3.4. Метод Дельфи.

Це група методів, які об’єднані загальними вимогами до організації експертних процедур та до форми отримання експертних оцінок.

Цей метод має різні модифікації.

Експертизи за методом Дельфи проводяться в 4 тури.

1-й тур. Експертам повідомлється ціль експертизи і формулюються запитання, відповіді на які складають основний зміст експертизи. Експерти відповідають на поставлені запитання.

2-й тур. Екпертам повідомляються середні оцінки експертної комісії по 1-му туру та пропонується подумати над обгрунтуванням власних оцінок.

3-й тур – це повторення 1-го туру з обгрунтуванням експертів, які висловлюють «крайні» точки зору на вирішення проблеми.

4-й тур. Екпертам повідомляються середні оцінки експертної комісії по 3-му туру та обгрунтування «крайніх» точок зору, якщо такі є.

Наступні тури експертизи – це повторення 3-го та 4-го турів.

Можуть бути наступні результи експертизи за методом Дельфи:

1) Від туру до туру зменшуєтся різниця між оцінками експертів, зростає злагодженість, експерти приходять до єдиної думки.

2) Може спостерігатися поляризація точок зору експертів, оскільки присутні експерти можуть бути представниками різних наукових шкіл.

3.5. Метод сценаріїв.

Сценарії дозволяють з певним рівнем достовірності виявити можливі тенденції розвитку ситуації, взаємозв’язки між діючими чинниками, сформувати картину станів, до яких може прийти ситуація під впливом тих чи інших чинників.

Розробка таких сценаріїв сприяє своєчасному усвідомленню потенційної небезпеки, з якою пов’язані варіанти управлінських рішень, чи несприятливий розвиток ситуації.

Приклади сценарію:

1. Рішення Кутузова про сдачу Москви французам у 1812 році.

2. Рішення про стратегічні перспективи розвитку організації.

Висновки по методам експертних оцінок.

Переваги методів експертних оцінок наступні:

1. Досягти більш повного уявлення про ситуацію.

2. Завчасно виявити некоректні варіанти можливих рішень.

3. Виявити вірні «єретичні» думки, які відрізняються від думки більшості.

4. Отримати об’єктивні оцінки ситуації та можливих вар*іантів рішення підвищеної надійності.

Типові помилки у застосуванні еекспертних оцінок наступні:

1. Перебільшення можливостей експертних оцінок.

2. Варіанти рішення не завжди можна оцінити кількісно.

3. Конформізм еспертів.

4. Некоректна інтерпретація результатів.

3. Неформальні методи розробки та прийняття управлінських рішень.

1. Метод аналогій. Використовує досвід вирішення подібних проблем в минулому на данному підприємстві, чи спорідненому. Цей досвід може зберігатися в банках даних фірми.

2. Метод інверсії. Пропонується відмова від традиційного погліду на проблему шляхом переборювання існуючого стереотипу.

Приклад. Традиційно вважалося, що головне – це виробництво продукції. Тепер головними є потреби покупців і виробництво продукції залежить від цих потреб.

3. Метод морфологічного аналізу. Полягає у розкладі завдання (проблеми) на складові, в межах яких здійснюється пошук найбільш раціональних ідей та способів їх реалізації. Далі створюється багатовимірна матриця, яка дозволяє оцінити доцільність можливих комбінацій вирішення завдання (проблеми).

4. Метод фантазії. Полягає у випадковому знаходженні вирішення проблеми після спроб пошуку неймовірних варіантів вирішення та їх аналізу.

Приклади. Виникнення авто, літаків – спочатку було фантастична ціль.