Завдання № 3. Визначити спрямованість на здобуття знань і на відмітку учнів, використовуючи методики, за є.П. Ільїним та н.А.Курдюковою.

Студент проводить дослідження з одним учнем-підлітком або старшокласником.

Методика вивчення спрямованості на здобуття знань (за Є.П. Ільїним, Н.А.Курдюковою) складається з ряду тверджень-питань з парними відповідями. Питання охоплюють ставлення дітей до навчання, до здатності аналізувати свої помилки. З двох відповідей потрібно вибрати одну і поруч з позицією питання написати букву (“а” чи “б”), що відповідає обраній відповіді.

Текст опитувальника

1. Одержавши погану оцінку, ти. приходячи додому:

а) відразу сідаєш за уроки, повторюючи і те, що погано відповів.

б) сідаєш дивитися телевізор чи грати на комп'ютері, думаючи, що урок з цього предмета буде ще через день

2. Після о держання гарної оцінки ти:

а) продовжуєш сумлінно готуватися до наступного уроку.

б) не готуєшся ретельно, тому що знаєш, що все одно не запитають.

3. Чи буває, що ти залишаєшся незадоволений відповіддю, а не оцінкою:

а) так:

б)ні.

4. Що для тебе навчання:

а) пізнання нового:

б) тяжке заняття.

5. Чи залежать твої оцінки від старанності підготовки до уроку:

а) так;

б) ні.

6. Чи аналізуєш ти після одержання низької оцінки, що ти зробив неправильно:

а)так;

б) ні.

7 Чи залежить твоє бажання готувати домашнє завдання від того, чи виставляють за нього оцінки:

а) так;

б) ні.

8. Чи легко ти втягуєшся в навчання після канікул:

а)так;

б) ні.

9 Чи шкодуєш ти, що не буває уроків через хворобу вчителя:

а) так;

б) ні.

10. Коли ти, перейшовши в наступний клас, одержуєш нові підручники, тебе цікавить, про що в них йдеться:

а) так;

б)ні.

11) Що, по-твоєму, краще - учитися, чи хворіти:

а) учитися;

б) хворіти.

Що для тебе важливіше - оцінки чи знання:

а) оцінки;

б) знання.

Обробка результатів

За кожну відповідь відповідно до ключа нараховується 1 бал.

Про мотивацію на придбання знань свідчать відповіді “а” на питання 1-6, 8-11 і відповіді “б” на питання 7 і 12.

Сума балів (від 0 до 12) свідчить про ступінь вияву мотивації на здобуття знань.

Методика вивчення спрямованості на оцінку (за Є.П.Ільїним, Н.А.Курдюковою)

За допомогою ряду запитань визначається рівень спрямованості на оцінку. Дітям давався ряд питань (див. додаток 3), на які потрібно відповісти. поставивши у відповідній клітинці знаки “+” (“так”) чи “-“ (“ні”).

Текст опитувальника

№ п/п	Питання	Так	Ні
1.	Чи пам'ятаєш ти, коли одержав першу в житті двійку?
2.	Чи турбує тебе, що твої оцінки трохи гірші, чим в інших учнів класу?
3.	Чи буває, що перед контрольною роботою, серце починає прискорено битися?
4.	Чи червонієш ти при оголошенні тобі поганої оцінки?
5.	Якщо наприкінці тижня ти одержав погану оцінку, у тебе вихідного дня поганий настрій?
6.	Якщо тебе довго не викликають, це тебе турбує?
7.	Чи хвилює тебе реакція однолітків на отриману тобою оцінку?
8.	Після одержання гарної оцінки чи готуєшся ти до наступного уроку як слід, хоча знаєш, що все рівно незабаром не запитають?
9.	Чи тривожить тебе чекання опитування?
10.	Було б тобі цікаво учитися, якби оцінок взагалі не було?
11.	Чи захочеш ти. щоб тебе запитали, якщо будеш знати, що оцінку за відповідь не поставлять?
12.	Після одержання оцінки на уроці їй продовжуєш активно працювати?

Нараховується по 1 балу за відповіді “так” на питаннях по позиціях 1-9 і на відповіді “ні” - по позиціях 10-12. Підраховувалась загальна сума балів. Чим більше набрана сума балів, тим у більшому ступені в учня виражена спрямованість на оцінку.

Звіт студента за результатами виконання індивідуальної роботи має містити:

1. Тему завдання.

2. Мету роботи.

3. Заповнений протокол дослідження:

• П.І.Б досліджуваного: _____________

• Вік досліджуваного:_______________

• Дата дослідження:__________________

• Предмет дослідження:_______________

• П.І.Б. експериментатора:_____________

• Бланк відповідей досліджуваного:______

4. Висновки.

Література

1. Мотивація молодших школярів у процесі інтегрованого навчання. Методичні рекомендації для практичних психологів і вчителів початкової школи (Автор-укладач Н.О.Юдіна) /За нут. В.Ф.Моргуна. – Полтава, Терра, 2002. – 43 с.

Завдання № 4. Визначити особливості навчальності та навченості учня, використовуючи методику експрес-діагностики, за А.К.Марковою.

Спостереження проводиться за одним учнем будь-якого віку.

