5. Критерії оцінки знань студентів

При визначенні рівня успішності студентів використовується система комплексної діагностики знань, зорієнтована на стимулювання систематичної аудиторної та самостійної роботи студентів. Запровадження нової системи передбачає підвищення зацікавленості студентів у вивченні навчального матеріалу, дає можливість об'єктивніше оцінити їх знання.

При оцінці знань студентів використовується 100-бальна система, яка ґрунтується на Положенні про самостійну роботу студентів, затвердженого наказом ректора 03.04.01р. №533.

Оцінка самостійної роботи передбачає: перевірку виконання індивідуальних, практичних завдань; тестування з тем, що вивчаються. Виконання індивідуальних завдань щодо підготовки матеріалів до написання курсової роботи з курсу регламентуються окремими методичними розробками.

Рубіжний семестровий контроль передбачає: тестування з тем, що вивчалися протягом атестаційного періоду; підсумкове тестування на ПЕОМ по розділах курсу, виконання контрольних письмових робіт.

При оцінці знань, крім повноти розкриття питання, враховується: логічність мислення, послідовність викладення матеріалу у письмовій формі, культура мови, емоційність та твердість переконання, посилання на додаткові літературні джерела, користування технічними засобами в підготовці матеріалів, грамотність аналізу та обґрунтованість висновків з опрацьованої теми тощо.

Нижче наведено орієнтовну систему оцінки знань за семестр.

Поточне тестування та самостійна робота			Залік	Сума
Модуль 1		Модуль 2
ЗМ 1	ЗМ 2	МКР
Т1-Т9	Т10-Т17
25	35	15	25	100

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка ECTS	Оцінка за національною шкалою
		для екзамену, курсового проекту (роботи), практики	для заліку
90 – 100	А	відмінно	зараховано
82-89	В	добре
74-81	С
64-73	D	задовільно
60-63	Е
35-59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
0-34	F	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

Основні терміни

Менеджмент - це управління виробництвом, сукупність принципів, методів, засобів та форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності та прибутковості.

Організація - це систематизоване, свідоме обєднання дій людей, спрямованих на досягнення певних цілей.

Підприємство - це самостійний господарюючий статутний субєкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку, комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку.

Система - представляє собою сукупність взаємодіючих елементів, які утворюють єдине ціле і мають нові властивості відсутні у її елементів. Такими елементами є: мета, задачі, структура, технологія, кадри.

Зовнішнє середовище - це сукупність змінних, які знаходяться за межами підприємства і не є сферою безпосереднього впливу з боку його менеджменту.

Макрооточення – загальні умови середовища знаходження організації ( політика, економіка, технологія, міжнародне оточення тощо).

Безпосереднє оточення – фактори зовнішнього середовища, з якими організація знаходиться в безпосередній взаємодії ( покупці, конкуренти, постачальники, тощо).

Внутрішнє середовище підприємства - формується під впливом змінних, які безпосередньо впливають на процес виробництва продукції та послуг.

Обєктом управління в підприємствах туристичної індустрії є персонал, сукупність соціально-економічних, правових та інших відносин, які виникають між людьми в процесі виробництва і обороту туристичного продукту.

Предметом управління в сфері туризму є: економічний механізм і організаційні структури, маркетинг і інформаційно-рекламні технології, персонал.

Франчайзинг - договір, угода між продавцем та покупцем, за якою продавець захищеного торговельною маркою продукту чи послуги надає ексклюзивне право на розповсюдження та продаж даного продукту чи послуги незалежному підприємцю на регіональному ринку в обмін на отримання від нього грошової винагороди при умові дотримання покупцем технологій виробничих та обслуговуючих операцій.

Франчайзер – особа (компанія), яка має виключні права на об'єкти інтелектуальної власності, тобто на здійснення особливої форми бізнесу, володіє свідоцтвом на товарний знак, патентом на винахід, технологіями та секретами виробництва (ноу-хау) та передає ці права (привілеї) діловому правокористувачу за плату на визначений строк.

Франчайзі - діловий правокористувач, який отримує від франчайзера певні права (привілеї) для здійснення власного бізнесу, але під фірмовою назвою франчайзера, використовуючи діловий формат останнього.

