Жанри в античну епоху

У історії європейської естетичної думки жанр стає спеціальною темою з самого початку її існування.

Найвідоміші «роздуми про жанр» — це

- «Поетика» Арістотеля, присвячена трагедії,

- «Наука поезії» Горація, присвячена сатирі.

Всі античні думки про жанрову норму стосувалися переважно віршованих жанри. Прозаїчні жанри не розглядалися в поетиках, оскільки вважалися «негідними», дуже пов'язаними з буденним і діловим мовленням. Античний роман в стародавній Греції і Стародавньому Римі розглядався як тривіальна література, як «чтиво».

Середньовіччя і Ренесанс

Оновлення жанрової системи в Європі починається в епоху пізнього середньовіччя і Ренесансу в 11-16 ст. Поети-трубадури (11-13 ст.) відновили систему ліричних жанрів ( серенада).

Під кінець середньовіччя вперше з'являється поняття «романа».

Середньовічний «роман» — твір, написаний на одній з романських мов (а не на латині), в якій відбуваються фантастичні події на екзотичному ландшафті.

У 14 ст. італійський поет Данте Алігьері створює Божественну комедію — грандіозний синтез світського жанру епічної поеми і релігійного жанру видіння.

У тому ж столітті Франческо Петрарка канонізує жанр сонету («Книга пісень»), а Джованні Боккаччо канонізує жанр новели («Декамерон»).

Просвітництво

На рубежі 16 і 17 століть англійський драматург Вільям Шекспір пише твори, що діалектично сполучають в собі жанрові елементи трагедії і комедії («Гамлет», «Макбет», «Король Лір»).

В 17 ст. Французький поет Н.Буало-Депрео в «Поетичному мистецтві» (1674) розмежував жанри за родовою ознакою, виділивши

епічний рід, до якого відносяться героїчні і епічні поеми;

драматичний рід, до якого відносяться трагедія і комедія;

ліричний рід, до якого відносять оду, елегію, баладу, байку, пастораль, сатиру і епіграму.

Жанрова система класицизму, що регламентувалася розумом і добрим смаком визначила і основний творчий принцип цього літературного напряму: наслідування стародавнім, античним зразкам.

Новітній час

У Новітній час відбувається все більше змішування жанрових форм.

В (18 і 19 століття) виникає і затверджується роман, що вміщає в себе всі жанри відразу і що таким чином поглинає їх.

У 20 ст. жанри переживають і принципове переосмислення і радикальну перебудову, стають можливі найнесподіваніші експериментальні з'єднання.

Музичний жанр ( фр. genre - рід, вид, тип, манера) -

одно з важливіших засобів художнього узагальнювання, багатозначне поняття, що характеризує класифікацію музичної творчості за родами та видами, з огляду на їх походження, умови виконання, сприймання та інші ознаки (зміст, структура. засоби виразності, склад виконавців)

Поняття музичного жанру побутує в різних аспектах:

1 2