Інструкція: “Використовуючи наведену нижче схему, поспостерігайте за станом навченості та навчальності учня на уроці та оцініть у балах (від 1 до 10)”.

1. Знання
Повний запас знань	10 9 8 7 6 5 4 3 2 1	Запас обмежений
Володіє поняттями, термінами, законами, теорією		Володіє тільки конкретними знаннями про факти
Знання розуміє, уміє переформулювати своїми словами. Знання гнучко переносяться і застосовуються в нових умовах.		Знання відтворюються дослівно і буквально. Знання лежать "мертвим вантажем" без застосування.
2. Уміння навчатися (освоєння освітньої програми)
Розуміє смисл завдань і сам ставить навчальні завдання. Знання гнучко переносяться і застосовуються в нових умовах		Не ставить самостійно учбових задач і орієнтується на завдання педагога
Володіє учбовими діями (зміни, порівняння, моделювання). Уміє знаходити декілька способів розв’язання задач і зіставляти їх. Виконує завдання швидко, в згорнутому вигляді.		Сам активних учбових дій з матеріалом не виконує і відтворює запропоноване педагогом завдання. Обмежується виконанням одного способу розв’язання для отримання необхідного результату. Уміє себе перевірити тільки після закінчення роботи.
Адекватно оцінює свої можливості в роботі		Завищує або занижує свої можливості в роботі.
Уміє оцінити свою діяльність по частинах, побачити плюси і мінуси.		Може оцінити свою роботу тільки в цілому і приблизно. Потребує опори на наочність
3. Можливості подальшого навчання (навчальність і розумовий розвиток)
У нових умовах активно здійснює тренування		У нових умовах пасивний
Готовий до прийняття дозованої допомоги дорослого і просувається у вирішенні після цієї допомоги.		Допомога дорослого не допомагає (допомагає мало)
Ставить самостійні задачі самонавчання.		Самостійно задач не ставить, орієнтується тільки на завдання ззовні.
Проявляє пізнавальну ініціативу, виходить за межі обов'язкових завдань		Ініціативу не проявляє
Усвідомлює хід і смисл розв’язання		Способи розв’язання не усвідомлює (низький рівень рефлексії)
Уміє переходити самостійно від одного етапу роботи до іншого (є самоорганізація, довільність)		Не вміє без вказівки дорослого переходити до інших етапів роботи, низький рівень самоорганізації
Працює економічно, в швидкому темпі. Працездатний, витривалий.		Повільний, швидко виснажується, втомлюється

Звіт студента за результатами виконання індивідуальної роботи має містити:

1. Тему завдання.

2. Мету роботи.

3. Заповнений протокол дослідження:

• П.І.Б досліджуваного: _____________

• Вік досліджуваного:_______________

• Дата дослідження:__________________

• Предмет дослідження:_______________

• П.І.Б. експериментатора:_____________

• Схема спостереження:__________________

4. Висновки.

Завдання № 5. Визначити рівень шкільної тривожності, використовуючи опитувальник шкільної тривожності (за Р.Філліпсом).

Студент проводить дослідження з одним учнем-підлітком.

Тест призначений для вивчення рівня і характеру тривожності, пов'язаної з школою у дітей молодшого і середнього шкільного віку. Тест складається з 58 питань, які можуть зачитуватися школярам, а можуть і пропонуватися письмово. На кожне питання потрібно однозначно відповісти “так” чи “ні”.

Інструкція: “Діти, зараз Вам буде запропонований опитувальник, який складається з питань про те, як Ви себе почуваєте в школі. Прагніть відповідати щиро і правдиво, тут немає вірних або невірних, хороших або поганих відповідей. Над питаннями довго не замислюйтеся. На листі для відповідей вгорі запишіть своє ім'я, прізвище і клас. Відповідаючи на питання, записуйте його номер і відповідь “+”, якщо Ви згодні з ним, або “-“ якщо не згодні ”.

Текст опитувальника

1. Трудно ли тебе держаться на одном уровне со всем классом?

2. Волнуешься ли ты, когда учитель говорит, что собирается проверить, насколько ты знаешь материал?

3. Трудно ли тебе работать в классе так, как этого хочет учитель?

4. Снится ли тебе временами, что учитель в ярости от того, что ты не знаешь урок?

5. Случалось ли, что кто-нибудь из твоего класса бил или ударял тебя?

6. Часто ли тебе хочется, чтобы учитель не торопился при объяснении нового материала, пока ты не поймешь, что он говорит?

7. Сильно ли ты волнуешься при ответе или выполнении задания?

8. Случается ли с тобой, что ты боишься высказываться на уроке, потому что боишься сделать глупую ошибку?

9. Дрожат ли у тебя колени, когда тебя вызывают отвечать?

10. Часто ли твои одноклассники смеются над тобой, когда вы играете в разные игры?

11. Случается ли, что тебе ставят более низкую оценку, чем ты ожидал?

12. Волнует ли тебя вопрос о том, не оставят ли тебя на второй год?

13. Стараешься ли ты избегать игр, в которых делается выбор, потому что тебя, как правило, не выбирают?

14. Бывает ли временами, что ты весь дрожишь, когда тебя вызывают отвечать?

15. Часто ли у тебя возникает ощущение, что никто из твоих одноклассников не хочет делать то, чего хочешь ты?

