Види хорів

Вид хору — характеристика виконавського колективу чи твору за кількістю самостійних хорових партій.

Кожен вид хорової партитури є характерним для певної епохи розвитку хорової музики й культової належності.

У православній церкві протягом значного періоду головувало строге чоловіче одноголосся знаменного співу.

В епоху ро­сійського Барокко (XVII ст.) під впливом західноєвро­пейської культової музики спочатку в Україні, а потім і в Росії утвердилося багатоголосся (12 голосів) партесних концертів, що виконувалися мішаними хорами, у яких спі­вали чоловіки і хлопчики.

У період Класицизму (XVIII ст.), починаючи з композиторів М. Березовського, Д. Бортнян­ського, А. Веделя, Є. Фоміна, С. Дегтярьова, в російській церковній музиці остаточно утверджується класичне чотириголосся.

Традиції строгого чотириголосся, збережені композиторами XIX століття, розвинули у своїй творчості радянські композитори Д. Шостакович, В. Шебалін, Л. Ревуцький, О. Штогаренко, А. Авдієвський та інші.

За кількістю самостійних хорових партій хори бувають одноголосними, дво-, три-, чотириголосними. Мішаний хор може бути й багатоголосним, якщо в партитурі п’ять і більше самостійних хорових партій. П’яти- восьмиголосного викла­ду потребують переважно твори крупної форми, а також поліфонічні.

Строге чотириголосся, а саме С А Т Б, є класичною формою викладу в мішаному хорі, коли жодна з хорових партій не розділяється.

Однорідні хори переважно складаються з двох, трьох і чотирьох голосів. Це С1 С2 А1 А2 і Т1 Т2 Б1 Б2.

Багатоголосні співзвуччя нерідко утворюються при поділі основного хорового голосу на два чи три. Цей поділ голосу позначається італійським словом divisi (окремо). Викори­стання дивізі гармонічно насичує хоровий виклад, послабляючи водночас силу звучання кожної розподіленої хорової партії.

Класифікація хорів.

У залежності від складу виконавців, розрізняють хори:

За кількісним складом виконавців розрізняють хори:

За манерою співу розрізняють:

За статусом розрізняють:

Хорові партії та їх комплектування

Мішаний хор традиційно поділяється на 4 партії - 2 жіночі (сопрано та альти) та 2 чоловічі (тенори та баси). Кожна з партій може співати як в унісон, так і бути поділеною на декілька самостійних голосів. Так, в партесних концертах зустрічаємо 12 і більше хорових партій; «ЗіаЬаІ Маіег» Кшиштофа Пендерецького написана для тройного хору по 16 голосів в кажному (загалом - 48 хорових партій).

ірадиціина комплектація хорових парии та їх діапазони виглядають наступним чином:

партія	діапазон партія		діапазон 1
Перші сопрано	до 1 - соль 2	Другі сопрано	До 1 - соль 2
Перші альти	Ля (м) - фа 2	Другі альти	соль (м) - ре2
Перші тенори	До 1 - сі 1	Другі тенори	Си бемоль - фа 2
Баритони	Ля - фа 1	Баси	Фа - ре 1
Октавісти	від до

Є декілька варіантів розташування хорового колективу на сцені.

Найчастіше хористи розташовуються в два або декілька рядів за схемою