37. Соціальна відповідальність міжнародного бізнесу.

Менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність - юридичну і соціальну.

Соціальна відповідальність - певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми. Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожна з них має свої критерії.

Проблема соціальної відповідальності виникла ще на початку минулого століття , але дискусії з приводу неї не вщухають і донині. Дуже часто при цьому згадується ім'я Е. Карнегі.

Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 році. Вона охоплює п'ять ключових положень: соціальна відповідальність виникає із суспільної влади; органи влади мають створювати умови і подавати приклади соціальної відповідальності; бізнес має діяти як двостороння відкрита система (з одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, з іншого - бути відкритим у своїх операціях для громадськості) соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з точки зору правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання послуг; соціальні витрати, які розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в кінцевому підсумку оплачуються споживачем.

Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній, і навпаки, уникнення її звужує можливості успіху. Це дало можливість сформулювати «залізний закон відповідальності», згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу в напрямі, який суспільство розглядає як відповідальний, може втратити цю владу.

Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним: від сприятливого до ворожого.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;

зміна потреб та очікувань широкої громадськості;

залучення додаткових ресурсів для надання допомоги у розв'язанні соціальних проблем;

моральні зобов'язання щодо соціальної відповідальності. Аргументи проти соціальної відповідальності:

порушення принципу максимізації прибутку;

додаткові витрати на соціальну відповідальність;

недостатня звітність широкій громадськості

38. Суть та принципи міжнародної конкурентоспроможності

Кожне підприємство, яке виходить на ринок з власною продук-цією, намагається досягти переваги над іншими підприємствами. Можливості підприємства в досягненні такої переваги визначаються конкурентоспроможністю.

Виключна роль конкурентоспроможності як єдино вірного критерію й «арбітра» міжнародного економічного обміну зумовлює необхідність впровадження спеціалізованого управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.

Як теоретична модель й засіб впливу на об'єкт управління, управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства є специфічним функціональним напрямом менеджменту підприємства, якому властиві специфічні зміст, цілі, завдання та організаційно-економічні засоби їх реалізації.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства являє собою напрям менеджменту підприємства, спрямованого на формування, розвиток і реалізацію конкурентних переваг та забезпечення життєздатності підприємства як суб' єкта міжнародної економічної діяльності.

Об'єктом управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства є рівень міжнародної конкурентоспроможності, необхідний і достатній для забезпечення життєздатності підприємства як суб' єкта міжнародної конкуренції.

Дії підприємства щодо досягнення міжнародної конкурентоспроможності повинні базуватися на таких принципах:

o конкурентна перевага (КП) ґрунтується на інноваціях та нововведеннях;

o КП підтримують тільки завдяки безперервним удосконаленням;

o підтримка КП вимагає вдосконалення її джерел;

o КП стосується всієї системи цінностей підприємства;

o підтримка КП вимагає глобального підходу до стратегії підприємства.