16. Сильно ли ты волнуешься перед тем, как начать выполнять задание?

17. Трудно ли тебе получать такие отметки, каких ждут от тебя родители?

18. Боишься ли ты временами, что тебе станет дурно в классе?

19. Будут ли твои одноклассники смеяться над тобой, ли ты сделаешь ошибку при ответе?

20. Похож ли ты на своих одноклассников?

21. Выполнив задание, беспокоишься ли ты о том, хорошо ли с ним справился?

22. Когда ты работаешь в классе, уверен ли ты в том, что все хорошо запомнишь?

23. Снится ли тебе иногда, что ты в школе и не можешь ответить на вопрос учителя?

24. Верно ли, что большинство ребят относится к тебе по-дружески?

25. Работаешь ли ты более усердно, если знаешь, что результаты твоей работы будут сравниваться в классе с результатами твоих одноклассников?

26. Часто ли ты мечтаешь о том, чтобы поменьше волноваться, когда тебя спрашивают?

27. Боишься ли ты временами вступать в спор?

28. Чувствуешь ли ты, что твое сердце начинает сильно биться, когда учитель говорит, что собирается проверить твою готовность к уроку?

29. Когда ты получаешь хорошие отметки, думает ли кто-нибудь из твоих друзей, что ты хочешь выслужиться?

30. Хорошо ли ты себя чувствуешь с теми из твоих одноклассников, к которым ребята относятся с особым вниманием?

31. Бывает ли, что некоторые ребята в классе говорят что-то, что тебя задевает?

32. Как ты думаешь, теряют ли расположение те из учеников, которые не справляются с учебой?

33. Похоже ли на то, что большинство твоих одноклассников не обращают на тебя внимание?

34. Часто ли ты боишься выглядеть нелепо?

35. Доволен ли ты тем, как к тебе относятся учителя?

36. Помогает ли твоя мама в организации вечеров, как другие мамы твоих одноклассников?

37. Волновало ли тебя когда-нибудь, что думают о тебе окружающие?

38. Надеешься ли ты в будущем учиться лучше, чем раньше?

39. Считаешь ли ты, что одеваешься в школу так же хорошо, как и твои одноклассники?

40. Часто ли ты задумываешься, отвечая на уроке, что думают о тебе в это время другие?

41. Обладают ли способные ученики какими-то особыми правами, которых нет у других ребят в классе?

42. Злятся ли некоторые из твоих одноклассников, когда тебе удается быть лучше их?

43. Доволен ли ты тем, как к тебе относятся одноклассники?

44. Хорошо ли ты себя чувствуешь, когда остаешься один на один с учителем?

45. Высмеивают ли временами твои одноклассники твою внешность и поведение?

46. Думаешь ли ты, что беспокоишься о своих школьных делах больше, чем другие ребята?

47. Если ты не можешь ответить, когда тебя спрашивают, чувствуешь ли ты, что вот-вот расплачешься?

48. Когда вечером ты лежишь в постели, думаешь ли ты временами с беспокойством о том, что будет завтра в школе?

49. Работая над трудным заданием, чувствуешь ли ты порой, что совершенно забыл вещи, которые хорошо знал раньше?

50. Дрожит ли слегка твоя рука, когда ты работаешь над заданием?

51. Чувствуешь ли ты, что начинаешь нервничать, когда учитель говорит, что собирается дать классу задание?

52. Пугает ли тебя проверка твоих знаний в школе?

53. Когда учитель говорит, что собирается дать классу задание, чувствуешь ли ты страх, что не справишься с ним?

54. Снилось ли тебе временами, что твои одноклассники могут сделать то, чего не можешь ты?

55. Когда учитель объясняет материал, кажется ли тебе, что твои одноклассники понимают его лучше, чем ты?

56. Беспокоишься ли ты по дороге в школу, что учитель может дать классу проверочную работу?

57. Когда ты выполняешь задание, чувствуешь ли ты обычно, что делаешь это плохо?

58. Дрожит ли слегка твоя рука, когда учитель просит сделать задание на доске перед всем классом?

Обробка та інтерпретація результатів тесту

При обробці результатів виділяють питання, відповіді на які не співпадають з ключем тесту. Наприклад, на 58-е питання дитина відповіла “Так”, тоді як в ключі цьому питанню відповідає “-“, тобто відповідь “ні”. Відповіді, що не співпадають з ключем, - це прояви тривожності. При обробці підраховується:

1. Загальна кількість розбіжностей по всьому тексту. Якщо вона:

• більше 50% - можна говорити про підвищену тривожність дитини;

• більше 75% від загального числа питань тесту - про високу тривожність.

2. Число збігів по кожному з 8 факторів тривожності, що виділяються в тексті. Рівень тривожності визначається так само, як в першому випадку. Аналізується загальний внутрішній емоційний стан школяра, що багато в чому визначається наявністю тих або інших тривожних синдромів (факторів) та їх кількістю.

Оцінюється:

1. Число розбіжностей знаків („+” – так, „-„ – ні) по кожному фактору (абсолютне число розбіжностей у процентах: <50%; >50%; 75%). Представлення цих даних у вигляді індивідуальних діаграм.

