13

Модуль 4. Тема 2. Інноваційний менеджмент

1. Основні поняття. Цілі та завдання інноваційного менеджменту.

2. Інновації, їх джерела та класифікація.

3. Інноваційний процес як об’єкт інноваційного менеджменту.

4. Форми управління інноваційним процесом

4.1. Традиційні підходи до управління інноваційною діяльністю

4.2. Сучасні організаційні форми інноваційного менеджменту

1. Основні поняття. Цілі та завдання інноваційного менеджменту.

Відкриття – це нове знання

Наприклад, закон Архімеда, закони Ньютона, закони Ціолковського та ін.

Винахід – це нове технічне рішення, на яке можна отримати патент, але яке може не приносити ніякої користі суспільству.

Наприклад, запатентований механізм – автоматичний шляполіфт.

Новація – це новинка, оновлення, зміна, новина, тобто щось нове.

У новації реалізуються нові застосування відкриттів та винаходів.

Наприклад, новацією може бути новий порядок, новий метод, нове явище, нові якості та ін.

Новація, яка приносить прибуток, називається інновацією, нововведенням.

Інновація корисна для споживача, тому він готовий за неї заплатити.

Корисність – головна відмінність інновації від новації, відкриття та винаходу.

Прибутковість - головна відмінність інновації від новації.

Життєвий цикл інновації охоплює період часу від зародження нової ідеї, втілення та поширення інновації і до використання з метою задоволення нових суспільних потреб.

Інноваційний процес – це процес здійснення усіх стадій життєвого циклу інновацій.

Інноваційна діяльність – це діяльність організацій, пов’язана з пошуком можливостей практичного використання новацій з метою отримання прибутку.

Основна проблема управління інноваційною діяльністю в організаціях полягає в тому, що інноваційний процес проходить одночасно зі звичайною діяльністю організації, спрямованою на виробництво і продаж звичайної (не інноваційної) продукції.

Інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів та форм управління всіма стадіями та видами інноваційних процесів в організації.

Основна ціль інноваційного менеджменту – це визначення та реалізація основних напрямків інноваційної діяльності організації у науково-технічній та виробничій сферах, отримання інновацій оптимальним шляхом та поширення їх з метою отримання прибутку.

Основне завдання інноваційного менеджменту – це управління змінами, пов’язаними з інноваційною діяльністю.

До конкретних завдань інноваційного менеджменту належать наступні:

1) Проведення єдиної інноваційної політики.

2) Координація інноваційної діяльності всіх підрозділів.

3) Розробка планів та програм інноваційної діяльності.

4) Забезпечення інноваційної діяльності кваліфікованим персоналом.

5) Розгляд інноваційних проектів.

6) Контроль за розробкою та впровадженням інновацій.

7) Створення цільових груп для вирішення інноваційних проблем.

На практиці інноваційна діяльність організацій спрямована на прибуткове використання інновацій у вигляді нових технологій, нових видів продукції чи послуг, нових організаційних, технічних, соціально-економічних рішень.

Організації займаються інноваційною діяльністю з різних причин, тому розрізняють наступне:

1) Запрограмовані інновації, які плануються шляхом проведення наукових досліджень і розробок продукту чи послуги. Для запрограмованих інновацій організація має достатньо фінансових ресурсів.

2) Незапрограмовані інновації відбуваються тоді, коли в організації з’являється резерв ресурсів, який використовується для здійснення інновацій. Інновація незапланована, тому що організація не знає, коли в неї з’являться зайві фінансові ресурси.

3) Вимушені інновації викликані необхідністю. Це відбувається тоді, коли організація перебуває в кризовому стані і веде пошук виходу з кризи.

Таким чином, відношення організацій до інноваційної діяльності пов’язані з характеристиками організації, насамперед, з фінансовими можливостями організації.

Організації відносяться до інновацій по-різному:

1. Організація – творець інновацій.

2. Організація – користувач інновацій.

3. Організація – одночасно творець і користувач інновацій.

4. Організація – носій інновацій (наприклад консалтингові фірми, продажі ноу-хау, ліцензій та ін.)

5. Організація – сама по собі інновація (інкубатори, технополіси, технопарки).

Інноваційна діяльність організації викликає динамічну нерівновагу в сфері економіки підприємства, пов’язану з великим ризиком капіталовкладень в інновації.

Але навіть при помірній ймовірності успіху інноваційної діяльності, прибуток буває більш ніж достатній, щоб компенсувати високий рівень ризику, оскільки організація отримує значні конкурентні переваги, а тимчасова монополія на ринку збуту дозволяє отримувати зверхприбутки.

Організації, які є лідерами у сфері інноваційної діяльності, практично монополізують сферу ціноутворення та прибутків.

На інноваційну діяльність організацій значно впливає інноваційна політика держави через правові та економічні механізми.

За рівнем і формами державної підтримки інноваційної діяльності, у світовій практиці, розрізняють наступні державні стратегії:

1) Стратегія активного втручання полягає у ставленні держави до інноваційної діяльності як до головної складової розвитку національної економіки.

За цією стратегією держава активно впливає на вибір пріоритетів науково-технічного розвитку, приймає участь в організації та фінансуванні інноваційної діяльності.

Такої стратегії дотримується Японія, Франція, Нідерланди.

2) Стратегія децентралізованого регулювання – це більш складний механізм участі держави в інноваційній сфері.

За цією стратегією держава відіграє провідну роль, але відсутні жорсткі директивні зв’язки. Широко застосовуються методи управління ініціативою суб’єктів господарської діяльності.

Такої стратегії дотримується Великобританія та ін.

3) Змішана стратегія застосовується в країнах, де в економіці значну частину становить державний сектор, наприклад, у Швеції.

У сучасному світі могутність держави, її міжнародний авторитет, визначається не наявними природними ресурсами, а інноваційними можливостями та вмінням найбільш ефективно їх використовувати.

Організації разом зі створюваними інноваціями впливають на оточуюче зовнішнє середовища (наприклад, фірма Microsoft – Windows).