні зовнішнім боргом держави.

Так, наприклад, НБУ здійснює з МВФ такі види операцій:

сплата внеску за квотою та за збільшенням квоти;

купівля коштів у МВФ (одержання кредиту від МВФ)та зворотний викуп коштів (повернення кредиту МВФ);

конверсійні операції;

нарахування та сплата процентних витрату СПЗ;

оплата адміністративних витрат МВФ;

сплата комісійних витрат за отримане від МВФ зобов'язання з кредитування;

сплата комісійних витрат за купівлю СПЗ;

щорічна переоцінка зобов'язань перед МВФ;

випуск векселя на користь МВФ.

Крім того, НБУ, як центральний банк, покликаний вирішувати такі серйозні завдання, як прогнозування платіжного балансу країни, визначення потреби країни в міжнародних кредитах, забезпечення процесу економічного зростання. Тому, хоч діяльність центрального банку з обслуговування зовнішнього державного боргу не вважається основною його функцією, переоцінити її значення важко.

Як уже зазначалося, центральні банки країн із ринковою економікою виконують роль кредиторів в останній інстанції для комерційних банків та інших кредитних установ. Вони надають короткострокові кредити для поповнення тимчасової нестачі ліквідних коштів, стягуючи з позичальників облікову ставку. Як правило, ці кредити мають бути забезпечені торговими векселями, державними цінними паперами або власними борговими зобов'язаннями банків.

Центральні банки Європейських країн (Німеччини, Франції, Бельгії та ін.) кредитують комерційні банки переважно через переоблік векселів. У Франції і Німеччині центральний банк установлює квоти на переоблік векселів. У разі перевищення встановленої квоти комерційний банк сплачує підвищений процент за кредит у центральному банку.

У США переоблікові операції центрального банку (Федеральної резервної системи) не є основною формою рефінансування комерційних банків. Найбільш притаманним тут є кредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів).

Банк Англії кредитує комерційні банки під певні їхні зобов'язання за рахунок банківських депозитів, які зберігаються на відповідних рахунках у центральному банку.

Найширший розвиток мають кредитні відносини центрального банку з комерційними в Німеччині. Крім переоблікових кредитів, Німецький федеральний банк надає комерційним банкам ломбардні кредити на строк не більший від 3-х місяців під забезпечення надійними цінними паперами: векселями (включаючи казначейські векселі) й облігаціями федерального уряду і земель. Ліміти кредитування (квоти) встановлюються за кожною категорією забезпечення. Окремо також установлюється квота на кредит на переоблік векселів залежно від розміру власного капіталу комерційного банку.

З переоблікових операцій і ломбардних кредитів комерційні банки сплачують проценти: облікова ставка в першому випадку і ломбардна – в другому. Ставка з ломбардних кредитів є найважливішим орієнтиром грошового ринку, вона аналогічна ставці за федеральними фондами США.

Важливе значення в операціях Німецького федерального банку мають купівля і продаж державних цінних паперів у формі угод про зворотний викуп. Угодам про продаж державних цінних паперів зі зворотним викупом віддається перевага перед іншими оперативними інструментами кредитної політики Німецького федерального банку.