Франшиза - це особлива форма співробітництва між підприємством — франчайзером та одним чи кількома підприємствами - франчайзі, де підприємство-франчайзер надає деякі виключні права (фірмову назву або товарний знак, секрети виробництва, продавати товари чи надавати послуги, проходити навчання з питань організації та ведення бізнесу, отримувати допомогу з питань маркетингу і реклами, користуватися пріоритетами репутації особи або фірми) незалежному діловому партнеру. У деяких випадках під франшизою розуміють саме мережу підприємств,

Роялті - це певні грошові суми, які франчайзі зобов'язаний сплачувати франчайзеру регулярно протягом усієї дії франшизи, в оплату тих привілеїв, товарів чи послуг, які франчайзер надає франчайзі.

Виробничий франчайзинг — передбачає продаж франчайзі права на виробництво і збут продукції із сировини і матеріалів, закуплених у материнських компаній. Франчайзі не тільки здійснює свою бізнесову діяльність під торговою маркою франчайзера і реалізує його продукцію та послуги, а й безпосередньо бере участь у повному господарському циклі діяльності франчайзера, виконуючи поряд із ним вимоги технологічного процесу, якості, навчання персоналу, виконання плану продажів, оперативної звітності.

Товарний франчайзинг – полягає у придбанні прав на продаж товару у тому вигляді, в якому він був виготовлений під торговою маркою головної компанії.

Бізнесовий (діловий) франчайзинг (досить часто вживається визначення франчайзинг-бізнес — формату «package-franchise»– передбачає продаж права на організацію малого підприємства з профілем діяльності і назвою материнської корпорації.

Малий бізнес це - малі плюс середні підприємства.

Контракт на управління - це письмова, захищена законом угода, яка укладається між власником підприємства сфери послуг і компанією (оператором), яка спеціалізується в управлінні відповідними типами підприємств.

Концессія - привілегійоване право здійснювати додатковий бізнес в певних приміщеннях чи місці, виділених спеціально для цього бізнесу.

життєвий цикл

стадії життєвого циклу

етапи життєвого циклу

реорганізація

поглинання

злиття

розділення

відокремлення

ліквідація

банкрутство

етапи життєвого циклу підприємства.

Функція управління - це відносно обособлений напрямок управлінської діяльності, який дозволяє здійснювати управлінський вплив на об'єкт упралвіння для досягнення конкретних цілей.

Проектування роботи представляє собою процес створення як формальної так і неформальної специфікації виконання задачі, яка стоїть перед робітником, включає очікування міжособистих відносин і взаємозалежність даної задачі з іншими задачами, які вирішуються як всередені так і поза підприємством.

Елементами зовнішнього середовища є організації чи групи індивідумів, які для підприємства виконують роль посередників між силами загального оточення і підрозділами організації, форму через задачі, які вони вирішують, попит на ту чи іншу функцію підприємств туристичної індустрії.

Технологія робіт - це дії робітника, а також матеріали, устаткування, які він використовує для перетворення об’єкту своїх дій.

Аналіз роботи - це опис роботи, тобто її зміст, вимоги до неї і її оточення (контекст).

Зміст роботи – дії, які повинні бути виконані в межах даної роботи.

Вимоги до роботи – відображення необхідних для виконання роботи якостей індивідуума, таких як вміння, освіта, стаж, здоров’я та інші.

Параметри роботи – включають масштаб, складність і відносини в які вступають її виконавці з іншими працівниками.

Масштаб роботи - кількість задач чи операцій, які працівник повинен виконати

Складність роботи - ступінь самостійності в прийнятті рішень.

Контекст роботи - зовнішні по відношенню до роботи фактори фізичного, соціального та іншого характеру, які описують умови, в яких вона виконується.

Сприйняття змісту роботи – це розуміння її окремими виконавцями.

Модель структурних рішень – пов’язана з виділенням тих внутріорганізаційних компонентів, які відображають недоліки в дизайні роботи.

Модель соціотехнічної системи - будується на делегуванні повноважень робочій групі, і проектується таким чином, щоб оптимітизувати відношення між технічною і соціальною системою.

