55. Особливості жанру поеми Нововведення «Енеїда».

Поет створює новий еллуністично-римський стиль,який включає епос, лірику, драму і ораторське мистецтвоу їх геніальному сплетінні.,Недарма художній стиль поеми Вергілія називають античним реалізмом.

56. У чому Вергілій наслідує Гомера.

Вергілій багато в чому наслідував Гомера, так що першу половину «Енеїди» цілком можна назвати наслідуванням «Одіссеї», а другу-наслідуванням «Іліади».

Пригоди Енея часто ререгукуються з пригодами Одіссея і навіть повторюють їх: зустріч з циклопами, подолання Сцили і Харибди та ін.

Так само орієнтовані на «Іліаду» героїчні пісні поеми. Проте художня дійсність «Енеїди» Вергілія означена суто римськими рисами і зображає грандіозну гсторію Римської держави.

 

57. «Енеїда» Вергілія та Котляревського у порівнянні.

 

58. Як змінив жанр оди Горацій?

59. Значення твору «Послання до Пізонів» Горація.

Свій останній твір другої книги «Послань» він присвятив питанням мистецтва поєзії. «Послання до Пізонів! Стосувалося близьких друзів родини Августа, освічених римлян, Пізонів, які були причетні і до літератури.

У посланні Горацій торкається таких проблем теорії поезії

1.      Про призначення поета: приносити користь і насолоду, говорити одразу і приємне, і корисне для життя

2.      Про талант і мистецтво: Горацій не ставив поета на одну сходинку з вішуном і вважав, що талант слід доповнити майстерністю та вмінням

3.      Про єдність форми  і змісту: стислість змісту у поєднанні  з ясністю викладу – одна з найважливіщих вимог Горація

4.      Про мову: до мови поет повинен ставитися дуже уважно, ретельно підбирати слова, не використовувати застарілих слів і обережно вводити нові

5.      Про роль критика: вважав, що думка авторитетного критика, який проаналізує стиль, мову, форму твору, є надзвичайно корисною для автора.

 

Вдумавшись в це все, можна дійти висновку  що його вчення було про стиль. Усе має бути просто, відокремлено ,закінчено, раціонально оформлено і в поєтичному творі, і в самому поеті. Фактично Горацій сформулював закони античного класицизму,у еллфністично-римському форматі.

60. Естетико-літературне новаторство Овідія.

Справжнім досягненням Овідія став психологізм у змалюванні почуттів відомих усім за міфами жіночих архетипів. Поет ускладнив психологічні переживання героїнь, на які міфи лише натякали, зробив їх глибоко драматичними, надавши нових відтінків. Любовні переживання під пером поета стали обєктом естетичного споглядання. Хоча Овідій не був, як він твердив, засновникомепістолярного жанру, але він створив дійсно оригінальні твори, ускладнивши епістолярії декламацією, риторикою, поглибленним психологізмом і все це на матеріалі естетично освоєної міфології.

 

61. Історико-літературне та філософське значення поеми Овідія «Метаморфози».

Поет звернувся до популярної  в античності ідеї перетворень і поклав її  в основу великої поеми, обєднавши нею близько 250 грецьких міфів. Розташувавши їх у більш-менш «хронологічному порядку, він розробляє кожен міф у вигляді вишуканого епілія. Овідій дотримувався Вергілієвої концепції історії, що весь хід історії спрямований до однієї мети-принципату Августа. Проте вражає інтенція поєми: всупуруч  офіційній ідеології стоїцизму, на фоні могутнього Вергілія , який втамовує свої власні пристрасті і виконує те , що йому призначено долею, Назон і у «Метаморфозах» найвищою силою проголошує любов.Саме в любові , вважає поет, виявляється особистість, її стрижень. Але любов,як правило- це джерело мук, страждань і навіть смерті. Тому автор поблажливо ставиться до героїв міфів, які проявляють самовпевненість, безумство, він пробачає їм недоліки, фактично, впершев цю історичну епоху утверджуючи думку про право людини на помилку.

Вато відзначити  і новацію стилю Овідія. Художній стиль «Метаморфоз» , незважаючи на міфологічну канву поеми , є реалістичним, тому що вся міфологія пронизана рисами реалізму, часто навіть побутовості  у властивому епосу Овідія дусі.

62. Сатира в римській літературі. «Сатирикон» Петронія Арбітра.

Роман «Сатирикон» дійшов до нас в уривках з 15-16 книг, яких було, вочевидь ,20. Мандрівна тема була відома в античній літературі здавна. У романі розповідається про мандри двох декласованих волоцюг-Енколпія і Гітона, до яких згодом приєднується третій –Аскілт, який вносить розбрат в їхні стосунки. Персонажі Петронія зустрічаються з такими самими як і вони волоцюгами, злодіями, чаклунами, воїнами,рабами, звідниками, їм доводиться бувати на площах, в брудних будинках розпусти. Вони теж причетні до кохання , але його покровителькою вже не буде прекрасна Афродіта, а похітливий божок Пріап. Роман зображував усі соціальні вестви населення Риму , і ніде незнаходилося місця щирим стосункам, доброті , справедливості. Автор песимістично дивиться на життя  і цей настрій передає своїм героям, які не бачать мети у житті. Вустами своїх персонажів письменник категорично відкидає беззмістовний новий стиль, що на його думку, веде до загибелі красномовства і знецінює саму мову.