
- •Інженерне обладнання будівель
- •Навчальна програма курсу
- •6.140101 “Готельно-ресторанна справа”
- •6.140101І “Готельно-ресторанна справа”
- •Тема 2. Системи вентиляції і кондиціювання повітря
- •Тема 3. Системи водопостачання
- •Тема 4. Системи каналізації
- •Тема 5. Системи електро- та газозабезпечення.
- •Тема 6. Системи зв'язку, телекомунікації, охоронної та протипожежної сигналізації.
- •Тема 7. Вертикальний транспорт будівель.
- •Тема 8. Експлуатація інженерних систем будівлі
- •Тематичний план дисципліни
- •Методичні рекомендації до вивчення дисципліни Модуль 1 – Санітарно-технічне обладнання
- •Тема 1. Системи опалення, їх характеристика та обладнання
- •1.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
- •При вивченні теми слід звернути увагу, що інженерні системи будівель і споруд включають:
- •Довідкова інформація
- •Термінологічний словник
- •1.4. Практичні завдання та методичні рекомендації до їх виконання
- •Тема 2. Системи вентиляції та кондиціювання повітря
- •2.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
- •2.2. Довідкова інформація
- •2.3. Термінологічний словник
- •2.4.1. План практичного заняття (4 години) Тема: «Розрахунок системи вентиляції»
- •2.5. Питання для самостійного вивчення
- •Література: 1, 4, 6.
- •Тема 3. Системи водопостачання
- •3.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
- •3.2. Довідкова інформація
- •3.3. Термінологічний словник
- •3.4. Практичні завдання та методичні рекомендації до їх виконання
- •Тема 4. Системи каналізації
- •4.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
- •4.2. Довідкова інформація
- •4.3. Термінологічний словник
- •4.4. Практичні завдання та методичні рекомендації до їх виконання
- •4.5. Питання для самостійного вивчення
- •Література: 1, 3. Модуль 2 – Електричне обладнання та транспорт
- •Тема 5. Системи електро- та газопостачання
- •5.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
- •5.2. Довідкова інформація
- •Рекомендації щодо прокладання електромереж
- •5.3. Термінологічний словник
- •5.4. Практичні завдання та методичні рекомендації до їх виконання
- •Література: 1, 6. Тема 6. Системи зв’язку, телекомунікації, охоронної та протипожежної сигналізації
- •6.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
- •6.2. Довідкова інформація
- •6.3. Термінологічний словник
- •6.4. Практичні завдання та методичні рекомендації до їх виконання
- •Література: 1, 8.
- •Тема 7. Вертикальний транспорт будівель
- •7.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
- •7.2. Довідкова інформація
- •Розміри шахт для ліфтів різного призначення
- •7. 3. Термінологічний словник
- •7.4. Практичні завдання та методичні рекомендації до їх виконання
- •Література: 1.
- •Тема 8. Експлуатація інженерних систем будівлі
- •8.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
- •8. 2. Термінологічний словник
- •8.3. План практичного заняття
- •Інформаційні джерела
- •Програмні засоби
- •Індивідуальні завдання (навчально-дослідні проекти) для самостійної роботи студента та методичні рекомендації до їх виконання
- •Зразок індивідуального завдання (розрахунково-графічної роботи) з курсу “Інженерне обладнання будівель "
- •Зміст завдання
- •Перелік питань до модульного контролю Модуль 1. Інженерне обладнання будівель
- •Модуль 2. Електричне обладнання та транспорт
- •Приклад побудови завдань для модульного контролю №1
- •Приклад побудови завдань для модульного контролю №1
- •Порядок і критерії оцінювання знань студентів Поточне оцінювання знань студентів
- •Система нарахування балів за видами робіт з дисципліни «Інженерне обладнання будівель»
- •Система нарахування штрафних балів
- •Система нарахування додаткових балів
- •Підсумкове оцінювання знань студентів Критерії підсумкового контролю результатів навчання (Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в критерії єстs)
5.3. Термінологічний словник
Електрообладнання будинків – сукупність електротехнічних пристроїв, які встановлені в будинках і призначені для енергопостачання інженерних систем та для підведення електроенергії до побутових електроприладів та освітлення.
Енергопостачання – сукупність послідовних процесів виробництва, передачі та використання енергії.
