2. Методи колективних рішень

У зарубіжному менеджменті управлінська діяльність має тенденцію до розвитку групових форм прийняття рішень.

В сучасних організаціях важливу роль відіграють колегіальні органи – ради (ради директорів, спостережувальні ради та ін.) правління, комісії, в яких рішення приймається колегіально, тобто колективом, групою осіб.

Найбільш поширене використання колективних рішень можна спостерігати при аналізі альтернативних варіантів управлінських рішень у складних ситуаціях.

Складні ситуації характеризуються неповною інформацією, але проблеми потрібно вирішувати і для цього використовують колективні рішення.

Колективні (групові) рішення – це вибір одного з альтерантивних варіантів вирішення проблеми на основі узгодження індивідуальних переваг членів групи.

Основна проблема групового вибору – це співвідношення між індивідуальними перевагами та результатом групової переваги.

Члени групи, що приймають рішення, можуть утворювати різні коаліції, кожна з яких має певні переваги.

Коаліційна перевага – це сума індивідуальних переваг членів коаліції.

В сучасних умовах управлінської практики широкого поширення набуло прийняття колективних рішень. Основними причинами цього є наступне:

1) демократизація управління;

2) складність проблем, які необхідно вирішувати;

3) збільшення розмірів компаній.

Переваги колективних рішень:

1) зменшується ймовірність помилок, оскільки учасники прийняття рішення можуть виправити один одного;

2) посилюється інтерес до проблеми та роботи в цілому;

3) покращується обгрунтованість прийнятих рішень.

4) групові рішення менш суб’єктивні;

5) за групові рішення відповідальність несе колектив (випадок непопулярних рішень – НАУ початок роботи о 8-00);

6) можливість виявити більше альтернативних варіантів вирішення проблеми, всебічно їх оцінити та обрати найкращий варіант;

7) при колективній роботі підвищується рівень довіри в міжособових відносинах.

Основний недолік колективних рішень – це істотньо низька оперативність, тобто опрацювання такого рішення вимагає багато часу.

Слід зазначити, що погляди осіб, учасників розроблення та прийняття колективного рішення, можуть не співпадати, тому існує проблема об’єктивного вибору остаточного варіанту колективного рішення.

Рівень обєктивності колективного рішення залежить від методу, який використовується.

Основні методи колективних рішень.

Метод 1. Проста більшість голосів.

Перевага – простота використання.

Недолік - остаточне рішення не враховує думки меншості, які можуть містити раціональні ідеї.

Метод 2. Метод сумування рангів.

Приклад. Розроблено 4 альтернативні варіанти рішення проблеми в1, в2, в3, в4.

Рішення приймається групою з 3-х осіб - О1, О2, О3 (менеджери, експерти).

Методика вибору:

1. Ранжування – кожний учасник ставить у відповідність кожній альтернативі ранг: 1, 2, 3, 4.

Ранг 1 – найвищий ранг.

Ранг 4 – найнижчий ранг.

2. По кожній альтернативі визначається сума рангів.

3. Обирається альтарнатива, сума рангів якої найменша.

У даному конкретному випадку обирається альтернатива в2.

Можливе комп’ютерне колективне рішення з дотриманням анонімності.

Особи, які приймають рішення	Альтернативи
	в1	в2	в3	в4
О1	4	3	1	2
О2	3	1	2	4
О3	1	2	4	3
Сума рангів	8	6	7	9

Чисельність групи залежить від складності та характеру рішення:

- невелика кількість учасників доцільна для прийняття рішень з конкретних проблем;

- число учасників збільшується при вирішенні проблем стратегічного характеру.

Методи 3. Методи експертних оцінок.

Експерт – це висококваліфікований спеціаліст у певній області знань чи практичноїй діяльності.

Експертами можуть бути як менеджери, так і кваліфіковані спеціалісти.

Керівник, організатор експертизи, приймає рішення щодо формування експретної комісії, склад якої визначається особливостями ситуації, яка склалася в організації, чи може виникнути у майбутньому.

Основні напрямки застосування експертних оцінок – наступні:

1) Визначення цілей, дерева цілей, пріоритетності ряду цілей, механізму досягнення цілей.

2) Експертне прогнозування, яке пов’язане з оцінкою розвитку ситуації та прийняттям рішення.

3) Визначення сценаріїв розвитку ситуації.

4) Генерування альтернативних варіантів вирішення проблеми, яка розглядається.

5) Визначення рейтингів.

6) Визначення ступеня досягнення цілей.

7) Прийняття колективних рішень.

При проведенні експертних оцінок вважливо використовувати відомі методи організації та проведення експертиз.

Основні методи організації та проведення експертиз наступні:

3.1. Метод комісій.

Цей метод полягає у відкритій дискусії з проблеми, що розглядається, з метою вироблення єдиної думки експертів.

Колективна думка визначається відкритим чи таємним голосуванням, або результат може виявитися в ході дискусії.

Перевага методу комісій – зростання поінформованості експертів.

Недоліки методу комісій – відсутність анонімності, що може призвести до явища конформізму.

3.2. Експертиза за методом суду.

Реалізація цього методу подібна до судового процесу.

Склад експертів ділиться на 3 групи:

Перша група призначається бути прихильниками (захисниками) варіанту рішення, що розглядається. Ця група буде намагатися виявити позитивні сторони даного варіанту.

Друга група призначається бути противниками (обвинувачами, прокурорами) варіанту рішення, що розглядається. Ця група буде намагатися виявити недоліки даного варіанту.

Третя сторона (судді) регулює хід експертизи та виносить остаточне рішення.

3.3. Метод мозкової атаки (мозкового штурму.

Основна спрямованість цього методу – виявлення нових ідей.

З цією метою важливе створення відповідної атмосфери – доброзичливості, підтримки, забороняється критика чужих суджень, пропонується висловлювати будть-які ідеї.

Всі висловлені ідеї фіксуються, а потім детально проробляються, виявляються раціональні думки, а потім, в результаті узагальнення формується рішення.

Перевага цього методу – можливістиь прийняття рішення за короткий термін.

Умова ефективності методу мозкової атаки – це чітке формулювання проблеми, по якій необхідно прийняти рішення.

В реалізації цього методу істотна роль належить керівнику, він знає кінцеву мету дискусії і спрямовує експертизу у напрямку цієї мети.

Якщо керівник прагне виділити перспективні ідеї, на свій власний погляд, результат експертизи буде менш значним.

При зостосуванні методу мозкової атаки може використовуатися принцип ПАРЕТО.

Принцип Парето полягає в наступному. Після реєстрації ідей кожним експертом обирається 20% ідей, які, на їх погляд, заслуговують уваги. Ці ідеї фіксуються.

Дала обираються основні ідеї з вирішення проблеми, і це ті ідеї, які набрали більшу кількість балів, тобто були обрані більшістю експертів.

Ці ідеї беруться за основу для поглибленої обробки та вирішення проблеми.