Класифікація фразеологізмів

У сучасному мовознавстві відомі кілька типів класифікацій фразеологізмів, які прийнятні й для української фразеології.

За походженням (етимологією) фразеологізми поділяються на:

1.Сталі вислови з народної мови (побутового народного мовлення, анекдотів, жартів тощо): сам не гам і другому недам;світ зав’язати;рука руку миє; як горохом об стіну; про вовка помовка;вивчився брехати; обоє рябоє; тільки сир відкладений добрий; кирпу гнути;стати на ноги; ні з рота мови, ні з носа вітру. Сюди належать прислів’я і приказки.

2.Професіоналізми, що набули метафоричного вжитку: чорним по білому;прясти на тонку; лити воду на млин; зняти полуду з очей; стригти під один гребінь; закласти фундамент; відігравати роль; зводити до спільного знаменника;знімати стружку; на космічній швидкості; дати гарантію; підкласти міну; гірка пілюля; вимушена посадка; спіймати на гачок.

3.Переклади з інших мов або запозичення фразеологізмів без перекладу: ставити крапку над і; дивитися крізь пальці; від колиски до могили лиш один маленький крок; розумній голові досить сказати одне слово (польське); contra spem spero, omnia mea mecum porto.

4.Вислови з античної культури: гордіїв вузол; прокрустове ложе; піррова перемога; Діоген у бочці; авгієві стайні; між Сциллою і Харибдою; Кастильське джерело; не можна двічі увійти в ту саму річку.

5.Біблійні та євангельські вислови: не одним хлібом живе людина; лікарю, вилікуй самого себе; козел відпущення; притча во язицех; пісня пісень.

6.Вислови відомих людей (афоризми, цитати) - іскра вогню великого;за всіх скажу, за всіх перероблю; за вашу і нашу свободу; мертві сраму не імуть; нове життя нового прагне слова та інші.

За єдністю і міцністю структури фразеологізми поділяються на дві групи.

1. І д і о м и (від грецького слова idioma, що означає «своєрідний зворот») — це стійкі звороти, лексичне значення яких не складається зі значення слів, що в нього входять: варити воду (вередувати), з'їсти собаку (бути досвідченим), сісти на сливи (потрапити в неприємне становище), давати одкоша (відмовляти). Слова в ідіомах настільки міцно поєднані одним поняттям, що їх можна вважати зрощеними, злитими. Ідіомами - стійкі словосполучення, що виражають єдине поняття.

Вони втратили свою внутрішню форму і іншою мовою, як правило, дослівно не перекладаються: вскочити в халепу; була не була; море по коліна; замилювати очі. При потребі їм шукають відповідники, наприклад, у російській мові: замилювати очі — втирать очки, бити байдики — бить баклуши, викидати коники — викинуть номер, розбити глек — черная кошка пробежала, грець ухопив — кондрашка хватила, забити баки — сбить с толку, зчинилася буча — сьір-бор разгорелся, милити шию — устраивать головомойку, на вербі груші — сапоги всмятку, напхом напхати — битком набить, пан на всю губу — большой барин, пахне смаленим — шутки плохи, прясти очима — строить глазки, ридма ри­дати — плакать навзрьід, парка парити — пороть горячку.

2. Фразеологічні одиниці. Фразеологічною одиницею, або фразеологізмом, називають лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення і речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією.

До них належать фразеологічні словосполучення, у яких складові частини слабше пов'язані і можуть замінятись іншими словами: поставити питання, порушити питання, підняти питання; мати на увазі, брати до уваги, звертати увагу тощо.

За семантичною злитістю компонентів розрізняють:

а)фразеологічні зрощення,

б)фразеологічні єдності,

в)фразеологічні сполучення (класифікація В.В.Виноградова). До них додаються ще фразеологічні вислови (за класифікацією М.М.Шанського).

Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливають із значень їх компонентів (бити байдики – ледарювати, пекти раків – червоніти, собаку з’їсти – набути досвіду). Це сталі словосполучення, зміст яких не можна зрозуміти із значень окремих компонентів, що входять до складу фразеологічної одиниці: піймати облизня; терпець увірвався; ні в сих, ні в тих; теревені правити; нині отпущаєши).

Фразеологічні єдності – теж семантично неподільні фр. одиниці, але цілісне значення їх метафорично умотивоване значенням компонентів (не нюхати пороху – не бути ще в боях, прикусити язика – замовкнути, дивитися крізь пальці, в рот води набрати, вивести на чисту воду).

