7. Миротворчі операції оон.Часть у них України.
Важливим інструментом підтримки миру стають миротворчі операції ООН. Їх діяльність регулюється прийнятої на основі Статуту ООН серією резолюцій Генеральної Асамблеї, яка регулярно розглядає питання про миротворчих операціях. Необхідність такого роду регулювання визначається двома моментами.
По-перше, миротворчі операції набули значного розмаху.
По-друге, вони прямо не передбачені Статутом ООН, а випливають з його загальних цілей і принципів.
Як ми знаємо, Рада Безпеки має право застосовувати збройні сили для здійснення своїх рішень про усунення загрози миру або будь-якого його порушення. Мова йде про військовий примус. Воно може виражатися в участі в боях, у силовому поділі воюючих сторін і т.п. Відповідним положенням Статуту ООН належить важлива превентивна роль. Однак на практиці вони не застосовувалися. Юридично до них не можна віднести і в принципі підтримані ООН операції США і їх союзників проти Іраку (1990 - 1991 рр..).
На відміну від цього миротворчість означає операції збройних сил без застосування зброї, за винятком випадків самооборони, які здійснюються за згодою основних воюючих сторін і призначені для спостереження за дотриманням угоди про перемир'я. Мета - підтримка дипломатичних зусиль задля досягнення політичного врегулювання спору.
Миротворчі сили ООН характеризуються наступними рисами:
- Їх персонал надається і оснащується державами-членами;
- Миротворчі сили застосовуються за рішенням Ради Безпеки і в рамках цього рішення;
- Миротворчі сили діють під прапором ООН;
- Миротворчі сили використовуються при наявності бажання сторін у конфлікті його припинити;
- Миротворчі сили підпорядковуються Генеральному секретарю ООН.
Миротворчі сили були застосовані вже в 1948 р. За рішенням Ради Безпеки на різні ділянки кордонів єврейської держави були спрямовані групи спостерігачів для контролю за перемир'ям, запропонованим рішенням Ради Безпеки. Ці групи в кількості 217 військових спостерігачів діють і понині.
У 1964 р. після виникнення військового конфлікту між грецькою і турецькою громадами Кіпру Рада Безпеки приймає рішення про направлення на острів миротворчих сил ООН з мандатом припинити військові дії і відновити порядок. Вони до цих пір виконують свою місію на основі регулярно приймаються Радою Безпеки рішень. У їх складі 1171 військовослужбовець і персонал забезпечення, а також 35 поліцейських. Як бачимо, ці операції істотно відрізняються від місії спостерігачів.
У наступні роки ООН спрямовує свої миротворчі місії в багато країн. Зокрема, з 1993 р. така місія діє в Грузії (абхазький конфлікт), а з 1994 р. - у Таджикистані. Найбільш велика миротворча операція була зроблена на території колишньої Югославії у зв'язку з спалахнув там міжнаціональних конфліктом. Після низки звернень до воюючих сторін Рада Безпеки приймає рішення про направлення Сил захисту ООН. Ці сили зіграли важливу роль у припиненні конфлікту. Основний контингент становили збройні сили НАТО, які діяли за мандатом ООН. Приймали участь і російські контингенти. До складу Сил захисту входили 381300 військових і персоналу забезпечення, 680 військових спостерігачів, 727 поліцейських, 1870 осіб цивільного персоналу.
Особливо виділимо операції ООН в Сомалі, оскільки тут мав місце конфлікт неміжнародного характеру. У 1991 р. в цій країні спалахнула війна між різними племенами, країна була сповнених хаосу, половина населення вмирала від голоду, 300 тис. загинули, близько 1 млн. стали біженцями. Гуманітарну допомогу ООН насильно захоплювали воюючі сторони, і вона не доходила до мирного населення. Починаючи з 1992 р. Рада Безпеки прийняв ряд резолюцій про направлення в Сомалі миротворчих сил і про розширення їхніх повноважень. На заключному етапі вони складалися приблизно з 15 тис. військових і поліцейських і 2,5 тис. осіб цивільного персоналу. Ці сили брали участь у розробці документів про врегулювання, застосовували військову силу для придушення заколотників, забезпечували розподіл гуманітарної допомоги.
Миротворчі операції ООН ніби додатково про окр місії
Місія Африканського союзу в Сомалі (AMISOM) — миротворча операція Африканського союзу, проваджена в Сомалі з 2007 року і мала завдання відновлення миру в країні де протягом багатьох років триває громадянська війни. Місія була санкційована Радою Безпеки ООН відповідно до глави VIII в Статуті Організації Об'єднаних Націй по резолюції 1744.
В даний час місія складається виключно з квот виданих Уганді і Бурунді. На додаток участь своїх військ також запропонувала, Нігерія, Джибуті, Гана і Малаві. AMISOM сили, що підтримують уряд Сомалі в боротьбі з радикальними сомалійськими повстанцями.
22 червня 2010 року, незабаром після терактів-самогубств в Кампалі, Африканський союз вирішив продовжити мандат місії, яка дозволила б більш активну участь у боротьбі проти міліція Аш-Шабааб. Кілька днів по тому, під тиском з боку Організації Об'єднаних Націй, погодилися відкликати рішення і вирішили тільки збільшити контингент африканських військ.
У березні 2011 Бурунді направило додатково 1000 вояків, довівши кількість військ Бурунді у Сомалі до 4400 чоловік.
ONUC — миротворча операція Організації Об'єднаних Націй в Конго в 1960—1964 роках. Операцію було засновано задля забезпечення виводу бельгійських військ з території Конго, а також допомоги уряду країни в підтримці порядку та надання технічної допомоги. Згодом до завдань місії включили збереження територіальної цілісності та політичної незалежності Конго, запобігання громадянській війні та забезпечення виводу з країни всього іноземного військового персоналу, напіввійськових формувань та консультантів, що не перебували під командуванням ООН. Протягом чотирьох років на операцію було витрачено понад 400 млн. доларів США.
Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною РадоюУкраїни постанови від 3 липня 1992 р. № 2538-ХІІ “Про участь батальйонів Збройних Сил України в
Миротворчих силах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої
Югославії”. Географія миротворчості виходить далеко за межі Європи, українські військовослуж-
бовці брали участь в операціях із підтримання миру в Сьєрра-Леоне, Демократичній Республіці
Конго, Ефіопії, Еритреї, Анголі, Східному Тиморі, колишній Югославії, Лівані, Таджикистані,
Грузії, Афганістані, Молдові та Іраку. Мандати на здійснення акцій надавали міжнародні організації
ООН, ОБСЄ та НАТО. Виходячи з чисельності миротворчих контингентів, Україна входить у число
перших 30 країн серед більш як 80 держав-учасниць миротворчості [9, 306].
У період із 1992 по 1995 р. у миротворчих операціях на Балканах брали участь майже
6 500 військовослужбовців Збройних сил України. Український національний контингент забезпе-
чував проведення конвоїв із вантажами гуманітарної допомоги місцевому населенню, сприяв припи-
ненню бойових дій та нормалізації ситуації, здійснював патрулювання в зонах відповідальності.
Із 1995 по 1999 р. 2800 військовослужбовців Збройних сил України пройшли службу у складі
240-го окремого спеціального батальйону, який виконував завдання на території Боснії та
Герцеговини під егідою НАТО. Під час перебування в Боснії і Герцеговині українські миротворці,
окрім виконання безпосередніх завдань, брали участь у відбудові, реконструкції та відновленні ліка-
рень та шкіл, ремонті доріг, ліній електромереж, роздачі їжі сиротам та дітям, наданні медичної
допомоги місцевому населенню [6, 39].
“Африканську сторінку” в миротворчий біографії України у січні 1996 р. відкрили військо-
вослужбовці 901-ї окремої понтонно-мостової роти, група штабних офіцерів, військових спосте-
рігачів, які увійшли до складу місії ООН в Анголі. Під час перебування в Анголі українські військові
відновлювали інженерну інфраструктуру країни, зокрема, будували шляхи, наводили мости та
переправи [7].
Особовий склад 8-ї та 17-ї окремих вертолітних ескадрилій, 64-ї окремої спеціальної механізо-
ваної та 70-ї окремої танкової рот із квітня 1996 р. до січня 1998 р. виконували обов’язки у складі
місії ООН у Східній Словенії.
Із вересня 1999 р. по липень 2000 р. Україна надавала до складу сил НАТО з підтримання миру в
Косово (КРОК) 14-й вертолітний загін та окрему роту забезпечення. Українські військові авіатори
перевозили представників сил КФОР, косовської влади, а також гуманітарні вантажі у віддалені
райони.
Українські воїни брали участь у таких операціях ООН: миротворчих операціях Сил ООН з
охорони (UNPROFOR); Сил виконання угоди IFOR Сил стабілізації; місії ООН у Східній Словенії
ПАООНСС; місії ООН превентивного розгортання в Македонії; місії ОБСЄ з верифікації у Косово;
місії ООН в Анголі; місії ООН у Гватемалі (МІНУГУА); місії ООН у Таджикистані; міжнародних
силах з підтримки миру в Косово, СРЮ (КФОР); місії ООН в Афганістані; місії ООН на півострові
Превлака, Хорватія; гуманітарній місії в Державі Кувейт (квітень–серпень 2003 р.). Збройні сили
України брали участь у миротворчих операціях Сил ООН з охорони (COOHO-UNPROFOR) у
1992–1995 pp., спеціальній Місії ООН в Афганістані (квітень 2000 р. – травень 2001 р.) [10].
Зразкове виконання українськими миротворцями найвідповідальніших завдань у багатьох “гаря-
чих точках” земної кулі сприяло не тільки обмеженню, а й повному припиненню бойових дій. Послі-
довно нарощуючи свій внесок у превентивну миротворчу діяльність, Україна також сприяє створен-
ню навколо своїх кордонів стабільної, сприятливої обстановки, зміцнює авторитет і підвищує свою
роль не лише на Європейському континенті.
Участь військових контингентів України у миротворчих операціях у рамках ООН, НАТО, ОБСЄ
підвищує рівень бойової готовності Збройних сил держави, зокрема, сприяє підтриманню на
високому рівні професіональних навичок бійців, зміцненню взаємин між військовослужбовцями
різних армій, створенню клімату взаємодовіри та взаємодопомоги.
Починаючи з 2000 року участь України у миротворчий діяльності розширюється з року в рік. У 2001 році українські миротворці вперше прибули до Східного Тимору. У 2002 році до Конго. У 2003 році Україні було запропоновано взяти участь у першій миротворчий місії Європейського Союзу у Боснії та Герцеговині і вперше українські правоохоронці почали працювати у місії ЄС. У 2004 році до Ліберії та місії ОБСЄ у Македонії. Це визнання великого професіоналізму наших працівників та їх відповідального ставлення до виконання своїх завдань. У 2005 році наші миротворці відбули до місій ООН у Судані. У 2009 році вперше наші миротворці відбули до місій ООН у Кот-Д’Івуарі.
Як бачимо, зараз Україна один з лідерів миротворчого руху у світі, і ми можемо цим пишатися. На сьогодні кількість миротворців з України становить 236 працівника і вони працюють у восьми країнах світу. Нещодавно МВС України отримало запрошення від Секретаріату ООН про направлення миротворців до місії ООН на Гаїті.