2. Ембріональний розвиток нс

Нервова система всіх хребетних розвивається із зовнішнього зародкового листка – ембріональної ектодерми. Ембріональна індукція - процес в ході якого розвивається нервова система. Етапи розвитку: 1. закладається первинна нервова система 2. локалізований поділ клітин в окремих ділянках цієї пластинки 3. мігрування клітин із ділянки де вони виникли у місце їх функціонування 4. агрегація, або скупчення нервових клітин, що приводить до виникнення окремих відділів у мозку із специфічними функціями. 5 диферинціювання, або дозрівання нейробластів 6. формування зв’язків між нервовими центрами 7. вибіркова загибель морфологічно не досконалих клітин 8. поступова заміна без мієлінових волокон на мієлінізовані зв’язки між нервовими центрами.

3. Симпатична нс

Симпатична нервова система інервує всі органи і частини організму. Вона забезпечує звуження кровоносних судин (крім коронарних), збільшення частоти серцевих скорочень, зниження секреції залоз (слинних, шлункових і т.д.), підвищення тонусу поперечно-смугастих м`язів, трофіки тканин, розширення зіниць і ін. Симпатична НС ділиться на центральнуі периферійну частини. Центральна частина розташована в бічних рогах спинного мозку від VIII шийного до ІІІ (ІІ) поперекових сегментів і утворює латеральне симпатичне ядро бічних рогів спинного мозку. Аксони клітин ядра через міжхребцеві отвори виходять із спинного мозку в складі вентральних корінців і вступають у вузли симпатичного стовбура. Периферійна частина утворена чутливими і ефекторними нейронами симпатичних гангліїв, розташованих по обидва боки від хребта від основи черепа до крижового відділу у вигляді ланцюжків - правого і лівого симпатичного стобурів. Гаглії сполучені між собою комісурами, а з спинно-мозковими нервами - білими і сірими нервовими гілками. Від симпатичних стовбурів відходять тонші безмієлінові постгангліонарні нейрони, які або направляються до периферійних органів в складі сірих сполучаючих гілок або утворюють нерви, які інервують голову, органи черевної та тазової порожнини. В гангліях симпатичного стовбура закінчується тільки частина прегангліонарних волокон, а решта синаптично переключається на ефекторний нейрон тільки в превертебральнх гангліях. Превертебральні ганглії розташовані на значній відстані від інервованих органів, тому від них йдуть довгі постгангліонарні волокна, які об`єднуються у нерви. Найбільшими превертебральними гангліями є черевний, краніальний і каудальний вузли брижівки. Черевний і краніальний вузли утворюють утворюють найбільше автономне плетиво організму - сонячне плетиво . Від нього відходять постгангліонарні волокна до всіх органів черевної порожнини, які біля стінок цих органів утворюють відповідно печінкове, селезінкове, шлункове і ін. плетива. Ефекторами постгангліонарних симпатичних волокон є гладенькі м`язи судин, зіниць, волосяних цибулин, легень, органів травлення, виділення, залоз, клітин печінки та жирової клітковини. Разом з тим, симпатична нервова система має і власні чутливі шляхи, серед яких виділяють 2 групи. Перша група периферійних аферентних нейронів це клітини, тіла яких локалізовані у передхребцевих симпатичних гангліях, один з довгих відростків йде на периферію, а інший в бік спинного мозку, куди входить у складі дорзальних корінців. Друга група характеризується тим, що довгий аксон цих клітин йде до робочого органа, а короткі розміщені в самому ганглії та синаптично контактують з вставними і ефекторними нейронами, утворюючи місцеву рефлекторну дугу.

- Частина автономної нервової системи, ганглії якої розташовані на значній відстані від іннервуючих органів. Назву «симпатична нервова система» вперше було вжито в 1732 році, і використовувалася для позначення всієї автономної нервової системи. Згодом цим терміном почали називати тільки частину нервової системи. Ембріональним джерелом для симпатичної системи служить гангліозна пластина. Вона підрозділяється на соміти, диференціюються на симпатичну і парасимпатичну систему. До симпатичного рівня відносять шийні і грудні соміти. У ембріогенезі периферична частина симпатичної нервової системи утворюється в результаті міграції симпатичних нейробластів. Міграція відбувається по волокнах спинного мозку сегментарно. Виділяють кілька «хвиль міграції». В результаті першої хвилі утворюється «первинний» симпатичний стовбур, представлений в області шиї верхнім (краніальним), нижнім (заднім), шийними і зірчастим гангліями. Друга хвиля виникає з первинної, головним чином з дорсальних відділів. У результаті утворюється «вторинний» симпатичний стовбур. Симпатична нервова система поділяється на центральну, розташовану в спинному мозку, і периферичну, що включає численні з'єднані один з одним нервові гілки і вузли. Центри симпатичної системи (спинномозковий центр Якобсона) знаходяться в бічних рогах грудного та поперекового сегментів. Симпатичні волокна виходять зі спинного мозку на протязі від I-II грудного до II-IV поперекової ділянки. За своїм перебігом симпатичні волокна відокремлюються від рухових соматичних і далі у вигляді білих сполучних гілок вступають у вузли прикордонного симпатичного стовбура. Периферична частина симпатичної нервової системи утворена ефферентами чутливих нейронів з їх відростками, що розташовуються в біляпоперечних і віддалених від спинного мозку передпоперечних вузлах. Симпатична нервова система активується при стресових реакціях. Для неї характерно генералізований вплив, при цьому симпатичні волокна іннервують всі без винятку органи. Основним медіатором, виділеним прегангліонарними волокнами, є ацетилхолін, а постгангліонарними волокнами - норадреналін.