33. Яким розміром написані «Іліада» та «Одіссея»?

Гекзаметр ("шестимірник”) – найдревніший античний вірш (виник у другому тисячолітті до н.е., художньо оформлений вже у Гомера), в його основі – чергування довгих і коротких складів.

36. Які є види класичної лірики?

Декламаційна і пісенна

Терміном лірика позначають також певний віршовий твір або сукупність творів, що відповідають високим естетичним критеріям, переважно невеликих за обсягом, але містких за полісемантичним змістом, окреслюваних своїми формотворчими гранями у багатьох жанрах (балада, елегія, епістола, ідилія, етюд, монолог, мадригал тощо).

37. Назвати поетів декламаційної лірики.

Тіртей,Солон Афінський, Мімнерм, !Архілох!

38. Назвати поетів мелосу.

Алкман, Алкей, Сапфо

39. Основні версії походження грецької трагедії.

Саме слово «трагедія» буквально означає  або «пісня цапів», або «пісня про цапів»(tragos-цап і  ode-пісня).

Налічуються 4 основні версії походження трагедії:

1.      Трагедія походить з народних свят на честь бога родючості й виноградарства Діоніса.

2.      Походження трагедії повязане з народними святами на честь богині родючості і хліборобства Деметри, культ якої щорічно відзначався у місті Елевсін.

3.      Трагедія походить з надзвичайно поширеного культу героїв, які глибоко шанувалися еллінами і вважалися засновниками різних міст.Святкування їхніх культів також передбачало виконання якихось ритуальних сцен і танців.

4.      Виникнення трагедії повязане з суворим культом померлих, відправа якого супроводжувалася «заупокійними плачами»-френами, що перейшли в трагедію.Вона закінчувалася як правило, спільним плачем хору й акторів, що називався «комосом»(ударами в груди-виразом скорботи)

40. Будова античного театру і значення театру в житті греків.

Давньогрецький театр складався з 3 основних частин: орхестри, скени і театрону. Найдавнішою театральною будівлею у Греції є Театр Діоніса в Афінах кінця 6 століття до н. е.

Вже в ранній час театр займав важливе місце у громадському житті греків. Значення театру особливо зросло в період розквіту полісної демократії (5 століття до н. е.). Творчість великих драматургів Есхіла, Софокла, Евріпіда, Аристофана відобразила найважливіші сторони суспільного, політичного і духовного життя стародавніх греків і створила театр досконалої художньої форми. Загальнонародний характер давньогрецького театру визначив особливості організації театральних вистав та облаштування будівлі.

Організацію вистав брала на себе держава в особі посадових осіб — архонтів. Витрати на утримання та навчання хору несли як почесний громадський обов'язок багаті громадяни, які одержували назву хорегів. Вистави давалися на святах на честь Діоніса [Малих, або Сільських, Діонісіях (у грудні — січні за григоріанським календарем); Ленеях (у січні — лютому); Великих, або Міських Діонісіях (у березні — квітні) і носили характер змагання. Кожен з трьох конкуруючих драматургів виступав з тетралогією, що складалася з трьох трагедій і однієї сатиричної драми.

У давньогрецькому театрі жіночі ролі виконувалися чоловіками. Один і той же актор грав кілька ролей, від нього вимагалося вміння не тільки добре читати вірші і п'єси, але також співати і танцювати. Грецькі актори надягали на обличчя маски, що змінювались у різних ролях і навіть під час виконання однієї ролі. Щоб збільшити зріст, актори трагедії носили котурни — особливе взуття на високій підошві.

41. Структура грецької трагедії.

Структура греческой трагедии

Трагедии начинались пародом – песнью хора, идущего по орхестре. Предводитель хора – корифей. В позднейшее время он сменился прологом (завязка) – это все до первой песни хора, обычно рассказ, экспозиция. Потом шел стасим – песнь стоячего хора. Затем эписодий – появлялся протагонист. Потом шло чередование стасимов и эписодиев. Эписодий заканчивался комосом – совместной песнью героя и хора. Вся трагедия заканчивается эксодом (уход хора) – песнью вообще всех.