Це стійкі словосполучення, зміст яких певною мірою зумовленний значеннями слів-компонентів: тримати камінь за пазухою; ложка доьгтю в бочці меду; намилити шию; стерти в порошок; замилювати очі; зробити з мухи слона; загрібати жар чужими руками. Це переважно ідіоми, що утворилися з вільних синтаксичних словосполучень унаслідок образного переосмислення: дати перцю; дати гарбуза; обмити руки; море по коліна; не всі вдома; не по конях; то по голоблях; розводити руками та інші.

Фразеологічні сполучення – стійкі вислови, до складу яких увіходять слова з вільним і фразеологічно зв’язанним значенням,.У них цілістне значення випливає з семантики окремих слів: здобути перемогу; делікатне питання; насупити брови; згорати з сорому; зачепити за живе; важка вода; бронхіальна астма; брати участь; вжити заходів.

Фразеологічні сполучення – це семантично подільні фразеологізми, характерною ознакою яких є те, що один з компонентів виступає з вільним незв’язаним значенням, а другий із фразеологічно зв’язаним (завдати клопоту, зачіпати інтереси, розв’язати проблему, надавати допомогу, ставити запитання; а вже брати має чітко окреслене значення, так можна бере страх, досада, зло, але не бере радість, захоплення; глибокими можуть бути осінь, ніч, старість, але не весна, день, молодість).

Фразеологічні вислови – це стійкі звороти мови, які семантично не діляться і складаються зі слів із вільним значенням, але в процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці. До них належать фразеологічні вислови комунікативного типу (речення). Це прислів’я, приказки, крилаті вислови, народні порівняння: дівка не без щастя, козак не без долі; на словах медок, а на серці льодок; величається, як заєць хвостом; бідний, як церковна миша; мовчання-знак згоди; шукайте і знайдете! Фразеологічні вислови номінативного типу- це мовні кліше, виражені переважно простим словосполученням: пленарне засідання, ринкові відносини, звітно-виборна кампанія, охорона здоров’я, золоті руки, трудові успіхи, чорне золото, ядерна безпека, охорона навколишнього середовища та інші.

Прислів’я - це виражений реченням народний вислів повчального змісту, що передає узагальнений суспільний досвід або формулює життєву закономірність: щире слово, добре діло душу й серце обігріло; обпікся на молоці, то й на воду студить; не копай під кимсь ями, бо сам у неї впадеш; вік живи, вік учись.

Рисою, що відрізняє прислів’я від інших типів фр. одиниць, є їх синтаксична завершеність. Прислів’я співвідноситься не з словом, а з реченням. Судження у прислів’ї може мати характер ствердження (Скрипливе дерево довго живе) або заперечення (Немає науки без муки).

Приказка – це стійкий вислів, який відзначається лаконічною будовою і використанням образної виразності. Одні з них, хоч і організовані як речення, але не мають повчального значення, не формулюють загального правила, а інші є немовби частиною речення і виконують характеризуючу функцію: з хворої голови та на здорову; дивиться, як кіт на сало; ґедзь укусив, у страху очі великі; і стіни вуха мають; ні сіло, ні впало; м’які слова і камінь рушать.

Крилаті вислови (слова). Влучні вислови видатних осіб (політичних діячів та історичних осіб, письменників, філософів, учених тощо), цитати з художніх творів, античної літератури та інших творів, назви літературних, історичних і міфологічних персонажів та реалій, які набули узагальненого значення й часто повторюються в мовленні, прийнято вати крилатими словами (крилатими висловами). Вони зберігають більш чи менш прозорий зв'язок зі першоджерелом. Наприклад: голос волаючого в пустелі; лиш боротись - значить жить!; посипати голову попелом; драконівські закони; І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь; неопалима купина.

Крилаті слова можуть мати форму закінчених речень: Усе тече, усе змінюється. Пізнай самого себе. Від великого до смішного один крок. Всякому городу нрав і права. У всякого своя доля і свій шлях широкий. Але найчастіше вони виступають у вигляді сталих словосполучень: ахіллесова п’ята, прокрустове ложе, танталові муки, перейти Рубікон, Гетсиманський сад, наріжний камінь, терновий вінок, блудний син, Хома невірний, річ у собі, шагренева шкіра, мертві душі, пропаща сила, апостол правди і науки, кайдани порвіте. Такі крилаті слова з часом набувають усіх ознак власне фразеологізмів.

