Тема 4 Організація праці

1.Суть і завдання організації праці

Організація праці— це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами вир-ва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-ек. результатів.

В умовах ринкової ек-ки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення прод-ті, зниження витрат у процесі вир-ва продукції і надання послуг належної якості.

Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у вир-тві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують. Вперше наукова теорія знайшла відображення в тейлоризмі.

Організація праці на підпр-ві охоплює такі основні напрями:

• поділ і кооперація праці;

• організація і обслуговування роб. місць;

• нормування праці;

• організація підбору персоналу;

• оптимізація режимів праці і відпочинку;

• раціоналізація труд. процесів;

• поліпшення умов праці;

• зміцнення дисципліни праці;

• мотивація й оплата праці.

3. Організація обслуговування роб. Місць

Важливим елементом орг-ї праці на підпр-ві є вдосконалення планування організації і обслуговування роб місць з метою створення на кожному з них необх умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце — це зона труд. дія-ті робітника або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи.

Організація роб. місця — це сис-ма заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку. Планування роб місця передбачає раціональне розміщення у просторі матер. Елементів вир-ва, зокрема устаткування, технолог і організ оснащення, а також робітняка.

Робочі місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількість виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість устаткування, характер розміщення в просторі.

Залежно від к-сті виконавців розрізняють індивідуальні та колективні робочі місця. Залежно від к-сті устаткування розрізняють одноверстатні та багатоверстатні робочі місця. За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані робочі місця. За ступенем механізації — робочі місця з ручними, машинно-ручними, машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими процесами. За характером розміщення в просторі бувають стаціонарними (робоче місце токаря, коваля, вагранника) і рухомі (робоче місце водія, машиніста крана).

Велике значення в організації праці має обслуговування роб. місць, тобто забезпечення їх протягом роб. зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.

Обслуговування роб. місць здійснюється за такими функціями:

• енергетична;

• транспортно-складська;

• підготовчо-технологічна;

• інструментальна;

• налагоджувальна;

• міжремонтна;

• облікова

Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних орг-ійних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування роб. місць.