6.Процес реформації оон.
Перед учасниками ООН постали питання необхідності реформування цієї універсальної міжнародної організації. За 60 років після прийняття Статуту ООН світ значно змінився, і Рада Безпеки ООН вже не може відповідати вимогам сьогодення. Отже, перша група питань пов'язана з реформуванням Ради Безпеки ООН. Йдеться про необхідність розширення членського складу Ради Безпеки та її реструктуризацію. Генеральний секретар ООН К. Аннан пропонує збільшити склад РБ ООН до 24 осіб (нині 15) і збільшити число постійних членів РБ з 5 до 11 (право вето залишити за 5). Серед інших пропозицій —- забезпечення більшої транспарентності в роботі Ради Безпеки та вдосконалення методів її роботи; проведення консультацій із залученням широкого кола учасників, посилення впливу Комісії з прав людини шляхом перетворення її на Раду з прав людини, а також посилення контролю за фінансовою і миротворчою діяльністю ООН та ін.
Проблеми розширення складу постійних членів РБ ООН, процедури голосування в РБ, зокрема використання права вето, та інші постійно наштовхуються не тільки на глибоку протидію учасників Ради Безпеки, а й на конкуренцію за гіпотетичні можливості інших країн ООН. Так, найвпливовіші країни, що розвиваються (Бразилія, Індія, Нігерія), підтримали пропозицію про розширення складу постійних членів РБ, розраховуючи посісти в ній нові місця, їхні регіональні суперники — Аргентина, Пакистан, Єгипет — виступили проти, вони пропонують розширити склад постійних членів РБ ООН тільки за рахунок Німеччини та Японії, які роблять вагомий внесок як в бюджет ООН, що для багатьох держав є головним аргументом, так і на виконання Організацією своїх цілей і принципів (наприклад, фінансовий внесок Японії у 2005 р. покриває 19 % бюджету ООН і поступається цим показником тільки США, на які припадає 22 %). Викликала дискусію і проблема вето. Якщо більшість країн — членів ООН виступили за його скасування, то постійні члени Ради Безпеки перекреслили такі наміри. Проти надання постійного членства в РБ Японії і Німеччини категорично виступає Італія. Позиція України є суто прагматичною: вона підтримує будь-який варіант розширення Ради Безпеки ООН, який передбачатиме одне додаткове місце серед непостійних членів РБ ООН для регіональної групи східноєвропейських держав.
Реформа Організація Обєднаних Націй – посилення її значимості та ефективності у 21 столітті для людей всього світу – є пріоритетним питанням усіх країн-членів ООН.
На Всесвітньому Саміті 2005 року світові лідери підтвердили свої зобов’язання зміцнити ООН, укріпивши її авторитет та спроможність ефективно та вчасно реагувати на ряд глобальних викликів сьогодення. Потреба в оновленій ООН, спроможній до швидкого реагування на невідкладні глобальні проблеми в усіх куточках світу, є більшою, ніж будь-коли раніше.
У січні 2008 року Генеральний секретар ООН Бан Кі-Мун широко окреслив напрямки та сфери, які потребують удосконалення, якщо організація прагне долати виклики, з якими стикаються країни-члени та їх населення у 21 столітті. В таких сферах як навколишнє середовище, охорона здоров’я та безпека людства, світ стикається із загрозами та викликами, для яких не існує кордонів.
Організація Обєднаних Націй є значимою для людей лише тоді, коли її діяльність є ефективною та вагомою. Тому робота на результат, який убезпечить життя людей, зробить їх здоровішими, успішнішими та вільними від страху та несправедливості, має стати пріоритетом. Ось чому досягнення результату в цих сферах можливе лише при повній взаємній відповідальності усіх сторін. Зміцнення організації потребує консолідації зусиль усіх країн-членів, керівників ООН та її працівників.
Країни-члени обговорюють питання функціонування відповідних інституцій ООН, а Генеральний Секретар у діалозі з державами-членами та за їх повної згоди також працює над забезпеченням ефективної, дієздатної та відповідальної організації, що спроможна подолати виклики сьогодення та майбутнього.