Модератори – включають в себе роль по виконанню роботи, цілі, вміння та навички, а також врівноважують соціальну і технологічну частину соціотехнічної системи проектування роботи.

Ротація роботи – це модель проектування роботи, яка передбачає, що працівник переміщується з однієї посади на іншу і відповідно надання йому можливості виконувати більш різноманітні функції.

Управлінське рішення - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування та вибору альтернативи з багатьох варіантів досягнення конкретної мети.

Прийняття рішення - представляє собою усвідомлений вибір з наявних варіантів чи альтернатив напрямку дій, скорочують відстань між теперішнім і майбутнім бажаним станом організації.

Інформація - це відбиття у свідомості людей обєктивних причинно-наслідкових звязків у реальному світі.

Комунікація - це обмін інформацією, що дає змогу керівникові одержувати відомості, необхідні для прийняття рішень, і доводити прийняті рішення до робітників підприємства

Комунікаційна мережа - це поєднання певним чином індивідумів, які приймають участь в комунікаційному процесі за допомогою інформаційних потоків.

Комунікаційні стилі – це стиль, за допомогою якого індивід предпочитает будувати комунікаційні взаємодії з іншими.

Невербальні комунікації – інформація відправлена без використання слів ( міміка, жести, фізичне середовище , тощо).

Влада - це можливість впливати на поведінку інших.

Вплив - це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку, відношення, сприйняття другого індивіда.

Конфлікт – протиріччя, виникаюче між людьми чи колективами в процесі їх спільної діяльності із-за нерозуміння чи протилежної точки зору.

Складність зовнішнього середовища – це кількість факторів які впливають на проектування організацій.

Динамізм зовнішнього середовища - це швидкість зміни факторів, які впливають на проектування організації.

Технологія робіт – це дії працівника, матеріали та обладнання, які він використовує для перетворення об’єкту своїх дій.

Розподіл праці – ділення роботи на окремі дільниці, в рамках яких працівник повинен починати і закінчувати певний цикл дій, утворюючих ту чи іншу роботу.

Координація є основою структури підприємства, яку визначають як сукупність стійких зв’язків на підприємстві.

Вертикальні зв’язки поєднують ієрархічні рівні на підприємстві і між її підрозділами. Такі зв’язки виступають каналами передачі розпорядчої і звітної інформації.

Горизонтальні зв’язки - це зв’язки між двома чи більше рівними по положенню в ієрархії чи статусом частинами чи членами організації.

Лінійні зв’язки - це відношення, в яких керівник реалізує свої владні права і здійснює пряме керівництво підлеглими, тобто ці зв’язки йдуть в організаційній ієрархії зверху вниз і виступають як правило в формі наказу, розпоряджень, команд, вказівок і т.д.

Функціональні зв’язки мають в організаційній ієрархії направленість знизу доверху і виступають в формі порад, рекомендацій, альтернативного рішення і т.д.

Формальні зв’язки - це зв’язки координації, які регулюються на підприємстві цілями, політикою, процедурами і т.д.

Неформальні зв’язки - це відношення між конкретними індивідуумам, яка формуються на основі симпатії, антипатії, спільності цілей, поглядів і т.д.

Масштаб керованості показує скільки людей чи робіт безпосередньо може бути об’єднано під єдиним керівництвом.

Рівнем управління на підприємстві є та її частина, в межах якої можуть прийматися самостійні рішення без їх обов’язкового погодження з вище чи нижче розташованими ланками організації.

Централізація - це концентрація прав прийняття рішень, зосередження владних повноважень на верхньому рівні керівництва організацією.

Децентралізація - це передача чи делегування відповідальності за ключові рішення та передача відповідних прав на нижчі рівні управління організацією.

Диференціація - означає ділення в організації робіт між її частинами чи підрозділами таким чином, щоб кожна із робіт отримала певну ступінь завершеності в межах даного підрозділу.

Масштаб керованості – кількість працівників чи робіт які можуть бути ефективно об’єднані під єдиним керівництвом.

Вузький масштаб керованості – характеризується мінімальною кількістю підлеглих в одного керівника.

