5.3. Операції центрального банку на відкритому ринку

Політика відкритого ринку полягає у зміні обсягів купівлі-продажу цінних паперів Центральним банком. Ці операції зумовлює зміна резер­вів КБ, що впливає на обсяг вартості банківських кредитів. Внаслідок цього Центральний банк може впливати на розмір грошової маси і рівень ринкової процентної ставки, досягаючи поставленої мети.

Центральний банк продає цінні папери зі свого портфеля, коли є необхідність:

стабілізувати або вилучити масу грошей у обігу;

стримати ріст платоспроможного попиту і, як наслідок, збільшити рівень процентної ставки і знизити інфляцію.

Якщо Центральний банк продає цінні папери КБ, зменшуються зайві резерви банків, а депозитна база, тобто сума притягнутих засобів залишається стабільною.

Якщо Центральний банк продає цінні папери небанківським учас­никам фондового ринку, зменшуються резерви КБ, що обслуговують цих учасників фондового ринку, і їх депозитна база КБ, оскільки для роз­рахунку з Центральним банком дилери використовують свої депозити.

Центральний банк купує цінні папери на відкритому ринку, щоб:

1) збільшити грошову масу;

2) знизити вартість грошей, тобто зменшити рівень процентної ставки, і як наслідок — активізувати підприємницьку діяльність, оживити кон’юнктуру ринку.

Об’єктом операцій Центрального банку на відкритому ринку є цінні папери, що мають високу ліквідність і користуються попитом.

Традиційно центральні банки проводять політику відкритого ринку з дер­жавними цінними паперами на вторинному ринку. До операцій від­кри­то­го ринку не відноситься покупка Центральним банком цінних папе­рів на пер­винному ринку, тобто у емітента. Такі операції по суті кре­ди­тують уряд. У ба­гатьох країнах вони забороняються або обмежуються законом. До опе­ра­цій відкритого ринку не відносяться купівля-продаж цін­них паперів, що Цент­раль­ний банк здійснює за рахунок засобів казна­чейства (Міністерства фінансів).

Політика відкритого ринку — найбільш діючий і гнучкий механізм ГКП. Центральний банк самостійно визначає обсяг, час і напрямок здійсню­ваних на відкритому ринку операцій, що дозволяє точно спрогно­зувати, передбачити вплив на грошовий ринок. (Центральний банк цілком контролює цей метод). Помилки можуть бути швидко виправлені (викинути або купити цінні папери).

Класифікація операцій на відкритому ринку:

1. Об’єкт угоди:

операції з державними цінними паперами;

операції з недержавними цінними паперами.

2. Термін операції:

короткострокові операції;

довгострокові операції.

3. Сфера проведення операцій:

тільки банківський сектор;

банківський і небанківський сектори.

4. Спосіб установлення процентної ставки:

встановлює центральний банк;

встановлюється ринком.

5. Ініціатори проведення операцій:

центральний банк;

учасники грошового ринку.

6. Умови угоди:

пряма купівля-продаж;

купівля-продаж на термін із зобов’язанням зворотного викупу за встановленим курсом.

Переваги операцій на відкритому ринку:

1) повний контроль з боку НБУ за обсягом і часом проведення операцій;

2) можливість встановлення точних обсягів проведення операцій (від дуже малих до значних) купівлі-продажу цінних паперів;

3) легке коректування.

Операції з банками на відкритому ринку

I

Продаж цінних паперів комерційним банкам

Резерви КБ зменшуються, готівка без зміни

Грошова маса зменшується

II

Купівля цінних паперів комерційними банками

Резерви КБ збільшуються, готівка без зміни

Грошова маса збільшується

Операції на відкритому ринку поза банківською системою

I

Продаж цінних паперів

Резерви КБ без змін, готівка зменшується

Грошова маса зменшується

II

Покупка цінних паперів

Резерви КБ без зміни, готівка зростає

Грошова маса збільшується

РЕПО — кредитна операція, у якій цінні папери використовуються як забезпечення.

Нічне: термін дії — один день, процентна ставка фіксується на весь термін проведення операції.

Відкрите: термін операції угодою не визначений, процентна ставка фіксується на весь термін проведення операції.

Термінове: термін чітко визначений, процентна ставка постійна весь термін.

РЕПО — це операції з цінними паперами, що складаються з двох частин.

Операції прямого РЕПО проводяться для підвищення ліквідності КБ, а зворотного — для зниження.

НБУ здійснює операції РЕПО

1) через безпосередню домовленість із КБ;

2) через проведення тендера заявок КБ на участь в операціях.

Під час проведення операцій РЕПО визначаються дві ціни: продажу і зворотного викупу.

Ціна продажу являє собою середньозважену ціну аукціону, на якому було придбано ЦП.

Ціна зворотного викупу відрізняється на величину процентного дохо­ду покупця (у першій частини РЕПО) або продавця (у другій частини).

Ломбардний кредит надається КБ під забезпечення державних цінних паперів, що випущені Міністерством фінансів або Казначейством, і включені до ломбардного списку, затвердженого Правлінням НБУ; видається на тер­мін не більший за 10 днів під ломбардну процентну ставку (затверджується Правління НБУ у залежності від кон’юнктури грошово-кредитного ринку).

Всі аукціони НБУ з продажу ресурсів, проведені останнім часом, здійснюється тільки на умовах РЕПО (тобто КБ передають НБУ свої державні облігації на час користування кредитом).

Територіальне керування НБУ здійснюють ломбардне креди­тування у межах щокварталу встановлених Національним банком лімітів.

КБ повинен:

1) мати ліцензію на право кредитної діяльності;

2) функціонувати не менше одного року;

3) виконувати економічні нормативи і дотримувати вимог до обов’яз­кового резервування;

4) дотримуватись правил ведення бухгалтерського обліку;

5) не мати простроченої заборгованості по кредитах НБУ.

КБ подає заява та дозвіл. За необхідності НБУ реалізує цінні папе­ри у заставі.

Заборгованість КБ за ломбардним кредитом не може переви­щу­вати 75% вартості портфеля цінних паперів, переданих у забезпечення. Після закінчення терміну ломбардного кредиту регіональне управління НБУ списує його суму і відсотки з коррахунку КБ. Розблоковується рахунок РЕПО і цінні папери знову переходять у власність КБ.

Територіальні управління НБУ здійснюють моніторинг за погашення ломбардного кредиту:

Стабілізаційний кредит надається КБ відповідно до Постанову НБУ про необхідність його фінансового оздоровлення. Він виділяється на індивідуальний для кожного банку термін для забезпечення ліквідних активів КБ (або гарантії фінансово стабільного банку) під величину дисконтної ставки НБУ. Засоби виділяються НБУ.

Необхідні умови одержання:

1) надання ТУ НБУ техніко-економічного обґрунтування необхідно­сті кредиту і доцільність його використання;

2) позитивне відкликання ТУ НБУ.

11