Тема 3. Особливості управління підприємствами готельно-ресторанного бізнесу і туристичної індустрії

Основні терміни: обєкт управління, предмет управління, туроператори, турагенти, туристична індустрія, туристична інфраструктура, туристичні ресурси, туристичний комплекс.

Розпочинаючи вивчення даної теми, студенти повинні розуміти, що управління підприємствами туристичної індустрії здійснюється на загальних принципах, але при цьому повинна бути врахована специфіка їх діяльності, характерні риси та інше.

Тому необхідно детально проаналізувати наступні особливості діяльності підприємств туристичної індустрії:

По – перше слід врахувати особливості послуг гостинності:

• послуги гостинності, як правило носять комплексний характер і включають розміщення, харчування, транспортне обслуговування, екскурсійне обслуговування тощо;

• оцінити якість послуги можна лише в процесі їх споживання;

• створення «запасів» послуг у період падіння попиту для їх використання при «піках» попиту неможливе, бо момент їх виробництва і споживання співпадає;

• сезонність попиту на послугу гостинності;

• визначити якість послуги досить важко.

Студентам необхідно особливу увагу звертати на той факт, що у виробництві послуги велику роль відіграє обслуговуючий персонал – люди.

Звідси слід зазначити особливості праці в підприємствах туристичної індустрії з точки роботи (у сфері послуг, як правило праця більш трудомістка; наявність функцій виробництва, реалізації та організації споживання готової продукції, покупних товарів відображає особливості праці робітників закладів харчування; праця робітників готелю характеризується безперервним графіком роботи, нерівномірністю навантаження впродовж року, місяця, тижня і навіть доби; при наданні послуги відіграють велику роль особисті якості працівника; ефективність праці працівника важко вимірювана, оскільки низька продуктивність може бути обумовлена відсутністю попиту з боку споживачів, а не поганою працею).

Студентам потрібно засвоїти ці особливості та визначити основні принципи, на яких повинна будуватися система управління діяльністю підприємств туристичної індустрії.

Рекомендована література: 12, 13, 15, 20, 25, 27, 34.

Питання для самоконтролю:

1. Туризм, готельне господарства і громадське харчування як елементи індустрії гостинності і галузі сфери послуг.

2. Проаналізувати особливості діяльності підприємств туристичної індустрії.

3. Характеристика та особливості управління сучасним готелем.

Тема 4. Форми управління господарською діяльністю в сфері готельно-ресторанного бізнесу і туристичної індустрії

Основні терміни: франчайзинг, франчайзер, франчайзі, франшиза, роялті, малий бізнес, малі підприємства, контракти на управління, виробничий франчайзинг, товарний франчайзинг, діловий франчайзинг, концессія.

Найпоширенішою й найуспішнішою формою побудови вертикальних маркетингових систем в усьому світі стали франчайзингові відносини. Світовий досвід в організації готельного бізнесу довів ефективність використання франчайзингових відносин в індустрії гостинності.

Ця система почала використовуватися в готельній індустрії у 1907 році, коли Ritz Development Company купила у нью-йоркської фірми право називатися Ritz-Carlton. Компанія Holiday Inns також своїм швидким розвитком зобовязана франчайзингу. В 60-ті роки, завдяки таким готельним ланцюгам як Hilton Corp. і Sheraton, франчайзинг став головною стратегією росту і розвитку готелів. В наступні роки ця тенденція збереглася.

Отже, студентові необхідно розуміти, що франчайзингова система співробітництва являє собою специфічну варіацію вертикальної інтеграції великиких і малих фірм через оригінальну систему контрактів-ліцензій (франшиз), які дають змогу франчайзі, тобто невеликій фірмі, займатися специфічною підприємницькою діяльністю, розпочатою іншою стороною – франчайзером, переважно великою (головною) фірмою.

Перед тим як проаналізувати систему франчайзингу для більш глибокого та повного розуміння його сутності, необхідно спочатку дати визначення деяких дефініцій, а саме: франчайзер, франчайзі, франшиза, роялті.

Обов’язково слід звернути увагу, що залежно від того, які права — об'єкти інтелектуальної власності, надає франчайзер користувачам-франчайзі за типом фраичайзингової стратегії та за способом продажу, виділяють такі різновиди франчайзингу: виробничий франчайзинг, товарний франчайзинг, бізнесовий (діловий) франчайзинг (досить часто вживається визначення франчайзинг-бізнес — формату «package-franchise». Надати детальну характеристику кожного з них.

Існує також класифікація франчайзингу залежно від взаємовідносин франчайзера і франчайзі. Зокрема, студентом необхідно розрізняють класичну модель і такі її модифікації, як регіональний франчайзинг, субфранчайзинг і франчайзинг що розвивається.

Подальшу роботу над засвоєнням питань даної темою слід спрямувати на розгляд інших сучасних форм господарювання підприємств турстичної індустрії. Так, поруч з франчайзингом, досить популярною формою створення вертикальних маркетингових систем, особливо у Європі, став контракт на управління. Завдяки розповсюдженню контрактного методу управління готельна індустрія в 70-х роках минулого сторіччя пережила справжній бум. Досить схожою формою інтеграції готельних підприємств, що базується на контрактних відносинах, є лізингова форма. Оренда (лізинг) стала популярною в 1950-і і 1960-і роки, і цим методом господарювання в готельній індустрії користуються як і раніше, хоча і рідше.

Завершуючи опрацювання даної теми студент повинен орієнтуватися в існуючих формах господарювання підприємств туристичної індустрії, визначити їх переваги і недоліки, умови успішної та ефективної їх діяльності.

Рекомендована література: 4, 13, 21, 25, 28, 32, 33, 34.