6.1.Поняття,предмет,метод податкове право.

Податкове право є складовою частиною фінансового права,виражає суспільні відносини щодо справляння податків і зборів,та інших обов’язкових платежів,встановлення контролю та застосув. Заходів відповідальності за поруш.податкового законодавства.Його норми зумовлені публічністю держ.фінансів та регулюють діяльність зі стягування под.-х платежів для загальнодержавних та регіон.потреб. Податкове право як фінансово-правовий інститут являє собою сукупність норм,що регулюють сусп..відносини у сфері справляння под.-в та обовяз.платежів до бюджетів та держ.цільових фондів встановлюючи при цьому обов’язки та відповідальність сторін.

Предметом под.права є сукупність однорідних специфічних суспільних відносин встановлених і контрольованих державою, що визначають надходження грош.коштів від платника податків до бюджетів всіх рівнів у формі податків і зборів(обов’язок.платежів).

Методом под.пр. є метод держ.-владних приписів,який підкріплюється можливістю застосування санкцій з боку держави.Цей метод передбачає викор. в основному імперативних норм под..права,з метою формування доходів бюджетів і держ.цільових фондів за рахунок доходів і майна платників-податків.

Нормами права регулюються виникнення,змінення і припинення податкових правовідносин. под.-по- правові норми містять правила поведінки, встановлені державою та забезпечені силою її примусу. Залежно від х-ру впливу на поведінку суб’єктів под.-х правовідносин, усі матеріальні норми поділяються на 1)зобов’язуючі 2)забороняючи 3) уповноважуючи. Обєктом регулювання у под.-х правовідносинах є держава, под.-і органи та ПП-в. До суб’єктів можна віднести також і кредитно-фін-і установи,через які здійснюються платежі з перерахування под.-в до бюджету відп. рівнів.

1.3.Правові форми фінансової діяльності.

Фінансові відносини існують тільки у формі фінансових правовідносин. Фінансові правовідносини - це юр. форма закріплення екон. відносин. Сукупність норм, які регламентують державні фінанси, являє собою фін. право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини у галузі фін-ї діяльності.

Основні джерела фінансового права в Україні - Конституція України, БКУ, акти ВРУ, Президента, КМУ, Мін. фінансів, НБУ, органів М.С.

Предметом фінансового права є сусп. відносини, що виникають у процесі фін. д-ті з приводу формування, розподілу та викор. центр-х і де центр-х фондів коштів, які є частиною нац. доходу країни і необхідні для функціонування держави.

Правовою формою фінансової діяльності є фін. акти, які видаються відповідними держ. органами. Форма акта визначається його матер. змістом, тобто змістом відносин, що регулюються цими актами.

Класиф-ція фін.актів. за органами, що їх видають.

1)Найвищим органом держ. влади вони приймаються у формі законів і постанов.

2)Главою виконавчої влади - Президентом - у формі указів і розпоряджень.

3)Урядом України - КМУ- у формі постанов, розпоряджень.

4)Фін. органами та НБУ — у межах своєї компетенції методичні вказівки, накази, інструкції; 5)Фін. акти з питань фінансів і кредиту міністерствами і керівниками міністерств видаються у формі наказів та інструкцій;

6) керівниками підприємств, організацій - у формі наказів у межах належних їм прав. 7)Місцевими радами, органами державної виконавчої влади на місцях - у формі рішень і розпоряджень.

Закон про бюджет - це вищий юр. прояв волі держ. влади щодо заг.держ. фонду коштів. Важливе значення мають акти про податки, тому що вони зачіпають інтереси всіх юр-х осіб і громадян. В усіх державах податки вводяться законами. Інші фінансові акти видаються на підставі і для виконання законів.

4.1. Заг хар-ка міжбюджетних відносин (МВ)

Збалансованість бюджетів досягається шляхом бюджетного регулювання спрямованого на перерозподіл доходів і видатків між бюджетами. Відносини, які при цьому виникають є міжбюджетними. МВ – це відносини між державою, АРК та територіальними громадами, щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідних для виконання функцій, передбачених КУ та ЗУ.

Метою регулювання МВ є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків закріплених законодавчими актами за бюджетами, які мають забезпечити виконання цих повноважень.

Отже, бюджети повинні мати необхідний обсяг коштів для реалізації переданих державою повноважень, для цього доходи бюджетів мають бути належним чином розподілені. Розподіл доходів належить до повноважень представницьких органів, скільки є одним із осн чинників незалежного ф-ціонування бюдж сист країни тажиттєдіялбності держави в цілому.

Головну роль у цьому відіграє ВРУ, яка встановлює постійних розподіл закріплених доходів між ланками бюдж сист і щорічний перерозподіл регулюючих.

МВ ґрунтуються на таких принципах: 1.рівності; 2.розмежування і закріплення на постійній основі основі та за тимчасовими нормативами регулюючих доходів; 3.вирівнювання межі мінімального державного забезпечення бюджетів; 4.забезпечення рівномірного надходженн доходів і недопущення касових розривів.

1.4.Фінансово-правові норми, їх види, особливості та зміст

Фінансові ресурси — це не тільки майно держави, а також і спец. інструмент, яким розпоряджаються держ. органи.

Відносини, що виникають у процесі мобілізації, розподілу і витрачання децент-х фондів коштів державою та її органами, регулюються фін.-правовими нормами.

Фінансово-правові норми — це загальнообов 'язкові приписи компетентних держ.органів з приводу мобілізації, розподілу і використання коштів центр-х і децентр-х фондів, які виражені у категоричній формі і забезпечені силою держави.

Норми фінансового права є загальнообов'язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави. Норми права всіх галузей - це обов'язкові правила поведінки заг. характеру.

Приписи, що містяться у нормі і вводяться у дію офіційно, повинні виконуватися кожним суб'єктом в умовах, що передбачені правилами.

Види фінансово-правових норм - зобов'язуючі, забороняючі і уповноважуючі.

Зобов'язуючі фін.-правові норми приписують здійснити певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів державою. Ці норми містяться у всіх фін. законах і нормативних актах.

Забороняючі фінансово-правові норми приписують не чинити дй, які порушують або підривають фінансову дисципліну.

В уповноважуючих фін.-правових нормах держава надає учасникам фін. правовідносин повноваження на проведення певних позитивних дій. Суб'єкти фін. правовідносин у межах своєї компетенції можуть конкретизувати вимоги держави.

Змістом усіх фінансово-правових норм є діяльність держави щодо регулювання фінансових відносин методом офіційного їх закріплення у формі прав і обов'язків суб'єктів цих відносин.

Складові фін.правової норми:

1)Гіпотеза (визначає умови, за яких можуть виникнути у громадян і організацій передбачені нормою юридичні права і обов'язки у галузі фінансової діяльності).

2) Диспозиція( вказує, якою повинна бути поведінка сторін фін-х відносин при наявності передбачених гіпотезою фактичних

3)Санкція.За порушення фін-го законодавства застосовуються дисциплінарні, адміністративні і кримінальні заходи. Але до порушників фін. дисципліни застосовуються - фінансові заходи

Фінансові санкції:

-Штрафи( до юр-х, фіз-х і посадових осіб);

-повне або часткове закриття бюджетного фінанс-ня( до бедж-х установ);

-примусове стягнення не внесених у строк платежів(напр..до громадян).

Специф. санкції можуть застос. кредитні установи :

-можуть переглянути у сторону збільшення %за користування кредитом;

-позбавити можливості одержувати кредит;

-оголошувати клієнтів неплатоспроможними.