Програми організаційного розвитку міжнародних корпорацій

Програми організаційного розвитку міжнародних корпо­рацій являють собою сукупність принципів, методів, прийомів, форм організації господарської діяльності, які передбачають пе­ретворення формальних і неформальних елементів організації для забезпечення функціонування і розвитку корпорації.

Організаційний розвиток міжнародного бізнесу базується на таких принципах:

• увага вищого керівництва, з цією метою визначається ступінь участі у процесі перетворень;

• координація процесу перетворень із звичайною діяльні­стю компанії з оптимальним розподілом обмежених ре­сурсів, у тому числі кадрів;

• узгодження різноспрямованих заходів для вирішення комплексної проблеми перебудови;

• систематичне проведення змін, заходів для подолання опору й організації підтримання перетворень.

Методи організаційного розвитку

Методи втручання у формальні організаційні компоненти подані способами, що стосуються зміни всіх або декількох ас­пектів організаційної структури, наприклад, перепроектування робіт, «Система-4», узгодженість соціальних і технічних ас­пектів системи, управління за цілями (рис. 5.6).

Рис. 5.6. Методи втручання у формальні і неформальні фактори організаційного розвитку відповідно до ступеня їх впливу

Перепроектування в ряді випадків може включати найп­ростіші дії, наприклад, коректування невдалих прийомів і уточ­нення неправильних характеристик робіт.

Організація «Системи-4» – ідеальні моделі управління еко­номічним агентом з умовою, що будь-які відхилення від неї знижують рівень результативності діяльності. Цей метод засто­совується у випадках розбіжності між організаційною структу­рою, вимогами зовнішнього середовища компанії і стратегічним напрямом розвитку.

Процес створення «Системи-4» поданий за такими етапами:

1. спеціальне анкетування кожного службовця з метою скла­дання ідеальної моделі управління «Системи-4» і одер­жання інформації про досконалість існуючої організацій­ної структури компанії;

2. узагальнення отриманої інформації;

3. обговорення результатів анкетного опитування і визначен­ня необхідного ступеня зміни компанії для наближення до ідеальної «Системи-4»;

4. експерименти з різними моделями міжособистісних і міжгрупових відносин, що підходять для компанії, із зміною лідера і зрівнянням повноважень щодо установки цілей.

Втручання в неформальні організаційні компоненти у прак­тиці міжнародних корпорацій подано за такими основними ме­тодами: тренінг на основі управлінської сітки, оформлення команд, групова психотерапія, зворотний зв’язок за результатами спостережень.

Тренінг на основі управлінської сітки розвиває лідерські якості. Найбільш ефективний стиль управління оцінюється в 9,9 бала. Цей стиль є бажаним результатом тренінгу.

Програма складається з шести фаз:

1. тренінг-семінар, завданням якого є знайомство із загаль­ними стилями лідерства;

2. розвиток команди з обговоренням шляхів досягнення компанією в умовах реальної ситуації бажаного стилю;

3. розвиток міжгрупової взаємодії з формуванням взаємоз­в’язків між групами і створенням ролей і норм групи для всього колективу;

4. постановка організаційної мети з формуванням моделі майбутньої ефективної організації та узгодженням цілей кожного рівня;

5. пропонування шляхів досягнення цілей з обговоренням реальних проблем, що виникають при цьому;

6. стабілізація із забезпеченням підтримки раніше запропо­нованих змін і здійсненням загальної оцінки програми.

Успішне навчання за сіткою вимагає активної підтримки вищого керівництва, виконання всіх шести фаз, залучення всієї організації і розраховано на тривалий період, до 3-5 років.

Формування команд є найбільш популярним методом у прак­тиці структурних одиниць міжнародних корпорацій. Мета його – дозволити існуючим або новоствореним групам підвищувати результативність .

Управлінська команда складається з представників різних країн і культур. Такі групи характеризуються різноманіттям не тільки культур, а й спеціальних знань у різних галузях бізнесу. Обмін думками всіх членів групи у процесі обговорення проблем компанії має на меті публічне викладення поглядів. Цінність методу полягає у відкритій конфронтації при іденти­фікації проблем. План дій для здійснення змін має бути пред­ставлений усім членам команди і погоджений між ними. При цьому вивчається роль кожного члена групи і напрями можли­вого співробітництва.

Ця програма найбільш поширена в США і Європі, де її реа­лізація звичайно займає близько року.

Групова психотерапія акцентує увагу на емоційних пробле­мах людей і розвиває здатність міжособистісного спілкування. Даний метод реалізується шляхом проведення семінарів спілку­вання і ділових ігор.

Фахівці з навчання персоналу в міжнародних компаніях зазначають, що тренування чутливості може бути цінним дос­відом для людини, яка готується обійняти керівну посаду в гло­бальній корпорації.

Зворотний зв’язок за результатами спостережень являє со­бою спостереження і повідомлення про отримані результати. Обговорення процесу вимагає участі зовнішнього консультан­та з перетворень, який виступає в ролі наставника групи і до­помагає зрозуміти її членам, що в даній ситуації зумовлює їх пе­реконання і дії. Причиною дисфункціональної поведінки може бути перекручене сприйняття реальності індивідами, взаємоді­ючими групами і компанією. Консультант прагне дати мож­ливість людям самим дійти висновків, а не змушувати їх до ух­валення рішення, таким чином, акцентується увага на обговоренні процесу втручання.