Словник

А

Аджи-Су див. Білозерка¹

Азагарій див. Азагаріон

Азагаріон, – а, ч. – місто, що його згадує старогрецький географ Птолемей при описі Нижньої Наддніпрянщини початку н.е. На думку деяких учених, це було сарматське або слов’янське поселення (пор. Азагаріон – Азагарій – Загір’я), яке найімовірніше існувало на території теперішнього Кам’янського городища (ОПК).

Ак-Суи див. Білозерка¹

Актар Мечеть – якесь поселення, позначене латинкою (Асtаг Месzet) на карті Річчі Заноні 1767 року (див. додатки до ЯВ) приблизно в тому місці, де знаходиться теперішнє село Приморське. Із тюркської (турецької, кримськотатарської та ін.) перекладається як Зруйнована Мечеть або Покинута Мечеть (СР, т.І, ч.1,116-117,136-137).

Алікс див. Дніпро

Анастасіївка, – й, ж. – село Томаківського р-ну Дніпропетровської області на правому березі рук. Тараса нижче с. Олексіївки¹ (1). Колись – поміщицький маєток (КВЛ, 38), заснований у 1-ій половині 19 ст. Назва походить від жіночого імені Анастасія, що його мав, очевидно, хтось із родини перших володарів. У 20–40-х роках 20 століття іменувалося ще й Новоанастасіївкою, Новонастасівкою, Настасівкою та Кос’вкою. Тепер злилося з с. Вищетарасівкою і є фактично кутком останнього.

Андріївська, – ої, ж. – криниця на г. Лисій (1). Знаходиться в невеликому заглибленні на висоті близько тридцяти метрів над рівнем води Каховського водоймища. За легендою, названа за іменем апостола Андрія, який буцімто тут молився, обідав і відпочивав, подорожуючи до Києва (ЯЗО, 222). Вода в криниці дуже чиста, холодна й у найлютішу зиму ніколи не замерзає. Її з насолодою вживали запорожці.

Андрушків, -ого, ч. – острів, що знаходився в плавнях кілометрів за півтора на південний схід від с. Капулівки. Мав форму майже правильного трикутника вершиною на північний захід. Периметр – близько восьми з половиною кілометрів. Омивався водами Павлюка (з півночі), Чортомлицького Дніприща (з південного заходу) та Дніпра (зі сходу й південного сходу) (пор. ЯВ, 107–108). Назва походить від прізвища орендаря Андрушка.

Антонова, – ої, ж. – круча на північному березі Великого Лугу біля с. Доброї Надії висотою більше 15 м. За місцевою легендою, з цієї кручі панські слуги скинули кріпака Антона якого покохала дочка поміщика (ЧМ).

Анчакрак див. Янчокрак²

Анчикрак див. Янчокрак²

Аргеймар, – а, ч. – місто, резиденція готських володарів, що, на думку деяких дослідників, існувало в 3-4 столітті н.е. на території теперішнього Камянського городища. У назві є складова частина «метал», яка вказує на ймовірність наявності тут металургійного виробництва (ОПК).

Арина, – й, ж. – рукав Кінської біля с. Великої Знам’янки. Варінти назви: Ирина, Ірина. За місцевим переказом, тут утопилася жінка з таким іменем (СНР, 74). Дослідники припускають, що назва походить від тюркського слова арым, яке означає «велика улоговина, западня» (ГУ, 169).

Артемїв див. Артемівський

АртемҐвський, – ого, ч. – узвіз на південному-березі Великого Лугу І приблизно на середині Больбатівських круч. Дуже крутий. Поряд жили Артеми, нащадки якогось Артема.

Паралельна назва – Артемів узвіз.

Артемівські, – их, мн. – кручі на південному березі Великого Лугу як ділянка круч Больбатівських; знаходилися в північному кінці садиби Артемів (Артема). Паралельна назва – Артемові кручі. Висота до 10 м.

Артемове Плесо, – ого – а, ср. – озеро в плавнях на правому боці р. Кінської нижче лиману Скелюватого. Тут був стан рибалки Артема.