Широкий масштаб керованості – максимально можлива кількість підлеглих у одного керівника і мінімальна кількість рівнів ієрархії.

Централізація – це концентрація прав прийняття управлінських рішень, зосередження владних повноважень на верхньому рівні керівництва організації.

Департаментизація - це обособлення виконавців схожих робіт на підприємстві.

Лінійна департаментизація - передбачає відносну автономність в роботі і наявність тільки вертикальних зв’язків.

Функціональна департаментизація роботи - це групування робіт переважно навколо ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових, інформації).

Департаментизація по продукту (споживачу, ринку) - роботи групуються навколо результату.

Матрична департаментизація - є формальна наявність у робітника одночасно двох керівників, які мають рівні права.

Диференціація – ділення в організації робіт між її частинами таким чином, щоб кожна із її частин отримала певну ступінь закінченості в рамках даного підрозділу.

Інтеграція – означає рівень співпраці, яка існує між частианми організації і забезпечує досягнення їх цілей.

Механістичний тип організації – використання формальних правил і процедур, централізоване прийняття управлінських рішень.

Органічний тип організації – слабке чи помірне використання формальних правил і процедур, децентралізація і участь працівників в прийнятті управлінських рішень

Традиційна організація – є комбінацією лінійної та функціональної департаментазіції в проектуванні організації.

Дивізіональна організація - наявність стратегічного рівня, який в організації централізує і розподіляє основні ресурси, приймає стратегічне рішення.

Матрична організація – управління по проекту, тимчасові цільові групи, постійні комплексні групи.

операція

операційна функції

операційна система

операційний менеджмент

виробництво

виробничий процес

Виробнича інфраструктура підприємств туристичної індустрії - комплекс обслуговуючих допоміжних виробництв, які забезпечують основний виробничий процес сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментами, а також підтримуючих устаткування в робочому стані.

організація інженерної служби

управління енергогосподарством

управління ремонтно-механічною службою

управління складським господарством

Інновація - розуміють прибуткове використання новацій в вигляді нових технологій, видів продукції та послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного чи іншого характеру.

Комерціалізація - процес ведення нововведень на ринок.

Період часу між появою нововведення і перетворенням його в інновацію називається інноваційним лагом.

види новацій

етапи життєвого циклу інновації

інноваційний процес

етапи інноваційного процесу

інноваційний менеджмент

інфраструктура інноваційного менеджменту

інноваційний проект

інвестиції

інвестиційна діяльність

інвестиційний менеджмент

інвестиційна стратегія

криза

кризова ситуація

антикризовий менеджмент

ризик-менеджмент

антикризова політика.

менеджер

самоменеджмент

тайм-менеджмент

делегування

нарада

ділові переговори

самомотивування

ділова критика

робоче місце менеджера.

частота поїздок

інтенсивність подорожі

економічна ефективність туризму

соціальна ефективність менеджменту туризму

ефективність організаційної структури

коефіцієнт територіальної концентрації

ефективність управлінських рішень

ефективність управління персоналом.

Під структурою управління підприємством необхідно розуміти упорядковану сукупність взаємопов’язаних елементів, які знаходяться між собою в стійких відношеннях, забезпечуючих їх функціонування та розвиток як єдиного цілого.

Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються дякуючи зв’язкам, які підрозділяються на горизонтальні та вертикальні.

Управління розвитком виробництва на підприємствах - це регулювання процесу виробництва в цілях підвищення його ефективності, зростання продуктивності праці та покращення якості продукції і послуг.

Об'єктом управління є виробництво, яке представляє собою динамічно розвиваючу систему, елементи якої взаємопов'язані та взаємозалежні і потребують чіткої і цілеспрямованої взаємодії з внутрішнім і зовнішнім середовищем кожного підрозділу.

Основна ціль в управлінні виробництвом полягає в досягненні раціонального функціонування виробничих підрозділів в результаті керівництва «зверху» шляхом створення адаптивних інформаційних систем, використання складного набору оптимізаційних моделей і кількісних методів, які можуть швидко виявити і запропонувати варіант ліквідації незапланованого відхилення на будь-якому етапі виробничо-збутового циклу.