5.Суть,рівні та джерела глобалізації

Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.

Існують такі рівні глобалізації:

Світовий – це посилення економічної взаємозалежності країн і регіонів, переплетення їхніх господарських комплексів та економічних систем.

Окремі країни – це зростання відкритості економіки, її інтегрованості у світову господарську систему.

Галузевий – це зростання взаємозалежності конкурентоспроможності в інших країнах.

Окремих компаній – це розвиток і поширення глобальних корпорацій і стратегічних альянсів як головних суб’єктів багатонаціонального виробництва, зорієнтованих на всесвітні джерела постачання та ринки збуту.

Джерела :

Природно - кліматичні й економіко-географічні відмінності, що обумовлюють територіальний поділ праці, спеціалізацію країн і викликають розвиток і поглиблення взаємозв'язків між ними.

Необхідність подолання нерівномірного розміщення сировинних і енергетичних ресурсів по території планети.

Технічний прогрес, що призвів до зниження транспортних витрат та значного покращення комунікацій.

Наростання відкритості ринків і міжнародних відносин.

Перетворення багатонаціональних підприємств і інших організацій, як приватних, так і державних, в основних суб'єктів економіки (переміщення міжнародних конфліктів із рівня країни на фірмовий рівень)

Досягнення глобальної однодумності в оцінці ринкової економіки і системи вільної торгівлі .

Необхідність кооперації зусиль багатьох країн в екологічній сфері.

Тенденції сучасного глобалізованого культурного розвитку.

6. Чинники глобалізації

Протягом останніх десятиріч проявився і діє ряд чинників глобалізації.

Перший - це технологічний прогрес, що призвів до різкого скорочення транспортних і комунікаційних витрат, значного зниження витрат на опрацювання, зберігання і використання інформації. Інформаційне обслуговування безпосередньо пов´язане з успіхами в інформатиці - створенням електронної пошти, Інтернету.

Другий чинник глобалізації — лібералізація торгівлі та інші форми економічної лібералізації, що викликали обмеження політики протекціонізму і зробили світову торгівлю більш вільною. У результаті були істотно знижені тарифи, усунуто багато інших бар´єрів у торгівлі товарами і послугами. Інші лібералізаційні заходи спричинили посилення руху капіталів та інших факторів виробництва.

Третім чинником глобалізації можна вважати значне розширення сфери діяльності компаній, що стало можливим у результаті як технологічного прогресу, так і більш широких горизонтів управління на основі нових засобів комунікації. Багато компаній, що орієнтувалися раніше виключно на місцеві ринки, розширили свої виробничі та збутові можливості, вийшовши на весь національний та міжнародний ринки.

Як четвертий фактор глобалізації можна назвати досягнення одностайності в оцінці ринкової економіки і системи вільної торгівлі.

Початок цьому був покладений оголошеною 1978 р. реформою в Китаї, за якою відбулися політичні та економічні перетворення в державах Центральної та Східної Європи і розпад СРСР. Цей процес призвів, як вважають фахівці, до ідеологічної конвергенції, тобто на зміну суперечностям між ринковою економікою Заходу і соціалістичною економікою Сходу прийшла практично повна єдність поглядів на ринкову систему господарства. Основним результатом такої конвергенції стала орієнтація колишніх соціалістичних країн на ринкову економіку.

П´ятий чинник полягає в особливостях культурного розвитку. Йдеться про тенденції формування «однорідних» засобів масової інформації, мистецтва, поп-культури, повсюдного використання англійської мови як засобу загального спілкування. Частково через це деякі країни, особливо Франція і ряд інших європейських держав, розглядають глобалізацію як спробу СІЛА досягти культурної, економічної та політичної гегемонії. Вони вважають глобалізацію по суті новою формою імперіалізму або новою стадією капіталізму в епоху електроніки. Інші бачать у глобалізації нову форму колоніалізму, за якої роль нової метрополії відіграють США, а її колоній - більшість інших країн, що постачають туди не тільки сировину, як це було раніше, а й обладнання, робочу силу, капітал та інші необхідні для виробничого процесу компоненти, залишаючись водночас частиною глобального ринку збуту.