Лекція. ФРАЗЕОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Мета: ознайомити з предметом вивчення фразеології, її завданнями; дати глибоку характеристику першоелементу фразеології – фразеологізму.

Основні питання:

1. Об’єкт і завдання фразеології як лінгвістичної дисципліни.

2. Поняття фразеологічної одиниці.

3. Класифікація фразеологізмів.

4. Структурно-граматичні типи фразеологічних одиниць.

5. Прислів’я, приказки, крилаті вирази як об’єкти фразеології.

6. Зміст і форма фразеологічних одиниць.

7. Явище варіантності у сфері фразеології.

8. Джерела української фразеології.

Література:

1.Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К., 1965.

2.Різун В.В., Шевченко Л.Ю. Сучасна українська мова: Довідник. – К.: Либідь, 1992.

3.Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія/ За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1973. – 440с.

4.Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної українськоїмови. Семантична структура слова. – Х., 1977.

5.Грищенко А.П. та ін. Сучасна українська літературна мова. – К., 1997.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Фразеологізми як особливий вид лексики

У лексиці української мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення (вислови), які мають одне лексичне значення і воно подібне (синонімічне) до значення окремого повнозначного слова: байдики бити (ледарювати), накивати п'ятами (втекти), замилювати очі (брехати), клювати носом (дрімати), пекти раків (червоніти), товкти воду в ступі (одне і те ж саме робити), кров з молоком (здоровий), ні пари з уст (мовчати).

Такі стійкі вирази називають фразеологізмами (від грецького слова фразис, що означає вислів),

Фразеологічною одиницею, або фразеологізмом називається стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілість. У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її лексики.

Розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми, називається фразеологією.

Термін «фразеологія» (грец. φρασεολογία, від φρασίς – спосіб вираження, зворот, вислів і λογος – слово, вчення) має такі значення:

1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови у її сучасному функціонуванні і з погляду історичного розвитку;

2) сукупність характерних засобів вираження думки, притаманних певній соціальній групі, окремому авторові, літературно-публіцистичному напрямові, діалекту чи групі говорів;

3) сукупність фразеологізмів тієї чи іншої мови. Частіше термін фразеологія використовується в перших двох значеннях; для вираження третього поняття ще вживається термін „фраземіка” або „фразеологічний склад мови”.

До складу фразеології входять ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів’я, приказки, стійкі формули, звороти науково-термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробничо-технічної сфери, усталені звороти типу порушити питання, брати участь, винести рішення, розглянути заяву тощо.

Фразеологізм складається не менше як із двох слів — компонентів, причому як складники в ньому виступають не лише повнозначні, а й службові слова: багатіти думкою, камінь спотикання, збити з пантелику, загнати на слизьке, стріляти з гар­мат по горобцях, як на сповіді, не за горами, з душею.

Фразеологізми характеризуються семантично злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у мовленні. Напр.: збити з пантелику; біла ворона; прокрустове ложе; сім разів відміряй, а раз відріж; буде й на наші вулиці свято; коефіцієнт корисної дії; мир та лад-великий клад; наша дума, наша пісня не вмре, не загине; зметати на живу нитку; заварити кашу.

Фразеологія формувалася протягом століть, акумулюючи в собі життєвий досвід народу. У фразеологізмах найбільшою мірою виявляється національна специфіка мови, вони становлять найобразніше частину її лексики. Фразеологізми з однієї мови на іншу, як правило, дослівно не перекладаються.

Фразеологія української мови - це її багатство й окраса. Більшість фразеологізмів має образне значення і використовується як прикраса або надає соціальної оцінки тексту.

Основні ознаки фразеологізмів:

1. Усталена (стійка, фіксована) конструкція словосполучення чи речення, що є фразеологізмом: дати драла, витрішки продавати, як кіт наплакав.

2. Слова, які є компонентами фразеологізмів, втрачають своє значення і всі разом виражають одне лексичне значення: по самі вуха (дуже), ні за цапову душу (даром), ґав ловити (пропустити), дихати на ладан (слабувати).