До крилатих відносять також окремі слова з узагальнено-метафоричним значенням. Це бувають назви населених пунктів, місцевостей, географічних об'єктів, пов'язаних із чимось знаменним, пам'ятним: Олімп, Парнас, Едем, Голгофа, Мекка, Ельдорадо, Ватерлоо, Жовті Води, Холодний Яр, Крути. Сюди належать також імена історичних осіб, міфологічних та літературних персонажів, з якими пов'язуються певні поняття, уявлення, символи: Прометей, Геркулес, Герострат, Гамлет, Дон-Кіхот, Робінзон, Держиморда, Плюшкін, Кирпа-Гнучкошиєнков, Калитка, Крез, Наполеон, Рокфелер, Квіслінг.

Джерела крилатих слів надзвичайно різноманітні. Найбільше крилатих слів походить із текстів Біблії в перекладах як на старослов'янську, так і на сучасну українську мови: Ноїв ковчег, всякої тварі по парі, неопалима купи­на, обітована земля, пісня пісень, манна небесна, ієрихонська труба, вавилонське стовпотворіння, вогненні слова, козел відпущення, притча во язицех, не хлібом єдиним, вовк в овечій шкурі, тридцять срібняків, тернистий шлях, ходіння по муках, кромішня пітьма, пекельні муки, світло в темряві, люди доброї волі, царство небесне. Це й окремі речення: Хто меч підніме, від меча загине. Своя своїх не познаша. Лікарю, зціли себе сам!

Багато крилатих слів потрапило в українську мову з античних джерел (це, зокрема, пов'язано й з тим, що в середні віки в Україні вивчалися грецька й латинська мови, була поширеною антична література): олімпійський спокій, гомеричний сміх, троянський кінь, яблуко розбрату, гордіїв вузол, дамоклів меч, сізіфова праця, езопівська мова, через терни до зірок, спалити кораблі за собою, тримати камінь за пазухою, третього не дано, папір не червоніє, гроші не пахнуть, крапля камінь точить.

Українською мовою перекладено найвидатніші художні, філософські та інші твори з багатьох мов, найбільше — із західноєвропейських та з російської. У процесі засвоєння надбань світової духовної культури словник української мови розширювався, поповнювався зокрема й крилатими словами: буря в склянці води (Ш.-Л. Монтеск'є), три мушкетери (Дюма-батько), спляча красуня (Ш. Перро), доглядати свій сад (Вольтер), на крилах пісень (Г. Гейне), іскра Божа (Ф. Шиллер), чисте мистецтво (1. Кант), переоцінка цінностей (Ф. Ніцше), бути чи не бути (В. Шекспір), мета виправдовує засіб (Т. Гоббс), Шерлок Холмс (А. Конан-Дойль), боротися з вітряками (М. Сер­вантес), попіл Клааса стукає в серце (Ш. де Костер), синій птах (М. Метерлінк), а король голий (Г.-К. Андерсен), останній з могікан (Ф.Купер), бравий солдат Швейк (Я. Гашек), над розбитим коритом (О.Пушкін), рильце в пушку (І. Крилов), батьки і діти (І. Тургенев), живий труп (Л. Толстой), людина у футлярі (А. Чехов) тощо.

Стали широковживаними й влучні вислови з української літератури як давньої, так і сучасної: криваве вино, ламати списи, лисиці брешуть на щити, розтікатися мислію по древу («Слово о  полку Ігоревім»), мертві сорому не імуть, іду на ви (князь Святослав), кожному рот дере ложка суха (Г.Сковорода), мужича правда є колюча (І. Котляревський), конотопська відьма (Г. Квітка-Основ'яненко), мертві душі (М.Гоголь), роботящі руки, славних прадідів великих правнуки по­гані, громадою обух сталить, незлим тихим словом, неситий не виоре на дні моря поле; і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь, караюсь, мучуся, але... не каюсь (Т. Шевченко), а віз і нині там, а кіт ковбаску уминає; Лебідь, Рак і Щука (Л. Глібов), пропаща сила (Панас Мирний), баба Палажка баба Параска (І. Нечуй-Левицький), вогонь в одежі слова, лиш боротись — значить жить, лупайте сю скалу (І.Франко), досвітні вогні; той, що греблі рве (Леся Українка), коні не винні (М. Коцюбинський) та ін.

Крилаті слова суттєво збагачують виражальні засоби мови. Вони відзначаються великою образністю й асоціаціями, оскільки за кожним таким висловом постає не просто образ (сигніфікат), а розгорнута певна ситуація, випадок, подія, описані в літературі.

