11.Складові макросередовища міжнародного бізнесу.

Досліджуючи концепції зовнішнього середовища в різній літературі можна помітити, що хоча різні автори виділяють майже однакові групи факторів макросередовища функціонування фірми. Зовнішня середа неоднорідна і диференційована за силою, періодичністю, характеру впливу на організацію. Завданням аналізу зовнішнього середовища є встановлення та оцінці впливаючих факторів, що являють загрозу чи сприяючих розвитку підприємства, а також в вивченні змін, що впливають на поточну діяльність організації, й встановлення їх тенденцій.

Макросередовище створює загальні умови, в яких діють підприємства, визначаючи для нього та інших фірм межі дозволеного і недозволеного. Подібно до того як атмосфера по різному діє на людину, та к і макросередовище з різній мірі впливає на організації в залежності від її “здоров’я”. Отже, макросередовище по відношенню до підприємства виступає:

Як причина та умова обмеження (або можливості розширення) діяльності;

Як причина, що викликає необхідність змін на підприємстві.

Вінокуров виділяє такі складові макросередовища фірми: соціальна, економічна, правова, політична і технологічна. Їх я і взяв за основу у своїй роботі.

Соціальна складова являє собою комплекс соціальних явищ і процесів. Вона характеризується чисельністю і структурним складом населення, рівнем освіти, стилем життя, звичками, традиціями, трудовою етикою тощо.

Економічне середовище визначається рівнем й особливостями ринкового механізму. Вивчаються всі його сторони, і, насамперед, рівень економічного розвитку, бюджет країни і його виконання, доступність ресурсів, доходи населення, рівень безробіття, рівень оподаткування, інфляція, процентна ставка, продуктивність праці тощо.

Правова складова встановлює права, відповідальність та обов’язки підприємств, що визначають правила ділових взаємовідносин, відношення підприємства із суспільством, обмеження на будь-які види діяльності, права споживачів продукції, порядок реєстрації фірм, їх санації та ін. Вивчення правової складової повинно складатися як у вивченні змісту правових актів, так і існуючої практики їх дотримання.

Політична складова представлена органами державної влади і конкуруючими партіями і групами.

За будь-яких умов держава і ринок знаходяться у складних взаєминах, що залежать від господарюючої системи поглядів на суспільну організацію, особливостей етапу розвитку країни, лідерів, що здійснюють політику тощо.

Аналіз складової повинен дати розуміння відносно цілей розвитку суспільства, приоритетних галузях економіки та регіонів, характері політичної боротьби, можливостей і напрямків розвитку політичної системи, здатності існуючого уряду ефективно впроваджувати в життя свою програму, ступені її суспільної підтримки або опору.

Соціальне середовище впливає на ринок робочої сили, переваги при виборі товарів-конкурентів, попит на товари, витрати на їх обслуговування і т.д. Наприклад, прагнення організувати виробництво високоякісних товарів в якому-небудь регіонів може не здійснитися через недостатній рівень загальної та спеціальної освіти місцевих робітників, а завозити їх занадто дорого.

Соціальні фактори підлягають вивченню, тому що вони впливають на вибір цілей, засобів їх досягнення, особливості роботи підприємства.

Технологічна складова представлена факторами НТП у галузі виробництва продуктів та послуг. Ряд цих факторів створюється всередині організацій, але в значно більшій мірі – зовні їх, в наукових організаціях, в науково-технічних центрах тощо.

Технологічні фактори є основними причинами появи нових галузей і виробництв, глибокої зміни діючих галузей. Тому вивчення технологічної складової макросередовища дозволяє організації не проглядіти “технологічний ривок” і підтримати на рівні свою конкурентоспроможність.

Особливістю зовнішнього середовища ДПІ є те, що технологічні фактори не так значно впливають на її діяльність, оскільки ДПІ не має конкурентів. Але все ж таки від технологічних факторів в значній мірі залежить ефективність функціонування ДПІ.

Трохи іншої думки щодо факторів зовнішнього середовища дотримується Філіп Котлер.

