Вопрос1

1. Загальна характеристика митної політики України

З проголошенням незалежності України зникла державна монополія зовнішньої торгівлі. У результаті держава та її органи не вправі • керувати зовнішньоторговельними відносинами, а здійснюють їх регулювання лише за допомогою визначених нормативно-правовими актами методів. Основні питання державного регулювання зовнішньоекономічних відносин розв'язуються за допомогою митної політики.

Митна політика – це складова державної зовнішньої політики, яка визначає зміст діяльності держави та її органів у сфері регулювання зовнішньоекономічних відносин та організації митної системи і має на меті захист національних інтересів, національної безпеки та економічного суверенітету держави. 11 липня 2002 р. було прийнято новий Митний кодекс України (далі - МК), який значно спростив процедури митного контролю та митного оформлення, ввів багато 66 нових понять, деталізував значну кількість норм і правил, які раніше були сформульовані досить загально, що викликало необхідність прийняття великої кількості відомчих актів.

Стаття 2 МК визначає, що митна політика — це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Україна визначає і проводить єдину митну політику, спрямовану на прискорення товарообігу, стимулювання розвитку національної економіки, захист внутрішнього ринку та власного виробника, а також на розвиток митної справи, відповідно до загальновизнаних міжнародних норм.

Формування та здійснення митної політики відбувається згідно з такими принципами.

- Принцип єдності митної політики як складової зовнішньої політики України. Митна політика України є складовою державної зовнішньої політики і повинна формуватися відповідно до цілей та принципів останньої, завдань захисту національних інтересів та національної безпеки. Митна політика за своїм змістом є складовою зовнішньополітичних позицій держави і в деяких випадках політична частина останніх має пріоритет над економічною. Це має місце при забезпеченні виконання міжнародно-правових зобов'язань держави, наприклад, при приєднанні до міжнародних санкцій у рамках ООН, які вимагають припинення зовнішньоекономічних контактів з певними країнами, або виконання зобов'язань України в рамках договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Задля виконання цих зобов'язань нехтуються можливі економічні переваги.

- Принцип єдності тарифної політики України. Згідно зі ст. З Закону України «Про єдиний митний тариф» на митній території України діє Єдиний митний тариф України, який є систематизованим зводом ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

- Принцип єдності політики експортно-імпортного контролю. В Україні діють єдині правила щодо порядку переміщення через митний кордон товарів та інших предметів. МК встановлює, що ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів та інших предметів, окремих видів може бути заборонено чи обмежено законодавством України.

- Принцип єдності митної території України. Він заснований на понятті територіальної юрисдикції держави, митна територія встановлює сферу дії митного суверенітету держави. Цей принцип є важливим для забезпечення сплати мит, митних платежів, застосування інших засобів митного регулювання.

Згідно зі ст. 5 МК митна територія України це – територія України, яка зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Території вільних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, за винятком випадків, визначених МК та іншими законами України.

Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території вільних митних зон. Межі території вільних митних зон становлять митний кордон України.

- Принцип гармонізації та уніфікації митної діяльності України із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами. Його основою є намагання України інтегруватися до світової економічної системи, загальноєвропейських економічних процесів, приєднатися до СОТ, для чого необхідно привести національні митні стандарти відповідно до загальноприйнятих світових принципів та вимог, що, зокрема, включає недопущення застосування нетарифних обмежень, приведення митних тарифів відповідно до рекомендацій СОТ тощо.

- Принцип захисту державою прав та охоронюваних законом інтересів учасників зовнішньоекономічної діяльності. Його зміст полягає в тому, що Українська держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України.

- Принцип юридичної рівності і недискримінації, виключення невиправданого втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність. Цей принцип ґрунтується на ст. 42 Конституції України, яка гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням митних платежів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушення митних правил, інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики України, становлять митну справу.

У митній справі Україна дотримується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів. Забезпечення здійснення митної справи відповідно до МК та законів України, встановлення ставок митних зборів, координація діяльності ДМС України та інших органів державної влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи, подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо митної системи України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

У здійсненні митної політики бере участь значне коло державних органів — Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи центральної виконавчої влади, НБУ тощо, але безпосередньо здійснення цієї політики покладається на митні органи. Вони відповідно до ст. 11 МК, реалізуючи митну політику України, здійснюють:

- виконання та контроль за дотриманням законодавства України з питань митної справи;

- виконання зобов'язань, які випливають із міжнародних договорів України щодо митної справи;

- сприяння захисту прав інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

- застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

- митний контроль та митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

- захист економічних інтересів України;

- спільно з іншими уповноваженими державними органами комплексний контроль за валютними операціями у зовнішньоекономічній діяльності;

- спільно з іншими уповноваженими державними органами заходи щодо захисту інтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

- створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

- боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил;

- ведення митної статистики;

- ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

- верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

Вопоос 2

Правові, економічні та організаційні основи митної справи виз­начаються у Конституції, законах України (серед них особливе місце належить МК — комплексному закону в сфері митної справи), нор­мативних актах Президента України і Кабінету Міністрів України, актах Державної митної служби України (далі — Держмитслужба України) та інших центральних органів виконавчої влади. Виключно законами України визначаються засади митної справи.

МК становить основу митного законодавства України. За своїм характером він є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, які зачіпають різні галузі права — адміністративне, ци­вільне, фінансове, кримінальне та, в означеній частині, міжнародне. У МК визначені: функції митних органів; принципи переміщення товарів і транспортних засобів (право на ввезення та вивезення, за­борона на ввезення та вивезення, обмеження на ввезення та вивезен­ня); митні платежі; митне оформлення; митний контроль; відпові­дальність за порушення митних правил, а також правила проваджен­ня в справах про такі порушення та їх виконання.

Джерелами митного права є також закони, основним змістом яких є саме митні питання, та інші закони, в яких містяться норми митно­го права. До першої групи належать Закон України від 5 лютого 1992 p. «Про Єдиний митний тариф»[1]. Декрет Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 p. «Про Єдиний митний тариф»[2]; до другої— Декрет Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р. «Про порядок обкла­дання митом предметів, що ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну»[3], закони України від 5 травня 1996 р. «Про звільнення від обкладання митом предметів, що вивозяться (пересилаються) грома­дянами за митний кордон України»[4], від 3 квітня 1997 р. «Про вне­сення змін у деякі законодавчі акти з питань обкладання ввізним ми­том товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України»[5], від 15 серпня 1995 р. «Про операції з давальницькою си­ровиною у зовнішньоекономічних відносинах»[6].

Оперативне регулювання митних відносин забезпечують укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України, наприклад, Ука­зом Президента України від 10 лютого 1996 p. було затверджено По­ложення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Здійснюючи регулювання митної справи. Кабінет Міністрів Украї­ни видає різні нормативні акти: постанови, розпорядження, затверджує різні правила, наприклад, постанови від 12 серпня 1996 р. «Про подальше посилення контролю за ввезенням, вивезенням та переміщенням транзитом через територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на які встановлено акцизний збір»[7], від 27 серпня 1996 р. «Про вдосконалення порядку ввезення (пересилання) громадянами предметів (товарів) в Україну»[8] та ін. Постановами Кабінету Міністрів України затверджені Правила ввозу транспортних засобів на територію Украї­ни (21 травня 1994 p.)[9], переліків шляхів і напрямків транзиту підакциз­них товарів через територію України і пунктів на митному кордоні, че­рез які здійснюється ввезення та вивезення цих товарів, а також граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України (6 травня 1996 p.)[10].