Порівняння - це вид простого тропа, в якому одне явище як поняття виявляється шляхом зіставлення з іншим явищем. Цього типу фразеологізми цінні тим, що в них відбиваються особливості життя і побуту носіїв мови: чистий, як сльоза; їсть, як іржа залізо; мов у воду опущений; крутиться, як муха в укропі; білий, як стіна(як крейда, як глина, як молоко, як сніг).

Афоризм виражає в стислій формі яку-небудь думку узагальнено. Це може бути прислів’я, приказка, крилатий вислів, народнопоетична формула та інші фразеологізми, які набувають афористичності у мовленні: і в наше віконце загляне сонце; хто шукає, той знайде; бо то не просто мова, звуки...; друзі пізнаються в біді; через терни до зірок; хутко казка мовиться, та не швидко діло робиться.

Каламбур – фігура мовлення, полягає в гумористичному використанні багатозначності слова або звукової схожості різних слів: кому весілля, а курці смерть; на Миколи, та ніколи; далеко куцому до зайця; на городі бузина, а в Києві дядько; де раки зимують; далеко ще чуприні до лисої голови.

Професійні вислови – це стійкі словосполучення або речення, що внаслідок переосмислення вийшли за межі мови професійних груп і набули образного звучання: грати першу скрипку; брати в шори; підрізати під корінь; закручувати гайки; увійти в роль; дати зелену вулицю; і кінці в воду; добре тому ковалеві; і пиши пропало.

Народнопоетичні включення – стійкі мовні моделі, які вживаються як зачини чи кінцівки в народній творчості у вигляді рефренів, евфемізмів: багато що казати, та мало слухати; як задумав, так і зробив; хай йому земля пером; у добрий час сказати, а в лихий помовчати; бодай тебе добро не минуло; вічна пам’ять. Це переважно народні побажання, закликання, обіцянки, клятви, вітання. Перенесені у незвичну для них мовну ситуацію, вони надають ліричності, невимушеності, плавності викладу.

Вислови термінологічного характеру стають фразеологізмами, коли вони виходять за межі своєї терміносистеми й набувають переносного значення: питома вага; зійти з орбіти; вийти на фінішну пряму; поставити на лінійку готовність; тримати руку на пульсі; кінська сила; міжнародний клімат; поставити наголос.

Із стилістичного погляду фразеологічні одиниці групуються на розмовно-побутові, які переважають в усному мовленні та художній літературі: вродися та й вдайся; казці кінець-ділу вінець; як тіло без душі; іти світ за очі; аби день до вечора; мороз пройшов поза шкірою; ряст топтати; скільки вовка не годуй, той все у ліс дивиться.

Другу групу становлять народнопоетичні фразеологізми. Це такі, як: при битій дорозі; голубе сивенький; нехай його лихий візьме; будь здорова, як вода, а багата, як земля, а щаслива, як весна; щоб я так здорова була; хай наші вороги плачуть; не так склалось, як гадалось.

В окрему групу виділяються книжні фразеологізми, які використовуються переважно в писемній формі наукового, офіційно-ділового, публіцистичного та художнього стилів: болючі проблеми; заходи адміністративного впливу; дійти висновку; коефіцієнт корисної дії; питома вага та інші.

Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразео­логізмів, то серед них виділяють три групи:

• фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням): зарубати на носі, стерти на табаку, замакітрити голову, мати олію в голові, виляти хвостом, пошити в дурні, похнюпити носа, тримати ніс за вітром, гопки скакати, накивати п'ятами, кури заклюють, потурати серцю, душа радіє;

• фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням): наріжний камінь, зімкнути лави, усіма фіброми душі, перейдений етап, ставити з ніг на голову, називати речі їхніми іменами, два боки однієї медалі, за велінням серця, спочивати на лаврах, езопівська мова, ахіллесова п'ята, танталові муки;

• стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна мова, залишити слід, розправити крила, милувати око, тішити себе надією, спинитися на півдорозі, пробувати сили, зламати слово, думка визріла, сумнів бере, перша ластівка, майстер своєї справи, довести ділом, рано чи пізно, в одну мить, на весь голос.

Стилістичне забарвлення фразеологізмів великою мірою залежить від характеру їхніх компонентів. Наприклад, фразеологізми сидіти на троні, доходити висновку завдяки словам трон, висновок мають явно книжне забарвлення; фразеологізми сидіти в печінках, доходити до тями завдяки словам печінка, тяма належать до розмовно-просторічних.

Є й інші класифікації, в яких ураховано семантичні й стилістичні відтінки (класифікація І.Г.Чередниченка).