12. Мікросередовище — це середовище прямого впливу на організацію (підприємство).

Чинники мікросередовища поділяються на дві групи. До першої відносяться ті, що діють у близькому оточенні; до другої — що діють усередині організації.

До чинників близького оточення відносять:

1) кліматичні (складові: природні умови, роза вітрів; переважаючий атмосферний тиск; середньодобова температура повітря, вологість);

2) постачальники (види сировини, матеріалів; обсяги постачань; ціни постачань; відстань доставки);

3) споживачі (асортимент продукції, що споживається; обсяги постачань; ціни постачань; рівень платоспроможності);

4) конкуренти (ступінь освоєння ринку; якість продовольчої продукції; орієнтовані сегменти ринку; асортимент продукції);

5) фінансово-кредитні організації (асортимент надання послуг; банківський відсоток за операціями; комфортність; простота оформлення документів; можливість інвестування та одержання кредиту);

6) державні органи (контроль за дотриманням законодавства; система керівництва; взаємовідносини з місцевою адміністрацією).

До чинників, які діють усередині організації (підприємства), слід віднести: середній рівень заробітної плати; забезпечення трудовими ресурсами, кваліфікацію працівників; забезпеченість матеріальними ресурсами; організаційну структуру підприємства тощо.

Будь-яка організація має внутрішнє і зовнішнє середовище.

Внутрішнє середовище організації — це та її частина загального середовища, яка знаходиться в рамках організації. Вона здійснює постійний і безпосередній вплив на функціонування організації

Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами всередині організації. До основних внутрішніх змінних у будь-якій формальній організації відносять цілі, структуру, завдання, технологію і персонал.

13. У міжнародному бізнесі яскраво виявилися два підходи до функціонування фірм в умовах інтернаціоналізації та глобалізації. Перший підхід, що реалізується в першу чергу американськими та англійськими компаніями, орієнтується на систематизацію і стандартизацію бізнесу на всіх ринках. Концепція стандартизації, висунута Т. Левіттом і К. Омає, базується на трьох гіпотезах:

1. Світові потреби стануть одноріднішими завдяки технології, транспорту та зв'язку.

2. Споживачі готові відмовитися від специфічних особливостей заради нижчої ціни і прийнятної якості товару або послуги.

3. Стандартизація забезпечує економію на масштабі, що дає можливість знизити витрати.

Стратегія стандартизації акцентує увагу на тому, що є для ринків подібним, а не на тому, що їх розрізняє. Успіх фірм США і Великобританії за кордоном, які здебільшого роблять наголос на стандартизації, свідчать, що існують певні сегменти зарубіжного ринку, які функціонують на основі стандартизованого виробництва.

На противагу такій позиції реалізується й інший підхід, який робить акцент на адаптації товарів і послуг до місцевих умов. Стратегія адаптації базується на існуванні національних та регіональних відмінностей між ринками. Це відмінності в поведінці покупців, організації ринку, конкурентному середовищі, а також відмінності технічних та правових норм.

Стратегія адаптації найяскравіше виявляється у країнах континентальної Європи (Німеччині, Швейцарії та ін.), а також Японії. Успіх фірм цих країн зазвичай досягається там, де потрібен високий рівень персональної уваги і контактів з клієнтами, тобто в галузях, які не піддаються стандартизації. М. Портер пише, що для японського універмагу "зовсім нелегко відтворити в інших країнах високий рівень персональної уваги, якого очікують і звично сприймають в Японії".

Стратегія гнучкості потребує значних витрат і часу. Компанія, яка діє в транснаціональному або багатонаціональному середовищі, стоїть перед дилемою: стандартизація за низьких витрат чи гнучкість - за високих. Глобальний бізнес базується на тому, що не тільки можна, а й потрібно мати і те й інше, причому при низьких витратах. Виникає запитання: як ці два підходи поєднати? Досвід функціонування багатьох компаній в умовах глобального середовища показує, що для бізнесу існує свій баланс між стандартизацією і адаптацією, який визначається стратегічною орієнтацією фірми.

