Зозуля кує - вік нам вказує

Образ зозулі - один з найпоширеніших у ліричних піснях і баладах, казках і міфологічних легендах, у пареміологічних оди-ницях. Ярославна ("Слово о полку Ігоревім") прагне зегзицею (зозулею) полинути до князя. У прислів'ях і приказках зозуля виступає синонімом жінки або молодої дівчини (Чути в хаті дочку, як зозулю в садочку). Через те що зозуля підкладає яйця в чужі гнізда (поліщуки називають її "безкровною матір'ю"), ім'я цього бездомного птаха уособлює недбайливих жінок: Зозуля собі гнізда не мостить; Про те зозуля кує, що свого гнізда не має; "- Була б, певно, за Василем і була б господинею. А то бач: як зозуля та - без пристановища, без притулку" (Панас Мирний). Поляки вважають, що вона "кує тому, що гніздечка собі шукає"; часом порівнюють із зозулею якусь жінку, що "користується чужими гніздами" чи "влазить, як зозуля, в чуже гніздо".

Мабуть, найбільше життєвих спостережень і повір'їв, пов'язаних із зозулею, відбито у фразеологізмах, що передають часові поняття: Зозуля житнім колосом удавилася (вона кує тільки до жнив); Зозуля мандрикою вдавилась (Номис, № 471); Соловейко вдавився ячмінним колоском, а зозуля мандрикою . Мандрики - сирники, що готували до 29 червня за старим стилем. Зозуля фігурує й у виразах про долю людини, її вік: Так от чому зозуля кувала (Номис, № 7363); Хоч куй, зозуля, хоч не куй: мені і удід закує (Номис, № 5515). Сталими висловами Налетять зозулі, що нас не забули і Не всім туди лізти, де зозуля кує (УНІП, 558), як і польськими "Вже мені зозуля не закує", "Вже мені не будуть довго зозулі кувати" евфемістично, інакомовно говориться про смерть. Цю ж тему розкривають і українські народні побажання Щоб ти зозулі не чув! (Номис, № 826); "[Дем'ян (з гурту):] Бодай же тобі так заклало, щоб ти й зозулі не почув!" (І. Карпенко-Карий). Багато фразеологізмів постало на грунті легенд про те, що зозуля відлічує людині роки: От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям од мірятиме літа - згадується про це повір'я в "Лісовій пісні" Лесі Українки.

Таке ж і народне прислів'я "Зозуля кує - вік нам вказує."

Виглядати як каня дощу

Є в народному мовленні слов'ян лексеми й фразеологізми, пов'язані з канею (канюкою, канюком) - невеликим хижим птахом родини яструбових, схожим на шуліку: укр. зневажл. канючити , розм. і діал. канькати (СУМ), розм. виканючувати (виканючити), виканючуватися: Ото канючить (Номис, № 2769); рос. просторічн. канючить, діал. канюкать (волог.), каньчать (новг.), канья-чить (твер.), канькать (смол., зах.-брян.); пор. у словнику В. Даля: Поканючь еще, авось выканючишь; Проканючил весь день; Доканючился до тумака ; білор. розм. кань-каць (канькати). Усі вони означають "настирливо й жалібно (часто до набридливості) просити щось у когось; "випрошувати"; "випрошувати з плачем": "невідступно клянчити". Такі ж і іменні назви: укр. зневажл. канючення (від канючити), канюка- "набридливий прохач; жебрак" (СУМ); рос. діал. канюк (волог., вят., перм., свердл., ни-жегор., яросл.), канюка (нижегор., вят., смол.), канюка (волог.), а також канькала, канькало, каньчун (жіноче каньчунья), канюн, канючка.

Саме слово каня (від праслов'янськ. kanja) пов'язане як і багато інших назв пернатих з характером крику птаха (ЕСУМ). Але народна' уява семантизувала цей крик-квиління птиці перед дощем як "Пить! Пить!", на основі чого й виникли перекази-легенди та фразеологічні звороти. Одне з таких "пояснень" записав І. Я. Франко. Каня при створенні джерел і річок не хотіла копати ямки, "аби собі жовті черевички не поваляти" (не забруднити). За це їй і заборонено пити воду з джерел та річок, а може вона пити тільки дощову воду, ловлячи її на льоту. Ось чому в часи посухи вона дуже мучиться й цілими днями літає та кричить плачливо, просячи дощу .

Таким чином, крик птаха і дощ у фольклорі виявилися міцно пов'язаними. Це ж відбиває і народна фразеологія. Наприклад: пищить як каня; канькає як на дощ; "Люди, мов каня, прохали дощу, бо все віщувало голод" (М. Коцюбинський).

На Україні кажуть: чекати як каня дощу, виглядати як каня дощу, чигати (ждати) як каня дощу. Є прикмета: Канюка плаче - дощ буде.