Система енергопостачання – комплекс установок та пристроїв, які призначені для цілей енергопостачання.
Система газопостачання населених пунктів –комплекс трубопроводів та інженерних споруд, які призначені для безперебійної подачі газу споживачам.
Температура горіння – температура, яку отримують вироби при спалюванні газоподібного палива. Температура горіння залежить від складу суміші газів, способу спалювання, надлишку повітря і знаходиться в межах 1100- 2600°С.
В'язкість – властивість газу чинити опір взаємному переміщенню його частинок під дією прикладених сил. В технічних розрахунках користуються кінематичним коефіцієнтом в'язкості.
Теплотворна здатність або питома теплота згоряння газового палива – кількість тепла, яке виділяється при спалюванні 1 нм3 газу. Теплотворна здатність природних газів складає 38-42тис. кДж/м3.
Метан СН4 – нетоксичний газ без кольору, запаху та смаку. Маса 1нм3 метану рівна 0,717 кг. При зниженні температури переходить в рідкий стан (зріджений газ) і його об'єм зменшується майже в 600 разів, що дуже зручно при вирішенні питань зберігання та транспортування. Питома теплота згоряння метану складає 35880-39820 кДж/м3, при спалюванні 1 нм3 метану утворюється 10,52 м3 продуктів згоряння. Поряд з метаном, як правило, присутні вуглеводи метанового ряду (С2Н6 – етан, С3Н8 – пропан, С4Н10 – бутан та інші).
Оксид вуглецю CO – газ без кольору, запаху та смаку, але токсично впливає на людей, оскільки легко вступає в реакцію з гемоглобіном крові. При вмісті в повітрі 0,04% CO приблизно 30% гемоглобіну крові вступає в хімічне з'єднання з оксидом вуглецю, при 0,1%-50%, при 0,4% більше 80%. Оксид вуглецю відноситься до високотоксичних газів і тому знаходитись в приміщенні, де в повітрі є 0,2% CO, протягом однієї години шкідливо для організму, а при концентраціях CO в повітрі 0,5% знаходитись в приміщенні навіть протягом 5-ти хвилин небезпечно для життя. Гранично допустима концентрація CO в повітрі приміщення при використанні газу для комунально-побутових потреб складає 0,2 г на 100 м3.
Водень Н2 – нетоксичний газ без кольору, запаху та смаку. Маса 1 нм3 водню рівна 0,09 кг. При спалюванні 1 нм3 утворюється 2,88 м3 продуктів згоряння.
Азот N2 – газ густиною 1,25 г/м3, без кольору, запаху та смаку, який практично не реагує з киснем і не враховується при розрахунках процесу горіння. Вміст азоту в природних газах може коливатися в широких межах.
Вуглекислий газ СО2 – токсичний газ густиною 1,98 г/м3, без кольору, з кислуватим смаком та запахом. При концентраціях С02в повітрі 4,5% виникає сильне подразнення органів дихання, а при 10% концентрації має місце важке отруєння. Вуглекислий газ важче повітря в 1,53 рази.
Кисень О2 – газ густиною 1,43 г/м3, без кольору, запаху та смаку. Присутність кисню в газі знижує питому теплоту згоряння і робить його вибухонебезпечним. Тому вміст кисню в газі не повинен бути більшим 1% від об'єму.
Сірководень H2S – токсичний газ без кольору з сильним запахом, який нагадує запах тухлих яєць. Сірководень діє на метали з утворенням сульфідів, що приводить до інтенсивної корозії газопроводів та обладнання, особливо при присутності в газі Н20 та Ог При згорянні сірководень утворює сірчаний газ, який дуже шкідливий для здоров'я і агресивний до металу. Маса сірководню рівна 1,54 кг/м3, допустима концентрація в газі – 2 г H2S на 100 м3 газу.
Ціанистоводнева (синильна) кислота HCN – рідина без кольору з температурою кипіння 26°С. Внаслідок такої низької температури кипіння знаходиться в горючих газах в газоподібному стані. Синильна кислота сильно отруйна, викликає швидку корозію заліза, міді, олова, цинку та їх сплавів. Максимальна гранична концентрація (в перерахунку на HCN) – 5 г на кожні 100 м3 газу.