14. Для того, щоб визначити та реалізувати стратегію поведінки організації, керівництво повинно мати поглиблене уявлення як про внутрішнє середовище організації, її потенціал та тенденції розвитку, так і про тенденції розвитку зовнішнього середовища Зовнішнє середовище організації є джерелом одержання організацією ресурсів, необхідних для її існування.

Під зовнішнім середовищем організації розуміють сукупність елементів, що оточують її та справляють на її діяльність суттєвий вплив (рис. 16). Аналіз зовнішнього середовища організації пе¬редбачає аналіз її мікрооточення (безпосереднього оточення) та макрооточення (опосередкованого оточення).

До макрооточення належать фактори, які можуть не справля¬ти безпосереднього та негайного впливу на ефективність та стій¬кість функціонування організації, але які все одно мають певний (опосередкований) вплив на неї.

Аналіз макрооточення має містити дослідження міжнародних фа¬кторів (воєнні конфлікти, економічні кризи), політичних процесів у країні, правового регулювання, стану економіки, рівня науково-тех¬нічного та технологічного розвитку суспільства, соціальної та куль¬турної складових суспільства, стану навколишнього середовища тощо.

Економічні фактори. Економічні фактори необхідно постійно відстежувати, тому що дослідження стану економіки дає змогу з'ясувати, як формуються та перерозподіляються ресурси. До най¬важливіших економічних показників відносять ВВП, темпи інфля¬ції, валютний курс, процентні ставки, платіжний баланс, рівень безробіття та ін. Необхідно визначати, які можливості рівень цих хара¬ктеристик дає для розвитку організації або які можуть бути загрози.

Політичні фактори. Успішне функціонування організації залежить від рівня політичної стабільності в країні. Необхідно мати уявлення про наміри органів влади щодо певних секторів економіки та суспільства в цілому. Так, великі компанії намагаються брати участь у політичному процесі, що дає їм можливість лобіювати власні інтереси та певною мірою впливати на управлінські рішення. Політичні фактори також можуть бути джерелом як за¬гроз, так і позитивних можливостей для організації.

Технологічні та науково-технічні фактори. Аналіз новітніх науково-технічних тенденцій дає змогу своєчасно змінювати тех¬нології, або займати нові ніші ринку, що з'являються внаслідок НТП. Прикладом найдинамічніших сфер є бурхливий розвиток інформаційних систем і технологій, телекомунікацій.

Міжнародні фактори. Керівництва фірм, що діють на міжна¬родних ринках, мають постійно аналізувати стан світових ринків, зовнішньоторговельну кон'юнктуру, митну, антидемпінгову та іншу політику торговельних країн-партнерів.

Соціальні та демографічні фактори. Дослідження цих фак¬торів спрямоване на визначення впливу таких соціальних показ¬ників, як рівень життя та освіти населення, традицій та ціннос¬тей, що існують у суспільстві, демографічних тенденцій тощо.

15. Аналіз макрооточення має містити дослідження міжнародних фа¬кторів (воєнні конфлікти, економічні кризи), політичних процесів у країні, правового регулювання, стану економіки, рівня науково-тех¬нічного та технологічного розвитку суспільства, соціальної та куль¬турної складових суспільства, стану навколишнього середовища тощо.

Політичні - фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.

Політична складова макрооточення повинна вивчатися в першу чергу для того, щоб мати ясне уявлення про наміри органів державної влади по відношенню до розвитку суспільства та про засоби, за допомогою яких держава має намір проводити в життя свою політику. Вивчення політичної компоненти повинно концентруватися на з'ясуванні того, які програми намагаються провести в життя різні партійні структури, які групи лобіювання існують в органах державної влади, як уряд відноситься до різних галузей економіки і регіонам країни, які зміни в законодавстві і правовому регулюванні можливі

в результаті прийняття нових законів і нових норм, що регулюють економічні процеси. При цьому важливо усвідомити базові характеристики політичної системи: яка ідеологія визначає політику уряду, наскільки стабільний уряд, наскільки він в змозі проводити свою політику, яка ступінь суспільного невдоволення і наскільки сильні опозиційні політичні структури.

