4.5. Питання для самостійного вивчення

1. Компонувальні рішення сантехнічних приміщень.

2. Спеціальні очисні пристрої.

3. Сміттєвидалення твердих відходів.

Література: 1, 3. Модуль 2 – Електричне обладнання та транспорт

Тема 5. Системи електро- та газопостачання

5.1. Методичні рекомендації до вивчення теми

Основний матеріал теми висвітлений у підручнику [1, с.314-344, 411-441].

Вивчаючи питання електропостачання будівель основну увагу слід приділити темам: "Електрообладнання", "Влаштування внутрішніх електричних мереж","Нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії", "Енергоефективні будівлі", " Основні напрямки економії енергоресурсів ".

При самостійному вивченні цієї теми слід усвідомити, що кожна система енергопостачання базується на певних енергетичних ресурсах і має три головні елементи: джерело електричної енергії (електрогенератор), мережі (транспортні і розподільчі) та енергоприймачі (споживачі або абоненти). Джерелом електроенергії для всіх споживачів є електростанції (теплові, атомні, гідравлічні, вітрові та інші). Потужні електростанції України об'єднані в єдину енергетичну систему. Передача та розподіл електроенергії між населеними пунктами здійснюється за допомогою повітряних ліній, які перетинають всю країну. З метою зменшення втрат при передачі електроенергії в електролініях має місце досить висока напруга (ЛЕП 35-110 кВ). Споживачі електроенергії розраховані на більш низькі напруги, ніж напруга в енергосистемі. Пониження електроенергії проводять у два етапи. Спочатку на понижувальній підстанції, яка є частиною енергосистеми, напруга знижується до 6-10 кВ. Подальше зниження напруги проводять на трансформаторних підстанціях (ТП), які розташовують в житлових масивах та на підприємствах.

Прокладання освітлювальної мережі, як правило, здійснюють приховано в каналах та пустотах будівельних конструкцій. Силові розподільчі мережі повинні прокладатись таким чином, щоб їх можливо було замінити, а саме: відкрито – проводами в пластмасових трубах або негорючих коробах; приховано – в каналах та пустотах будівельних конструкцій без труб або в пластмасових трубах в негорючому шарі підготовки підлоги. Стояки ліній, що живлять квартири, та групові лінії освітлення під'їздів у житлових будинках повинні, як правило, прокладатися приховано в каналах будівельних конструкцій (електроблоків). В цих же конструкціях рекомендується розташовувати суміщені поверхові електрошафи (щитки) для з'єднань і розведення провідників.

Потрібно звернути увагу, що у вентиляційних каналах та шахтах прокладання кабелів не допускається, за виключенням одиночних ліній, які повинні бути в захисній сталевій трубі. Незахищені ізольовані проводи зовнішньої електропроводки повинні бути розташовані або огороджені таким чином, щоб вони були недоступні з місць можливого частого перебування людей. У ванних кімнатах та туалетах, як правило, передбачають приховану електропроводку. При цьому проводи повинні бути прокладені в поліхлорвінілових або інших ізоляційних трубках чи в каналах будівельних конструкцій. Не допускається використання проводів, що захищені металевою оболонкою, або прокладання проводів у сталевих трубах.

Висота відкритого прокладання захищених проводів і кабелів та проводів, що прокладені в трубах, коробах та плінтусах із каналами для електропроводок, а також допусків до вимикачів, розеток, пускових апаратів, щитків та світильників, що встановлені на стінах, не нормується. У місцях проходу проводів та кабелів через стіни, перегородки, міжповерхові перекриття необхідно передбачати можливість заміни електропроводки. Для цього прохід повинен бути виконаний у трубі, коробі або в отворі будівельної конструкції. Зазор між проводом та трубою чи конструкцією повинен бути герметизований.

Вивчаючи питання газопостачання особливу увагу слід звернути увагу на склади та основні властивості горючих газів, розглянути питання влаштування системи газопостачання населених пунктів та окремих об'єктів, опанувати основи розрахунку систем газопостачання.

Можливість встановлення газового обладнання та прокладання газопроводів в будинках різного призначення слід визначати за будівельними нормами і правилами на проектування цих будинків та вимогами ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання».

У міських населених пунктах мережевої ГРП розміщують в зоні зелених насаджень всередині житлових мікрорайонів на відстанях від інших будівель, споруд, не менших, як правило, 10 м.

Шафові ГРУ з вхідним тиском газу до 0,3 МПа дозволено влаштовувати на зовнішніх стінах житлових і громадських будинків, причому відстань до вікон, дверей тощо повинна бути не меншою за 1 м.

При одноступеневих системах газопостачання домові регулятори з вхідним тиском газу не більше 0,3 МПа слід розміщувати на горизонтальній ділянці газопроводу на висоті, як правило, не більше 2,2 м. Відстань від регулятора, який встановлено на стіні (у металевій шафі, можна разом з лічильником газу), до вікон, дверей тощо повинна бути не менше 1 м по вертикалі і 3 м по горизонталі. У житлових будинках розміщувати домові регулятори тиску газу необхідно тільки на глухих стінах.

Матеріали (труби, фасонні деталі, арматура, зварювальний дріт тощо), які використовуються для монтажу систем газопостачання, повинні мати сертифікати, що підтверджують їх відповідність вимогам Держстандарту, а обладнання – паспорти та інструкції з монтажу та експлуатації.

На території житлових груп і мікрорайонів газопроводи слід прокладати підземно з дотриманням вимог чинних нормативних документів. Заборонено їх трасувати під дитячими майданчиками і іншими місцями можливого масового скупчення людей. Розміщення вимикаючих пристроїв на газопроводах влаштовують в доступних для обслуговування місцях зовні будинків, на відстанях (по горизонталі): від дверних і віконних отворів не менше 0,5 м; до приймальних пристроїв припливної вентиляції – не менше 5м.

Вводи газопроводів в громадські будинки передбачають безпосередньо в приміщення, де встановлені газові прилади або в коридори. Вводи газопроводів в будинки промислових підприємств та інші будинки виробничого характеру здійснюють в приміщення, де знаходяться агрегати, що споживають газ, або в суміжні з ним приміщення за умови з'єднання цих приміщень відкритим отвором.

Для припливу повітря в приміщення, де розміщуються газові прилади і опалювальні апарати з відводом продуктів згоряння в димохід, слід передбачати в нижній частині дверей або стіни, що виходять в суміжне нежитлове приміщення, решітку або зазор між дверима та підлогою, або решітку, встановлену в зовнішній стіні приміщення. Ці вимоги не поширюються на приміщення, в яких установлюється опалювальне обладнання з герметичною камерою згоряння, в яких забір повітря для горіння та відвід продуктів згоряння газу здійснюється через зовнішню стіну будинку. Газопровід прокладають на висоті не нижче, ніж 2,2 м в місцях проходу людей і вище від дверних прорізів та воріт. Газопроводи не повинні перетинати віконних прорізів. Газові стояки в житлових будинках прокладають в кухнях, сходових приміщеннях або у коридорах. Встановлення стояків у житлових приміщеннях, ванних кімнатах і санвузлах, а також перетин газопроводами вентиляційних і димових каналів та шахт не допускається. Газові стояки встановлюють вертикально з допустимим відхиленням 2 мм на 1 м довжини.