2. Загальна кількість розбіжностей по всьому тесту (абсолютне число розбіжностей у процентах: <50%; >50%; 75%).

Ключ до запитань тесту

1.- 7.- 13.- 19.- 25.+ 31.- 37.- 43.+ 49.- 55.-

2.- 8.- 14.- 20.+ 26.- 32.- 38.+ 44.+ 50.- 56.-

3.- 9.- 15.- 21.- 27.- 33.- 39.+ 45.- 51.- 57.-

4.- 10.- 16.- 22.+ 28.- 34.- 40.- 46.- 52.- 58.-

5.- 11.+ 17.- 23.- 29.- 35.+ 41.+ 47.- 53.-

6.- 12- 18.- 24.+ 30.+ 36.+ 42.- 48.- 54.-

Слід зазначити, що кількість питань, що “працюють” на ту або іншу шкалу, різна. Так наприклад, загальну тривожність досліджуваного в школі “діагностують” 22 питання, а низький фізіологічний опір стресу - 5. Відповідно, отримувані сирі значення по шкалах не урівноважені між собою. Тому порівняння результатів по шкалах між собою некоректно.

Таблиця аналізу факторів тривожності

Фактори	№ питань
1. Загальна тривожність у школі.	2, 4, 7, 12, 16, 21, 23, 26, 28, 46, 56, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 57, 58. Е=22
2. Переживання соціального стресу.	5, 10, 15, 20, 24, 30, 33, 36, 39, 42, 44. Е=11
3. Фрустрація потреби в досягненні успіху.	1, 3, 6, 11, 17, 19, 25, 29, 32, 35, 38, 41, 43. Е=13
4. Страх самовираження.	27, 31, 34,37, 40, 45. Е=6
5. Страх ситуації перевірки знань.	2, 7, 12, 16, 21, 26. Е=6
6. Страх не відповідати очікуванням інших.	3, 8, 13, 17, 22. Е=5
7. Низький фізіологічний опір стресу.	9, 14, 18, 23, 28. Е=5
8. Проблеми і страхи у відносинах з учителями.	2, 6, 11, 32, 35, 41, 44, 47. Е=8

Характеристика факторів

1. Загальна тривожність у школі – загальний емоційний стан дитини, пов’язаний із різними формами її включення в життя школи.

2. Переживання соціального стресу – емоційний стан дитини, на фоні якого розвиваються її соціальні контакти (перш за все – з однолітками).

3. Фрустрація потреби в досягненні успіху – несприятливий психологічний фон, який не дозволяє дитині розвивати власні потреби в успіху, досягненні високого результату тощо.

4. Страх самовираження – негативні емоційні переживання ситуацій, пов’язаних із необхідністю саморозкриття, демонстрацією власних можливостей.

5. Страх ситуацій перевірки знань – негативне ставлення і переживання тривоги в ситуаціях перевірки (особливо в присутності інших дітей, людей) знань, досягнень, можливостей.

6. Страх не відповідати очікуванням оточуючих – орієнтація на значущість інших в оцінці власних результатів, учинків, думок, тривога з приводу оцінок, які даються оточуючим, очікування негативних оцінок.

7. Низький фізіологічний опір стресу – особливості психофізіологічної організації, що знижують пристосованість дитини до ситуацій стресогенного характеру і підвищують ймовірність неадекватного, деструктивного реагування на тривожний фактор середовища.

8. Проблеми і страхи у відносинах з учителями – загальний негативний емоційних фон стосунків із дорослими у школі, який знижує успішність навчання дитини.

Звіт студента за результатами виконання індивідуальної роботи має містити:

1.Тему завдання.

2.Мету роботи.

3.Заповнений протокол дослідження:

• П.І.Б досліджуваного: _____________

• Вік досліджуваного:_______________

• Дата дослідження:__________________

• Предмет дослідження:_______________

• П.І.Б. експериментатора:_____________

• Бланк відповідей досліджуваного:______

4.Висновки.

Література

1. Битянова М. Филлипс-тест: изучение школьной тревоги младших подростков // Шкільний психолог. – №11 – 2002 – С.20-29.

2. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. – М.: ВЛАДОС, 1996. – С.472-481.

3. Прихожан А. М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика. — М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2000. — С.87-128,165-223 // http://psychlib.ru/quicksearch.php.

Завдання № 6. Визначити рівень реактивності учня, використовуючи

методику “Шкала оцінок для вимірювання реактивності учня” (за Я.Стреляу).

Студент проводить дослідження з одним учнем.

Я.Стреляу розробив шкалу оцінок, що дозволяє ставити попередній діагноз рівня реактивності по поведінці дітей в звичайних умовах. Він вважає рівень реактивності учнів, що відображає енергетичну характеристику поведінки, такою особливістю темпераменту, яка виявляється особливо важливою в шкільному навчанні. При цьому під реактивністю розуміється характерний і постійний для індивіда рівень інтенсивності реакцій, що безпосередньо викликаються стимулами (таке трактування реактивності близьке до поняття сили процесу збудження).