42. Основний конфлікт трагедії «Прометей прикутий».

Особливий успіх у сучасників Есхіла мала його трагедія Прикутий Прометей. Гордість за звитяжну Грецію перетворилася в Есхіла в гордість за людину. Образ тіраноненавістніка, борця за щастя і культуру людства Есхіл увічнив в образі Прометея.

Прометей був покараний Зевсом за те, що, прагнучи врятувати від загибелі людський рід, викрав у нього вогонь і передав його людям. Прометей навчив їх мистецтвам і ремеслам: будувати житла і кораблі, приручати тварин, розпізнавати лікарські рослини, дав їм науку чисел і грамоту. За це Зевс жорстоко покарав титану: Прометея прикували до скелі в горах Кавказу. Кожен день прилітає до нього орел і клює його печінку. Печінка Прометея знову виростає, орел знову її клює. Прометей приречений на вічні муки, тому що він бог, а боги безсмертні. Крики й стогони Прометея несамовито, але титан не зламаний і у відповідь посланнику Зевса, Гермесу, який загрожує йому новими муками, Прометей гордо заявляє:

Знай добре, що я б не проміняв

Своїх скорбот на рабське служіння,

Мені краще бути прикутим до скелі,

Чим вірним бути прислужником Зевеса.

Прометей відмовляється від пропозиції Зевса дати йому свободу в обмін на смирення.

Есхіл виходить за рамки міфу і поглиблює конфлікт. Прометей, як стає зрозуміло з його знаменитого монологу, не тільки подарував людям вогонь, але і винайшов багато наук і ремесла. Прометей стає символом людського прогресу. А тиран Зевс - символом незвіданих сил природи, яка ревниво оберігає свої таємниці. Ще один інтригуючий момент підсилює драматизм ситуації: Прометей теж володіє таємницею, яку Зевсу у що б то не стало потрібно довідатися.

Прометей знає, що Зевса чекає падіння тоді, коли в нього народиться син від морської богині Фетіди. Глядачів і читачів цікавить, чи втримається Прометей перед погрозами Зевса і збереже таємницю.

Греки дуже цінували свої демократичні порядки і тому сприймали конфлікт Зевса і Прометея як символічне засудження єдиновладдя. Зевс - нікому не підзвітний, суворий цар, тому його самоуправство не знає кордонів. Греки критикували Зевса тому, що боги не були для них зразком поведінки і справедливості. Вони їх дуже боялися, влаштовували свята на їх честь, приносили їм жертви, але їх можна було критикувати, тому що вище богів були Рок та три страшні Мойри, що стежили за невідворотним ходом долі.

Допитливий Прометей уособлює людський розум і всесвітній прогрес. Він сперечається з Зевсом і його помічниками Гермесом, Гефестом, Силою, Владою, старим Океаном, які є уособленням відсталості, пристосуванства, невігластва і жорстокості звичаїв.

В окремих уривках і фрагментах зберігся Прометей розкутий, з якого ми дізнаємося, що Геракл за порадою Фетіди убив орла і звільнив Прометея. Прометей розкрив Зевсу таємницю, за що Зевс пообіцяв Прометею вічну славу в Афінах. Таке несподіване і розчаровує примирення стане зрозумілим читачеві, якщо він дізнається, що між дією прикувати Прометея і Прометея розкутого повинно було пройти тридцять років. Пом'якшав Зевс, поступився Прометей, з часом перемогла так необхідна світу гармонія.

Не все у світі статично, все з часом змінюється, але образ Прометея буде завжди перед нашими очима. Образ людини, який думав не про себе, - безсмертний бога, а про майбутнє людей. І як Прометей появою наук і ремесел рухав прогрес людства вперед, так і інші люди, якщо б робили так само самовіддано, як він, підняли б людські відносини на недосяжну висоту.