1. Філософія, її об’єкт, предмет і роль у суспільстві.

Філософія — теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві.

Термін «філософія» має давньогрецьке коріння. Він по¬ходить від двох грецьких слів: «філео» — любов (у деяких філософіях від: «філос» — приязний, друг) і «софія» — му¬дрість і означає любов до глибоких теоретичних міркувань, а в дослівному перекладі — «любов до мудрості». Українські філософи XVIII—XIX ст., і передусім Г. Сковорода, познача¬ли філософію словом «любомудрів». Вперше термін «філо-софія» з'явився у вжитку відомого давньогрецького мисли¬теля Піфагора (прибл. 570—497 р. до н.е.), який вважав, що «мудрість» — це якість, притаманна лише богам, а люди здатні тільки до неї прагнути, поважати, любити її. А як назву специфічної галузі знань його вперше вжив славет¬ний давньогрецький філософ Платон (429—347 р. до н.е.). Спочатку філософія охоплювала увесь комплекс людських знань про світ, оскільки ці знання на той час не мали дисци¬плінарної диференціації. Знання були синкретичними, тоб¬то єдиними, такими, що концентрували в собі всю інформа¬цію про світ, його будову і сутність, про людину та її місце в світі, про щастя, сенс людського буття тощо.

Питання, що вивчає філософія, є одним з найпробле-матичніших для неї, оскільки предмет її історично змі-нювався. У різні епохи у філософії домінували то вчення про буття, то вчення про пізнання, то політичні чи етичні проблеми. Крім того, в Європі до XVII ст. філософія охоплювала все знання про світ, тобто зародки всіх наук, окрім хіба що математики й медицини. Навіть у XX ст. все ще тривав процес відокремлення від філософії пев¬них галузей знання, які інституціалізувалися в окремі наукові дисципліни (психологія, соціологія, політологія).

Філософія передбачає здатність підноситись до всезагального. Вона є певною настановою на всезагальне. На основі всезагального (ідей, принципів) філософія намага¬ється пізнати і пояснити світ. А оскільки система ідей є не що інше, як теорія, то філософію можна вважати теорети¬чним світоглядом.

2 Функції філософії

Функції філософії - основні напрями застосування філософії, через які реалізуються її цілі, завдання, призначення. Прийнято виділяти: світоглядну, методологічну, розумово-теоретичну, гносеологічну, критичну, аксиологическую, соціальну, виховно-гуманітарну, прогностичну функції філософії.

Світоглядна функція сприяє формуванню цілісності картини світу, уявлень про його пристрій, місце людини в нім, принципів взаємодії з навколишнім світом. Методологічна функція полягає в тому, що філософія виробляє основні методи пізнання навколишньої дійсності. Гносеологічна - одна із засадничих функцій філософії - має на меті правильне і достовірне пізнання навколишньої дійсності (тобто механізм пізнання). Соціальна функція - пояснити суспільство, причини його виникнення, еволюцію сучасний стан, його структуру, елементи, рушійні сили; розкрити протиріччя, вказати шляхи їх усунення або пом'якшення, вдосконалення суспільства.

Світоглядна функція, яка пов'язана з абстрактно, - теоретичним, понятійним поясненням світу, на відміну від усіх інших видів і рівнів світогляду (релігійного, буденного, міфологічного).

Критична функція філософії. Принцип "піддай усе сумніву", з часів античності що проповідує багатьма філософами, свідчить про важливість критичного підходу і наявність певної долі скепсису по відношенню до існуючого знання і соціокультурних цінностей. Він грає антидогматичну роль в їх розвитку. .

3 Філософія та світогляд. Філософія як теоретичне світорозуміння.Філософія і світогляд. Специфіка філософії.Світогляд - це узагальнена система поглядів людини на світ у цілому, на своє власне місце в ньому, розуміння і оцінка людиною сенсу свого життя і діяльності, сукупність різних ціннісних орієнтацій, вірувань, переконань та ідеалів людей.Світогляд відображає ціннісне відношення суб'єкта до навколишнього світу або самому собі.Таким чином, світогляд є певна форма духовного освоєння дійсності під кутом зору відносини суб'єкта до неї. Світогляд, в кінцевому рахунку, направлено на усвідомлення, осмислення місця, ролі людини в навколишньому світі.Залежно від того, як вирішується питання про співвідношення духу і матерії, світогляд може бути ідеалістичним або матеріалістичним, релігійними або атеїстичним.філософія є теоретична рефлексія над світоглядом і культурою певного історичного типу. Рефлексія є усвідомлення, осмислення і обгрунтування того, над чим вона здійснюється .Філософія складає теоретичну основу світогляду або його теоретичне ядро, навколо якого утворилася свого роду духовне хмара узагальнених повсякденних поглядів життєвої мудрості. Поняття "світогляд" ширше поняття «філософія», тобто філософія - це система основоположних ідей у складі світогляду людини і суспільства. Предметом філософії є не одна якась сторона сущого, а все, що існує у всій повноті свого змісту і сенсу. Філософія націлена не на те, щоб визначити точні межі і зовнішнє взаємодію між частинами і частинками світу, а на те, щоб зрозуміти їх внутрішній зв'язок і зміст. Оскільки предметом філософії виступає світогляд і культура, остільки проблеми, з якими має справу філософія, є смисложізненнимі. Таких проблем багато і всі вони виступають як проблеми людини. Проблема людини - центральна проблема філософії. У як окремих сторін людини - проблема свідомості та самосвідомості людини, проблема пізнавальних можливостей і методів пізнання, проблема ставлення людини і Бога, любові і щастя, свободи і неволі.Специфіка філософського знання:

Філософське знання є -системно раціональним. У цьому суть зближення філософського знання з будь-яким теоретичним, зокрема науковим.

Філософське знання є цілісним вираженням світу, причому це цілісне, духовне вираження світу здійснюється на рівні загальних його властивостей і зв'язків. У цій своїй властивості філософія відрізняється від будь-якої іншої картини світу: філософська картина світу характеризується загальністю.

Філософське знання є ціннісним, що зближує його з іншими типами світоглядного знання (релігія, мистецтво), а також відрізняється від будь-якого предмета знання, наукового.