Реактивність індивіда тим сильніше, чим слабкіше подразник, що викликав реакцію. Високореактивні індивіди є сильно збудливими, але мають низьку працездатністю або витривалість. Активність же індивіда набуває форми спрямованої на певну мету поведінки, часто безпосередньо не пов'язаної з даною стимульной ситуацією. Вона є індивідуальною властивістю, що відрізняє дану людину високою інтенсивністью, тривалістю, частотою виконання дій або діяльності будь-якого роду. Між реактивністю і активністю існує зворотне відношення.

Шкала дозволяє зміряти 10 типів поведінки в різних ситуаціях, що вважаються особливо важливими для діагнозу реактивності.

Інструкція: “Визначите за п’ятибальною шкалою інтенсивність кожної з названих властивостей поведінки учня. При оцінці слід виходити з форм і способів поведінки учня, які спостерігаються”.

Учень може отримати максимум 50 балів, мінімум 10 балів: рівень реактивності тим нижче, чим більше число балів отримує досліджуваний. Отже, число 50 свідчить про мінімальну реактивність, 10 - про максимальну.

Бланк методики

Категорії поведінки	Бали
	1	2 3 4	5
1.Здатний вчитися тривалий час без перерв	Щохвилини перериває роботу, а якщо цього не може зробити робить помилки.		Не дивлячись на тривалу роботу, не відчуває стомлення
2. Здатний до стійкої концентрації уваги	Не може зосередитися на виконуваній роботі, легко відволікається		Цілком захопленений завданням, нічого не помічає, окрім нього
3. Стійкий до невдач	При невдачах перестає вчитися, плаче.		При невдачах ще більше мобілізується, не нервує
4. Охоче виконує відповідальну роботу	Більш охоче підкоряється, боїться брати на себе ініціативу		Любить верховодити, бере на себе відповідальність
5. Здатний працювати в несприятливій обстановці	Шум та інше заважають роботі		У будь-яких умовах працює успішно.
6. Відмовляється від дій при виявленні перешкоди	Навіть невелика перешкода викликає відмову		Перешкоди не відохочують до подальшої роботи
7. У присутності начальства поводиться як завжди	У присутності сторонніх конфузиться, уникає зустрічей з начальством		Присутність сторонніх (директора) на уроці не бентежить
8. Проявляє нервозність перед важливим завданням	З небажанням пише контрольні роботи, більше думає про невдачу.		На контрольних та екзаменах не нервує.
9. Охоче виконує дії, що вимагають великих зусиль	Уникає утомливих дій.		Любить дії, що вимагають значних зусиль і витривалості
10. Легко долає тимчасові коливання настрою та депресію	Легко травмується під впливом сильних і конфліктних ситуацій. Важко відновлює душевну рівновагу.		Важкі життєві ситуації не виводять з рівноваги. Швидко отямлюється.

Звіт студента за результатами виконання індивідуальної роботи має містити:

1.Тему завдання.

2.Мету роботи.

3.Заповнений протокол дослідження:

• П.І.Б досліджуваного: _____________

• Вік досліджуваного:_______________

• Дата дослідження:__________________

• Предмет дослідження:_______________

• П.І.Б. експериментатора:_____________

• Схема спостереження:__________________

4.Висновки.

Литература

1. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий.- СПб: Питер , 2004.- 701 с.

Завдання № 7. Визначити стан соціально-педагогічної занедбаності дитини, використовуючи комплексну експрес-діагностику (МЕДОС, за Р.В.Овчаровою)

Студент проводить дослідження з одним учнем і вчителем (за можливістю також і з батьками учня).

Метою експрес-діагностики соціально-педагогічної занедбаності дитини (МЕДОС) є раннє виявлення ознак і проявів соціально-педагогічної занедбаності дітей - визначення рівня деформації і характеру дисгармоній різних сторін, якостей і властивостей особистості, виявлення шляхів і способів їх профілактики і корекції; прогнозування подальшого розвитку дитини.

Змістовними критеріями діагностики в даному випадку повинні стати:

а) відсутність патології розвитку;

б) несприятлива соціально-педагогічна ситуація розвитку;

в) неадекватна, невідповідна віковим вимогам і індивідуальним можливостям активність дитини як суб'єкта спілкування і діяльності;

г) нерозвиненість дитини як суб'єкта самосвідомості;

д) загальна середовищна адаптація;

е) педагогічна трудність дитини.

В основі комплексної експрес-діагностики соціально-педагогічної занедбаності дитини лежать незалежні характеристики дитини педагогом і психологом. Метод визначає наявність або відсутність стану, виявляє картину основних відхилень і недоліків, викликаних цим станом, і приблизний рівень цих відхилень.

Цей метод використовується одночасно із спостереженням за дітьми, яке паралельно ведуть педагоги, психологи. При цьому вивчаються продукти діяльності дитини, “історія її поведінки” (бесіди з батьками), медична карта.

Перевагою методу є нетрудомісткість, можливість на початковому етапі “відмежувати” занедбаність від схожих з нею станів.

Інструкція: “Уважно прочитайте твердження кожної шкали. Якщо вказане твердження підходить до характеристики вашого уміння, закреслюйте відповідний номер в бланку, що додається. Щирість ваших відповідей сприятиме правильній оцінці ситуації і допоможе дитині подолати наявні труднощі”.

Список тверджень

Шкала I - ВС (властивості самосвідомості)

1. Хоче бути дуже маленьким (великим).

