Вступ
Згідно зі ст. 67 та 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися законів України та сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Актуальність теми дослідження. В умовах системної перебудови економіки України, адаптації її до ринку із соціальною орієнтацією об’єктивно необхідним є створення трансформаційних механізмів, які б стимулювали суб’єктів господарювання нарощувати обсяги та підвищувати ефективність виробництва, оновлювати матеріально-технічну базу. В цих умовах підприємництво стає масовим явищем з визначальним впливом на всі сторони суспільного життя. Малі та середні підприємства завдяки гнучкості та чутливості до ринкової кон’юнктури, сприйняття технологічних інновацій здатні розширювати асортимент за незначних капіталовкладень, сприяти зайнятості населення. У країнах з ринковою економікою суб’єкти малого підприємництва (СМП) формують 50-70% ВВП.
Підприємництво є головним елементом ринкового середовища. Воно забезпечує вирішення багатьох соціально-економічних проблем перехідного періоду і до становлення ринкових відносин: сприяє насиченню ринку товарами та послугами, наповненню доходної частини бюджету, стимулює структурні зміни в економіці, створює робочі місця.
Практично всі держави здійснюють регулювання підприємницької діяльності шляхом намагання оптимізувати дію двох протилежних її функцій: стимулюючої, яка сприяє свободі розвитку підприємництва, і фіскальної, яка забезпечує виконання державою своїх повноважень. Підприємництво в Україні розвивається вже понад 18 років, але воно ще не зайняло значної ніші в її господарському комплексі. Однією з головних причин цього є часті зміни фіскальної політики щодо даного сектора економіки, що призводить до хвилеподібності періодів його розвитку.
Держава постійно шукає нові форми організації виробництва, шляхи підвищення розвитку економіки і зменшення податкового тягаря, що лягає на плечі підприємств. Для досягнення цієї мети держава постійно шукає нові прогресивні способи і системи оподаткування. На сучасному етапі розвитку економіки України великі підприємства переживають кризу, відбувається розукрупнення підприємств, і розвиток економіки залежить від діяльності малого бізнесу, малих підприємств всіх форм власності.
Питання доцільності збереження чинних спрощених режимів оподаткування набуває дедалі значнішого суспільного резонансу й особливої актуальності. Щоб неупереджено дати на нього відповідь, ретельно розглянемо наслідки використання в Україні цих режимів за весь період дії відповідних законодавчих актів.
Стратегія післякризового розвитку має бути спрямована на забезпечення глибоких якісних зрушень у системі економічних відносин та виведення вітчизняної економіки на шлях сталого зростання. У реалізації цих завдань першорядне значення має підвищення дієздатності держави, формування ефективно діючих ринкових механізмів. Одним з основних засобів забезпечення ефективного впливу держави на макро- та мікроекономічні процеси виступає податкове регулювання.
Ринок диктує необхідність податкового вилучення частини виробленого всіма суб’єктами господарювання, в тому числі і малого підприємництва, додаткового продукту в таких формах і такими засобами, які максимально відповідали б вимогам ефективного розвитку ринкової економіки.
Однією з визначальних умов створення ефективної системи державного регулювання економіки є вироблення єдиної методологічної основи формування податкової політики як важливого регулятора відтворювального процесу та адекватне здійснення її у практиці господарювання.
Оцінка економічних процесів, що відбуваються в Україні, свідчить, що розпочата економічна реформа здійснювалася без достатньо науково обґрунтованої податкової стратегії. Закладення практичних основ податкової політики в Україні при відсутності її цілісної концепції вкрай ускладнило можливості централізованого податкового регулювання підприємництва та викликало загострення взаємовідносин між державою та платниками податків.
Чинна система оподаткування в Україні створює значне податкове навантаження на суб’єктів малого підприємництва. Введення в Україні спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва ще не забезпечило необхідних зрушень в їх розвитку. У той же час, продовжується формування значного тіньового сектора економіки, в тому числі і за рахунок суб’єктів малого підприємництва, що призводить до масового ухилення від оподаткування. У 2000 році було порушено 20000 кримінальних справ з причин несплати податків.
Отже, є необхідність всебічного комплексного дослідження питань, пов’язаних із впливом системи оподаткування на діяльність суб’єктів малого підприємництва, та стимулювання його розвитку.
Поняття реєстрації та оподаткування суб’єктів малого підприємництва .
Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України «Про підприємства» до малих відносяться такі підприємства:
- у промисловості й будівництві - з числом працюючих до 200 чоловік;
- у науці й науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;
- в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) - до 50 чоловік;
- у галузях нематеріального виробництва - до 25 чоловік;
- у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.
У нашій країні в залежності від природнокліматичних, національних, технологічних та інших особливостей регіонів можуть бути різні критерії виділення малої економіки.
Малі підприємства - досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємство здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів та послуг.
Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (у тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід економічно розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90-95% усіх підприємств і до 20-60% валового національного продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво в сфері послуг і торгівлі (варто зазначити, у найзанедбанішій у нас галузі господарського життя).
Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим чинником, що пом'якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він є фундаментальною основою формування «середнього класу», а отже, й послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації.
В Україні вже 5 років діє спрощена система оподаткування, обліку та звітності для підприємців.
З метою реалізації державної політики розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року згідно Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” введено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів підприємницької діяльності.
Указ Президента України від 03.07.98 № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” викладено в новій редакції згідно Указу Президента України від 28.06.99 №746/99, який набрав чинності з 19 вересня 1999 року.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності згідно Указу Президента України від 28.06.99 № 746/99 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” запроваджена для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію. Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку затверджено наказом ДПАУ від 29.10.99 р. N 599, зареєстрованим у Мін'юсті України 02.11.99 р. за N 752/4045.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову. Відмову вад застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу). Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Платники єдиного податку не мають права використовувати іншій спосіб розрахунків за відвантаження продукції, крім готівкових та безготівкових розрахунків коштами (бартер)