4. Умови праці та фактори їх формування

Умови праці — це сук-ть взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соц. факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан вир. середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.

Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації).

Відпов. до рекомендацій МОП визначають такі основні фактори вир. середовища, що впливають на працездатність людини в процесі вир-ва:

• фізичне здоровя;

• нервове напруження;

• робоче положення;

• монотонність роботи;

• температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні;

• забруднення повітря;

• виробничий;

• вібрація;

• освітленість у робочій зоні.

На працездатність людини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров'я .

Фактори вир. середовища мають психологічні і фізіологічні межі.

Психологічна межа хар-ується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту.

Фізіологічна межа хар-ується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.

Кожний із цих факторів вир. середовища діє відокремлено, і його вплив ураховується окремо під час атестації і паспортизації роб. місця.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підпр-тву, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.

Атестація роб. місць передбачає: .

• виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

• санітарно-гігієнічне дослідження факторів

• установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці;

• визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення;

• аналіз реалізації технічних і орг-ійних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

На підставі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів умов праці:

• з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;

• зі шкідливими і важкими умовами праці;

• зі шкідливими умовами праці.

Ці дані за результатами перевірок заносяться до карти умов праці і складаються переліки:

• роб. місць, вир-тв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

• роб. місць, вир-тв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підпр-ва;

• роб. місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

2. Поняття, форми та види зайнятості

Зайнятість нас-ня являє собою дія-ть частини нас-ня щодо створення сусп. продукту (національного доходу).Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення вир-ва.

Згідно із законом України «Про зайнятість нас-ня» до зайнятого нас-ня належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме:

-працюючі за наймом на умовах повного або неповного роб. дня (тижня) на підпр-вах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в У-ні та за кордоном;

-громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у вир-тві;

-вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах держ. влади, управління чи в суспільних об'єднаннях;

-громадяни, які служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;

-особи, які проходять проф. підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від вир-ва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;

-зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку; -працюючі громадяни ін. держав, які тимчасово перебувають в У-ні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням дія-ті посольств і місій. Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість. Повна зайнятість — це дія-ть протягом повного роб. дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах. Неповна зайнятість хар-ує зайнятість конкретної особи або протягом неповного роб. часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. може бути явною або прихованою.

Часткова зайнятість — це добровільна неповна зайнятість.

Первинна зайнятість хар-ує зайнятість за основним місцем роботи. Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона називається

вторинною зайнятістю.

Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день. Зайнятість неповний робочий час— це робота неповну робочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму роб. часу, або за бажанням працівника відпов. до його соц. потреб, а також у зв'язку з модернізацією або реконструкцією вир-ва.

Тимчасова зайнятість — це робота за тимчасовими контрактами.

Сезонна зайнятість — це зайнятість, яка пов'язана з сезонною специфікою вир-ва. Робота надається на певний період на умовах повного роб. часу й оформляється відповідним контрактом.

Нерегламентована зайнятість — це дія-ть працездатного нас-ня працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-труд. норм та відносин і не враховується державною статистикою.

Доходи від такої дія-ті не оподатковуються, тому держава зазнає певних збитків.

4. Рег-ня зайнятості нас-ня

Держ. пол-ка зайнятості нас-ня залежить від темпу і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого нас-ня до вимог РП, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю.

Державне рег-ня зайнятості нас-ня має грунтуватися на: -забезпеченні соціального партнерства суб'єктів РП, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, реалізації права на вільний вибір виду дія-ті відпов. до своїх здібностей та проф. підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб;

-сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових роб. місць та умов для розвитку підприємництва;

-добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери дія-ті ц роб. місця;

-гласності на основі всебічного інформування нас-ня про наявність вакантних роб. місць;

-дотриманні комплексності заходів щодо рег-ня зайнятості нас-ня;

-підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту; -забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо рег-ня зайнятості нас-ня та відтворення роб. місць;

-певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження роб. місць і професії, гарантії одержання доходів.

Залежно від стану ек-ки та РП передбачається здійснення активних та пасивних заходів рег-ня зайнятості. До активних заходів належать: -створення дод. і нових роб. місць шляхом рестр-ризації ек-ки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості нас-ня тощо;

-профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів;

-організація громадських робіт;

-посилення територіальної та проф. мобільності роб. сили;

-розвиток служби зайнятості тощо.

До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних. Слід наголосити, що створення нових постійних і тимчасових роб. місць у сучасних умовах значною мірою залежать від розвитку малих підпр-тв і кооперативів. Незважаючи на відносно меншу вартість роб. місць у соціально-побутовій сфері, доцільно створювати нові підпр-ва у виробничій сфері, зокрема у вир-тві будівельних матеріалів, для перероблення м'яса, овочів, фруктів, заготівлі продукції, а також у виробничій інфрастр-урі.Про ефективність створення малих підпр-тв свідчить і зарубіжний досвід. Із загальної к-сті нових роб. місць у пром-ті розвинених країн від 60 до 80% припадає на малий бізнес. У Німеччині, наприклад, до 70% безробітних одержують роботу саме на малих підпр-вах. Прогресивним напрямом рег-ня зайнятості слід вважати пільгову кредитну і податкову політику щодо підпр-тв, які збільшують кількість роб. місць і надають їх соціально незахищеним групам незайнятого нас-ня.