2. Вважає себе непривабливим.

3. Вважає себе хворим.

4. Вважає себе слабкішим за інших.

5. Не любить своє ім'я.

6. Не хоче бути дівчинкою (хлопчиком).

7. Думає, що у нього мало друзів.

8. Думає, що у його знайомих дружніша сім'я.

9. Йому здається, що вдома він всім заважає.

10. Йому здається, що він дурніший за інших.

11. Вважає себе не дуже здібним.

12. Вважає, що батьки їм незадоволені.

13. Вважає, що йому часто не щастить.

14. Йому здається, що вчителька (вихователька) їм незадоволена.

15. Вважає, що у нього все виходить погано, що він нічого не вміє.

16. Думає, що він поганий хлопчик (дівчинка).

17. Вважає, що він нікому не потрібний, його ніхто не любить, і часто говорить про це.

Шкала II - ВС (властивості спілкування)

1. Любить, коли до нього проявляють симпатію.

2. Хоче бути поміченим, але сам не виявляє активності.

3. Рідко просить когось про допомогу і допомагає комусь сам.

4. У нього мало друзів.

5. Рідко підходить до вчителя за власною ініціативою.

6. Дитина-підлеглий (погоджується на невиграшні ролі).

7. Має тільки одного друга в групі (решту дітей ігнорує).

8. Часто скаржиться на дітей в групі.

9. Шумно поводиться, коли поряд немає вчителя.

10. Іноді, коли йому роблять зауваження, грає “героя”.

11. Трапляється, що прикидається “блазнем”, блазнює.

12. Заважає дітям на уроках, в іграх, підсміюється над ними, любить лякати.

13. Рідко реагує на зауваження, поради або не звертає на них уваги.

14. Не розуміє, чому його вчинки не подобаються оточуючим.

15. Набридає дітям, пристає до них.

16. Знаходиться в поганих відносинах з однолітками.

17. Проявляє агресивність у ставленні до оточуючих, псує речі, іграшки.

18. Копіює хуліганські витівки.

19. Поводиться в групі як сторонній, знедолена людина, буває “цапом відбувайлом”.

20. Уникає контактів з вчителем.

21. Часто поводиться невлад.

Шкала III - ВУД (властивість учбової діяльності)

А. Мотивація учіння

1. Подобається мати шкільне приладдя і бути учнем.

2. У школу ходить тому, що там багато дітей.

3. Особливої допитливості не виявляє.

4. До учіння ставиться байдуже, іноді негативно.

5. Ходить в школу без особливого бажання.

6. Не любить вчитися.

7. Боїться поганих оцінок, тому що за них удома лають або карають.

8. Не любить вчитися, тому що його рідко хвалять.

9. У школі не подобається, тому що там не люблять поганих учнів.

Б. Навчально-пізнавальна активність

10. Не відрізняється старанністю в учіння.

11. Особливого інтересу до певного предмету не виявляє.

12. На уроках часто пасивний.

13. Питання ставить рідко і не прагне відповідати на них.

14. Працює тоді, коли над ним “стоїть” вчитель (батьки).

15. Домашні завдання рідко виконує самостійно, якщо робить сам, то не дуже якісно.

16. Мало читає.

В. Цілеспрямованість і усвідомленість учіння

17. Важко розуміє навчальне завдання, часто не знає, як його виконати.

18. Швидко забуває умову і питання.

19. Частіше виконує завдання за стандартом.

20. Помилки в своїх діях виявляє і виправляє важко.

21. Невпевнений в правильності своїх дій.

22. Незадоволений результатами своєї учбової діяльності.

Шкала IV - ЗТ (загальна тривожність)

ЗТС (сім'я)

1. Часто просить вибачення у батьків або відчуває себе винуватим.

2. Поводиться удома безпорадно.

3. Поводиться удома незграбно.

4. Відчуває себе в сім'ї нетямущим.

5. Надмірно прив'язаний до матері.

6. Тримається відособлено від всіх близьких.

7. Дуже боїться скарг педагогів батькам.

8. Часто одурює батьків.

9. Дуже часто згадує про сім'ю.

10. Часто буває у поганому настрої.

ЗТШ (школа)

1. Проявляє надмірне бажання вітатися з вчителем.

2. Надмірно доброзичливий у ставленні до нього.

3. Часто приносить і показує йому різні предмети.

4. “Підлизується”, прагне сподобатися вчителеві.

5. Постійно потребує допомоги і підтримки.

6. Домагається монополії на педагога, але безуспішно.

7. Дуже стурбований, щоб зацікавити собою інших.

8. Легко усувається у випадках невдачі.

9. Грає “героя”, коли йому роблять зауваження.

10. Ризикує без потреби.

11. Грає виключно з дітьми старшими або молодшими за себе.

12. Неадекватно ставиться до оцінок оточуючих.

Шкала V - ВМ (виховний мікросоціум)

ВМС (сім'я)

1. Батьки згодні, що часті покарання формують сильний характер.

2. Батьки вважають, що їх поведінка повинна бути непохитною.

3. Робота батьків пов'язана з відрядженнями.

4. У батьків дуже відповідальні посади.

5. Дитина часто пропускає заняття.

6. Вона росте доволі неохайною.

7. Дитина “псує нерви” батькам.