3. Фразеологізми не створюються у процесі мовлення, а як готові мовні одиниці відтворюються в міру потреби при спілкуванні: Старі люди правду кажуть: «Два хитрих мудрого не переважать» (Л. Глібов); А це колись одного дня, ні сіло ні впало, Параска рип нашими сінешніми дверима (І. Нечуй-Левицький).

4. У складі речення фразеологізми виступають основним членом речення (частіше присудком, обставиною), оскільки виражають одне лексичне значення: Од цариці прийшов указ лоби голити (Т. Шевченко); Часом перед очима Тоні, замість овечок, постаєте ви, міські жевжики, ледачі мамині синки, що б'єте байдики по проспектах (О. Гончар); Семен стояв ні в сих ні в тих, тримаючи в руках торбину, не знаючи, чи залишитися тут, чи тікати (М. Коцюбинський).

5. Характеризуючи позитивно або негативно особу, предмет, дію чи явище, фразеологізми надають тексту певного стилістичного забарвлення: молодиці цокотухи тут баляндраси понесли (І. Котляревський); Що твої промови, коли ти ні бе ні ме в правилах мови (С. Олійник); Документи мені підготуй, щоб комар носа не підточив (М. Стельмах).

6. Як і окремі слова, фразеологізми можуть формуватися у синонімічні та антонімічні ряди. Так, про ледарювання можна сказати кількома синонімічними фразеологізмами: байдики бити, ханьки м'яти, лежня справляти, собак ганяти, гулі правити, баглаї годувати, гандри бити, посиденьки справляти, ні за холодну воду, боки відлежувати. Дії залицяльника характеризують фразеологізмами-синонімами: підбивати клинці, пускати бісики, стріляти очима, смалити халявки. Втечу можна передати іншими синонімічними фразеологізмами: накивати п'ятами, дати драла, дати ходу, дати дьору, ноги в руки, ноги на плечі, як сірий лозами.

Серед мовознавців поки що немає єдиної думки, які мовні утворення слід зараховувати до фразеологізмів. Очевидно, слід розрізняти фразеологізми у вузькому розумінні (власне фразеологізми, або фразеологізми) і в широкому розумінні (фразеологічні вирази).

Власне фразеологізми своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням: бути на сьомому небі — почуватися щасливим; брати за душу — розчулювати; робити з мухи вола — перебільшувати; мокрим рядном накрити — лаяти; права рука — найближчий помічник; мороз іде поза спиною — страшно, як сніг на голову — зненацька. Вони характеризуються образністю і водночас нерозкладністю лексичного значення, співвіднесеністю його з певним цілісним сигніфікатом. Наприклад, у реченні Треба ж до такої міри втратити глузд, щоб повірити, начебто можна чинити такі речі — палити, топтати чужу землю, нищити народ і потім сухим вийти з води (Ю. Бедзик) фразеологізм сухим вийти з води викликає в уяві лише образ води та сухого одягу як натяк, але повністю й чітко усвідомлюється як поняття «уникнути покарання».

Для власне фразеологізмів властиве певне емоційно-експресивне забарвлення. Наприклад, прислівник тривожно лише констатує стан людини, тим часом фразеологізм коти шкребуть на серці має ще й виразне конототивне забарвлення, викликає певні емоції: Ніби все правда і правильно, а десь на серці коти шкребуть (В. Собко).

У фразеологічних виразах слова більшою мірою, ніж у власне фразеологізмах, зберігають своє індивідуальне значення. Самі фразеологічні вирази, як правило, позбавлені певного емоційно-експресивного забарвлення. Але вони, як і власне фразеологізми, функціонують у мовленні як готові, усталені поєднання двох або більше слів. До фразеологічних виразів належать:

• мовні кліше і штампи: ринкові реформи, соціальна програма, сфера обслуговування, мати велике значення;

• складені найменування: річ у собі, коефіцієнт корисної дії, адамове яблуко (борлак), грудна жаба, білий гриб, м яка вода, Чорне море;

• прислів'я та приказки: Вовків боятися — в ліс не ходити. З, великої хмари малий дощ буває;

• крилаті вислови: Борітеся — поборете (Т. Шевченко). Лиш боротись — значить жить (Франко).