12. Особливості, сутність, моделі сучасної світ-системи.

Сучасна світова система функціонувала в рамках трьох ос­новних геополітичних моделей — уніполярної, біполярної та мультиполярної.

Мультиполярний світ — це геополітична модель сучасної світової системи, головною ознакою якої є наявність кількох центрів сили, конкуренція та співробітництво кот­рих зумовлюють характер світового порядку.

Головні риси: 1) наявність позаблокових учасників; 2) орієнтація на досягнення опти­мальної безпеки через приборкання амбіцій; 3) реалізація принципу силової рівноваги; 4) коаліції утворюються на основі спільних інтересів і мають нетривалий характер; 5) малі держави перебувають під колективною опікою.

Біполярний світ є геополітичною моделлю сучасної світової системи, якій властива наявність двох центрів сили (ситуація періоду холод­ної війни).

Головні риси: 1) система містить два конкуруючі блоки, які очолюють актори-лідери; 2) система також охоплює держави та міжнародні організації (ООН); 3) наявність ядерної зброї; 4) гонка озброєнь; 5) дотримання принципу невтручання в чужі зони впливу.

Уніполярний світ - це геополітична модель сучасної світо­вої системи, для якої властива наявність одного центру сили, що зумовлює характер світового порядку. В глобальному мас­штабі уніполярна модель ніколи не була втілена на практиці.

Головні риси: 1) наявність єдиного світового лідера; 2) розкол світу на глобальний «уніполь» і глобальну пери­ферію; 3) єдина еталонна система цінностей; 4) універсальний механізм світового володарюван­ня; 5) силове знищення роздроблених державних утворень.

Нинішній стан сучасної світової системи можна охарактеризувати як поєднання рис трьох зга­даних моделей:

- на політичному рівні встановлено уніполярність як глобаль­ну політичну домінацію США, які реалізують власну світову стратегію як безпосередньо, так і через міжнародні інституції (ООН, НАТО, ВТО, МВФ, тощо);

- на військово-стратегічному рівні зберігається біполярність, що виявляється в ядерному паритеті між США та РФ;

- на економічному рівні посилюється мультиполярність, в ос­нові якої лежить техноекономічна конкуренція глобальних еко­номічних лідерів - США, ЄС та Японії.

Нині ми маємо єдиний світовий політичний, економічний і куль­турно-інформаційний простір, в умовах якого виклик вестернізації трансформувався у виклик мондіалізації світу. Носієм цього виклику є Сполучені Штати Америки. Світова система містить складні під­системи, які змінюються під впливом світового розвитку. Процеси таких змін мають чітко виражений циклічний характер. Науковці: Жан Гімпел, Франсуа Сіміанд, Анрі Бергесен, Микола Кондратьєв.

13. Сутність, виникнення, форми дипломатії. Дипломатичні ранги в Україні.

Дипломатія - це один з головних інструментів міжнародної політики, що полягає в офіційній відкритій або таємній діяль­ності міжнародних акторів в особі їхніх органів зовнішніх відносин, спрямований на здійснення цілей та завдань міжнародної політики. Франсуа де Кальєр у 1716 р. написав свою видатну працю (Про ведення переговорів із суверенами».Перехід від традиційної до нової дипломатії після Першої свігової війни був зумовлений впевненістю у тому, що до міжнарод­них справ можна застосовувати демократичні ідеї. Цей перехід був пов'язаний з ім'ям президента США Вудро Вільсона, «14 пунктів», проголошених 8 січня 1918 р., передбачав, що у майбутньому мають уклада­тися тільки «відкриті мирні договори, які обговорюються від­критим шляхом», і що «дипломатія буде діяти відверто і на очах у всіх».Кодифі­кація дипломатичних зносин була здійснена Комісією з міжна­родного права ООН, яка розробила Віденську конвенцію про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. Офіційні письмові зносини між дипломатичним представни­ком і міністром закордонних справ держави перебування мають такі основні форми:1) нота, яка складається від першої або третьої особи, по­чинається та закінчується формулою ввічливості і має бути підписана;2) вербальна нота, яка складається від третьої особи і не має адреси, підпису, але закінчується формулою ввічливості;3) меморандум,, який є, як правило, докладним викладенням фактів та аргументів, які ґрунтуються на них, і на відміну від ноти не починається і не закінчується формулою ввічливості і не обов'язково має бути підписаний. Дипломатична діяльність здійснюється шляхом переговорів, що охоплюють усі форми спілкування між урядами та між їх представниками. - це пошук рішень шляхом мир­них і взаємоприйнятних угод. Формами проведення переговорів можуть бути: бесіда, бесіда за зачиненими дверима, нарада у вузькому складі, обід-прийом та офіційна конференція.