8. Батьки можуть поскаржитися на слабкі здібності дитини.

9. Батьки заздрять тим, у кого здатні діти.

10. Батьки думають, що з цією дитиною їм не пощастило.

11. Батьки хочуть, щоб їх дитина товаришувала з хорошими, вихованими дітьми.

12. Батьки вважали за краще б не розпитувати педагогів про свою дитину і рідше з ними зустрічатися.

13. Батькам рідко вдається відвідувати батьківські збори.

ВМЗ (школа)

1. Дитина викликає у педагога швидше жаль, ніж симпатію.

2. На думку педагога, дитина відстає багато в чому від своїх однолітків.

3. Вчитель прагне зробити так, щоб дитина, яка відстає, не підводила клас.

4. Педагог вважає, що активність дитини хороша, якщо вона відповідає цілям навчання і виховання.

5. Педагог вважає, що поважати можна таку дитину, яка цього заслуговує.

6. Педагог упевнений в тому, що діти повинні бути слухняними і дисциплінованими, - в цьому основа виховання.

7. Педагог вважає, що діти повинні довіряти вчителеві і ділитися з ним своїми думками та переживаннями.

8. Педагог упевнений, що успіхів можна добитися, лише працюючи за чітким планом, суворо його дотримуючись.

9. Педагог вважає, що недоліки дитини пов'язані перш за все з її сімейним вихованням.

10. Він упевнений, що педагоги учать дітей тільки хорошому.

11. Нерідко батькам буває соромно за свою дитину перед знайомими.

12. Батьки бачать всі недоліки дитини, яких більше, ніж переваг.

Шкала VI ПД (переваги дитини)

(відповідайте у довільному порядку)

Що вона любить?

Що вона уміє?

Чого вона бажає?

Яка вона?

Бланк для відповідей

Ім'я, прізвище дитини___________________________________________

Вік___________________________________________________________

Клас _________________________________________________________

Шкала	№ твердження
I - ВC	1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
II - ВС	1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21
III - ВУД	1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22
IV - ЗТС - ЗТШ	1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
V - ВМС - ВМЗ	1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
VI - ПД

Дата заповнення______________________

Обробка результатів

Діагностично значущими ознаками соціально-педагогічної занедбаності є:

1) порушення образу “Я”, виражене в неадекватній самооцінці і рівні домагань;

2) низький соціальний статус, що виявляється в неприйнятті однолітками, нехтуванні батьками та обструкції педагогів;

3) труднощі і неуспішність в учбовій діяльності, пов'язані з дисгармоніями розвитку соціально-педагогічного генезу;

4) неадекватна поведінка в соціальних ситуаціях;

5) гіперсоціалізованість і авторитарність педагогів і батьків.

Шкала I - ВС показує рівень розвиненості властивостей суб'єкта самосвідомості. Перші чотири судження свідчать про неприйняття фізичного “Я”, 5-та і 6-та вказують на відсутність ідентифікації з ім'ям і статтю, 7, 8, 9, 12, 14-ті характеризують його соціальну непристосованість, останні свідчать про неадекватну самооцінку і рівень домагань. Загальна кількість збігів відповідей за шкалою домагань указує на рівень порушень формування самосвідомості запущеної дитини.

Шкала II - ВС визначає рівень сформованості властивостей суб'єкта спілкування. Перші два судження стосуються потреби дитини у визнанні; твердження 3, 5, 6, 7, 20 говорять про низьку комунікативну активність дитини та її незадоволену потребу в спілкуванні, в твердженнях 4, 8, 16, 19 містяться вказівки на низький соціальний статус дитини та її нехтування оточуючими. Позиції 13, 14, 15, 21 свідчать про соціальну неадекватність дитини, пов'язану із слабкою соціальною рефлексією, а останні демонструють способи захисно-компенсаторної поведінки соціально знехтуваної дитини.

Шкала III - ВУД показує рівень розвитку властивостей суб'єкта діяльності. Судження 1-9 демонструють дисгармонії мотивації учіння, 10-16 свідчать про порушення в навчально-пізнавальній активності дитини, 17-22 характеризують несформованість усвідомленості і цілеспрямованості навчання, що спираються на психічні новоутворення молодшого шкільного віку (рефлексія, внутрішній план дій, довільність психічних процесів).

Шкала IV - ЗТ містить 22 судження, 10 з них характеризують сімейну тривожність дитини - ЗТС; 12 - містять характеристики тривожності дитини в школі - ЗТШ. Чим вище бал загальної тривожності, тим більше вказівок на нехтування занедбаної дитини референтними спільнотами, її соціальну дезадаптацію. Цей показник більшою мірою характерний для молодших школярів.

Шкала V - ВМ має два варіанти: ВМС - виховний мікросоціум сім'ї (15 суджень) і ВМЗ - виховний мікросоціум закладів (10 суджень). У цих думках відбиваються несприятлива сімейна і шкільна атмосфера, нехтування занедбаної дитини педагогами і батьками, авторитарно-гіперсоціалізований тип ставлення до дитини, що стримує її активність і самовираження. Загальна висока кількість балів за шкалою діагностує несприятливість соціально-педагогічної ситуації розвитку дитини.

Додатково вводиться шкала ПД (переваги дитини).