16. Соціокультурні фактори (особливості пануючих у суспільстві традицій і вірувань. Рівень освіти; ставлення людей до праці), впливають на рівень життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.

Вивчення соціальної компоненти макрооточення спрямоване на те, щоб усвідомити вплив на бізнес таких соціальних явищ і процесів, як відношення людей до роботи і якості життя, існуючі у суспільстві звичаї і вірування. Особливість соціальної компоненти перебуває в тому,

що вона впливає як на інші компоненти макрооточення, так і на внутрішнє середовище організації. Ще однією відмінною рисою соціальних процесів є те, що вони змінюються відносно повільно, але приводять до дуже істотних змін в оточенні організації.

Соціально - культурна складова

¨ сприяння / недовіра до приватного бізнесу

¨ відносини підприємства - громадські організації

¨ ставлення до іноземців

¨ профспілкова активність

Вивчення соціальної складової макросередовища спрямоване на те, щоб усвідомити вплив на бізнес таких соціальних явищ і процесів, як ставлення людей до роботи і якості життя, існуючі у суспільстві звичаї і вірування, демографічна структура суспільства, зростання населення, рівень освіченості, мобільність людей і інше. Особливість соціальної складової в тому, що вона впливає як на інші складові макросередовища, так і на внутрішнє середовище організації. Причому серед зазначених факторів система цінностей настільки важлива, що аналітики компанії "Дженерал Електрик" охарактеризували як найважливіший елемент бізнесового середовища.

17. Демографічні фактори (чисельність населення, розміщення населення на території країни (регіону)., міграційні тенденції, вікова структура., етнічна та релігійна структура населення, народжуваність, смертність населення). Він відіграє вирішальну роль на формування споживчих переваг. Зростання чисельності населення означає підвищення споживання. За наявної споживчої спроможності це позитивно впливає на розвиток товарних ринків.

Демографічні фактори чинять на діяльність підприємства найбільш істотний вплив, тому що вони визначають портрет споживача його товарів і послуг, співробітників, партнерів, конкурентів і т.п. У виробничій сфері обов'язково необхідно мати на увазі результати дослідження демографічних факторів і соціального середовища, особливо в області структурних змін. Саме соціальне середовище впливає на формування споживчих переваг, від яких залежить спрямованість і розмір споживчого попиту, а значить і можливості компанії реалізувати свою продукцію. В аналізі демографічних факторів і соціального середовища необхідно виявити вплив наступних факторів:

¾кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах);

¾наявність і потенційна кількість робочої сили;

¾кваліфікаційні характеристики робочої сили.

18. Науково-технічні фактори (темпи технологічних змін, інноваційний потенціал галузі), пов'язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій. Прогрес науки і техніки несе в собі величезні можливості і не менше величезні загрози для фірм. Багато організацій не в змозі побачити нові перспективи, що відкриваються, тому що технічний потенціал для здійснення корінних змін переважно створюється за межами галузі, у якій вони функціонують. Запізнившись із модернізацією, вони втрачають свою частку ринку, що може привести до вкрай негативним наслідкам.

Зумовлюють якісні зміни технології виробництва основних фондів та сировини, появу нових товарів на ринку. Кожне нове відкриття у науці й техніці може викликати появу нової галузі промисловості та ліквідацію наявної галузі; може призвести до зниження попиту на продукцію. Своєчасне врахування нових тенденцій і досягнень науково-технічного прогресу надає підприємству нові можливості розширення його діяльності.

В даний час технологічні зміни, особливо в галузі електронної комерції та інформаційних технологій, найістотнішим чином впливають на діяльність підприємств. Наприклад: досягнення в області виробництва мікропроцесорів не лише зумовили масове використання домашніх комп'ютерів, але також створили можливість працювати і здійснювати покупки, не виходячи з дому - що, ймовірно, можна розцінювати як ще один крок у бік поліпшення якості життя. Стратеги малого бізнесу повинні завжди бути в курсі практично всіх аспектів технологічних змін у галузі.