Дипломатичні ранги - це спеціальне звання, яке присвоюється державним службовцям відповідно закону. В Україні існують такі ранги для дипломатів: Надзвичайний і Повноважний Посол;Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу;Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу;радник першого класу;радник другого класу;перший секретар першого класу;перший секретар другого класу;другий секретар першого класу;другий секретар другого класу;третій секретар;аташе.Дипломатичні ранги не обов'язково збігаються з посадою, яку займає особа.Дипломатичні ранги від Надзвичайного і Повноважного Посла до аташе прирівнюються до рангів державних службовців відповідно з першого до одинадцятого рангу.Дипломатичні ранги присвоюються Міністром закордонних справ України. Дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу присвоюються Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України.Присвоєння дипломатичного рангу здійснюється згідно з посадою, яку займає державний службовець. Якщо дипломатичний працівник перейшов на нижчу посаду або залишив дипломатичну службу, на яку потім повернувся, за ним зберігається присвоєний дипломатичний ранг.

Форми дипломатичної діяльності.

Офіційні письмові зносини між дипломатичним представни­ком і міністром закордонних справ держави перебування мають такі основні форми:1) нота, яка складається від першої або третьої особи, по­чинається та закінчується формулою ввічливості і має бути підписана;2) вербальна нота, яка складається від третьої особи і не має адреси, підпису, але закінчується формулою ввічливості;3) меморандум,який є, як правило, докладним викладенням фактів та аргументів, які ґрунтуються на них, і на відміну від ноти не починається і не закінчується формулою ввічливості і не обов'язково має бути підписаний.

Переговори — це пошук рішень шляхом мир­них і взаємоприйнятних угод. Формами проведення переговорів можуть бути: бесіда, бесіда за зачиненими дверима, нарада у вузькому складі, обід-прийом та офіційна конференція.Однією з основних форм дипломатичної діяльності є візити. Розрізняють державний, офіційний, робочий, неофіційний візи­ти, візит проїздом та приїзд на урочистості. Результатом переговорів є підписання міжнародних актів-таких, як договори, конвенції, декларації, угоди, протоколи, а також обмін нотами.

Термін «декларація» вживається у таких значеннях: по-пер­ше, як обов'язкова міжнародна угода, наприклад Декларація Об'єднаних Націй, підписана у Вашингтоні 1 січня 1942 р.; по-друге, як спільна заява про наміри або політичний курс (подібно до «комюніке»); по-третє, як одностороння декларація, яка проголошує права і обов'яз­ки для інших держав; по-четверте, як повідомлення однієї держави іншим державам із роз'ясненням чи виправданням лінії її. Декларації третього та четвертого типів у жодному випадку не мають характеру договорів.

Особливе місце у дипломатичній діяльності посідають нерів­ноправні міжнародні угоди, головною рисою яких є те, що їх положення обмежують суверенітет однієї зі сторін. Загальноприйнятою і дуже зручною формою дипломатичної діяльності є дипломатичні прийоми.види прийомів:1) офіційний прийом, на який запрошуються виключно поса­дові особи;2) неофіційний прийом, на який посадові особи запрошують­ся разом з дружинами;3) змішаний прийом, на який запрошуються як офіційні по­садові особи, так і видатні діячі.

Виняткове значення у дипломатичній практиці має цере­моніал, офіційно прийнятий розпорядок урочистих прийомів, процесій тощо. Дипломатичний протокол - це сукупність правил, відповідно до яких у кожній державі регулюють порядок дипломатичних цере­моній. Основна мета протоколу - створити атмосферу дружелюб­ності для здійснення дипломатичних стосунків.