Ця шкала містить чотири питання про дитину, які стосуються її позитивних якостей, і виявляє, чи знають батьки, педагоги, що вона любить, що вона вміє, що вона бажає і яка вона? Незаповнена цієї шкали свідчить про незнання, нехтування, неприйняття, однобічному підході до дитини з боку педагогів або батьків.

Суперечливі дані можуть уточнюватися шляхом безпосереднього спостереження за дитиною. Отримані відомості про дитину узагальнюються.

Соціально-педагогічна занедбаність діагностується за наявності збігів по I, IV, V та одній з шкал (II або III), або по всіх шкалах. При легкому ступені занедбаності число збігів складає 10-25%, при вираженому ступені - 25-50%, при високому - 50% і більше. При легкому ступені занедбаності збігу думок опитувальника і відповідей респондентів групуються в першій третині тверджень.

Звіт студента за результатами виконання індивідуальної роботи має містити:

1.Тему завдання.

2.Мету роботи.

3.Заповнений протокол дослідження:

• П.І.Б досліджуваного: _______________________

• Вік досліджуваного:___________________________

• Дата дослідження:______________________________

• Предмет дослідження:___________________________

• П.І.Б. експериментатора:__________________________

• Бланк відповідей досліджуваних (учня, вчителя):______

4.Висновки.

Література

1.Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. - М.: ТЦ “Сфера”, 1996.- 240 c.

Завдання № 8. Визначити рівень комунікативних нахилів учнів, використовуючи методику, за Р.В.Овчаровою.

Студент проводить дослідження з одним учнем.

Методика призначена для підлітків і юнаків 14 - 17 років.

Учням пропонується наступна інструкція: “Вам необхідно відповісти на 20 питань. Вільно висловлюйте свою думку по кожному з них і відповідайте на них тільки “так” чи “ні”. Якщо Ваша відповідь на питання позитивна, то у відповідній клітці бланку поставте знак “+”, якщо негативна, то “-“. Уявіть собі типові ситуації і не замислюйтеся над деталями, не витрачайте багато часу на обдумування, відповідайте швидко”.

Текст опитувальника

1. Часто ли Вам удается склонить большинство своих товарищей к принятию ими Вашего мнения?

2. Всегда ли Вам трудно ориентироваться в создавшейся критической ситуации?

3. Нравится ли Вам заниматься общественной работой?

4. Если возникли некоторые помехи в осуществлении Ваших намерений, то легко ли Вы отступаете от задуманного?

5. Любите ли Вы придумывать или организовываться своими товарищами различные игры и развлечения?

6. Часто ли Вы откладываете на другие дни те дела, кото­рые нужно было выполнить сегодня?

7. Стремитесь ли Вы к тому, чтобы Ваши товарищи действовали в соответствии с Вашим мнением?

8. Верно ли, что у Вас не бывает конфликтов с товари­щами из-за невыполнения ими своих обещаний, обяза­тельств, обязанностей?

9. Часто ли Вы в решении важных дел принимаете ини­циативу на себя?

10. Правда ли, что Вы обычно плохо ориентируетесь в незнакомой для Вас обстановке?

11. Возникает ли у Вас раздражение, если Вам не удается закончить начатое дело?

12. Правда ли, что Вы утомляетесь от частого общения с товарищами?

13. Часто ли Вы проявляете инициативу при решении вопросов, затрагивающих интересы Ваших товарищей?

14. Верно ли, что Вы резко стремитесь к доказательству своей правоты?

15. Принимаете ли Вы участие в общественной работе в школе (классе)?

16. Верно ли, что Вы не стремитесь отстаивать свое мнение или решение, если оно не было сразу принято Вашими товарищами?

17. Охотно ли Вы приступаете к организации различных мероприятий для своих товарищей?

18. Часто ли Вы опаздываете на деловые встречи, свида­ния?

19. Часто ли Вы оказываетесь в центре внимания своих товарищей?

20. Правда ли, что Вы не очень уверенно чувствуете себя в окружении большой группы своих товарищей?

Бланк відповідей

1	6	11	16
2	7	12	17
3	8	13	18
4	9	14	19
5	10	15	20

Обробка результатів

Показник вияву комунікативних схильностей визначається за сумою позитивних відповідей на всі непарні питання і негативних відповідей на всі парні питання, розділеною на 20.

За отриманим таким чином показником можна судити про рівень розвитку комунікативних здібностей дитини:

• низький рівень - 0,1-0,45;

• нижче середнього - 0,46-0,55;

• середній рівень - 0,56-0,65;

• вище середнього - 0,66-0,75;

• високий рівень - 0,76-1.

Звіт студента за результатами виконання індивідуальної роботи має містити:

1.Тему завдання.

2.Мету роботи.

3.Заповнений протокол дослідження:

• П.І.Б досліджуваного: _____________

• Вік досліджуваного:_______________

• Дата дослідження:__________________

• Предмет дослідження:______________

• П.І.Б. експериментатора:_____________

• Бланк відповідей досліджуваного:______

4.Висновки.

Література

1.Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога.- 2-е издание,-М.: Просвещение, 1996.- 352 с.

МОДУЛЬ ІІІ. Психологія педагогічної діяльності та особистості вчителя