Соціально-психологічні дослідження ґендеру

Ґендерні відмінності у дослідженнях інтелекту. Автори подібних дослі­джень розділяються на два табори: одні із них вважають, що відмінності інтелекту зумовлені біологічно, інші – що особливості ґендерних відмінностей інтелекту слід шукати в особливостях соціалізації, ґендерних стереотипах тощо. За останні десятиріччя ґендерні відмінності вивчали зарубіжні психологи у трьох сферах – вербальних, зорово-просторових і математичних здібностей. Вони вказують, що соціокультура не лише вловлює специфіку чоловічого та жіночого інтелектуального поводження, а й зумовлює цю специфіку, скеровує у різні площини чоловічі та жіночі інтереси. Дослідники зауважують, що тести інтелекту були сконструйовані з позицій чоловічого авторства, тому є недосконалими. Рівень сконструйованих тестів не дає підстав для вірогідного діагнозу ґендерного інтелекту, їх не можна також застосовувати у різних етнічних групах. Іґнорування умов культури, яка по-різному активує у чоловіків і жінок розвиток просторово-образного, вербально-логічного типу обробки інформації, фактично призводить до суперечливих результатів.

Ґендерні відмінності сприйняття. Звернімося до зауважених наукою ґендерних відмінностей, які простежуються у сприйнятті різноманітних життєвих подій. Дані досліджень свідчать про те, що жінки мають нахил описувати події внутрішнього життя, суб’єктивного світу, а чоловіки – зовнішнього. Аналіз емоційних та життєвих взаємостосунків показав, що чоловіки та жінки по-різному сприймають шлюб, закоханість, “серйозні почуття”, ділові контакти і знайомства, а також одне одного. Тобто до­слідження показують наявність відмінностей традиційних статево-рольових очікувань у жінок та чоловіків¹. Дослідники також виявили відмінності у сприйнятті та структуруванні довкілля, зокрема чоловіки скеровані переважно до конструювання зовнішньої картини світу, а жінки – на створення інтер’єрів та заселення їх людьми² .

Ґендерні відмінності емоційної сфери. Соціальні психологи вважають, що на відмінності впливає система ґендерних переконань, тобто знання і норми стосовно того, як чоловіки і жінки повинні емоційно відреаґовувати і поводитись у різноманітних ситуаціях. На спосіб ґендерного відреаґовування, на вибір певних емоційних “норм” для чоловіків і жінок має сильний вплив соціалізація, зокрема ті соціокультурні, сімейні сценарії, через які проходить особистість у процесі свого розвитку та становлення. Сім’я, однолітки, культурні або субкультурні впливи формують рольо­ві стилі, моделі міжособистісної взаємодії дівчат і хлопців. Ці стилі і зразки міжособистісної поведінки у дівчат і хлопців по-різному пронизані емоціями, і формуються як різні емоційні навички. Для прикладу, у хлопців розвивається більше змагальний стиль і вважають, що з уваги на це у них більше досвіду виявляти емоції гніву. Дівчата частіше вчаться виявляти емоції співчуття, радості, розчарування, симпатії, які збільшують близькість і зменшують ворожість між людьми.

Із специфіки соціалізації, що оформлює ґендерні ролі та із си­стеми ґендерних переконань укладаються особливості у вияві емоцій. Жінки схильні виявляти свої емоції вільніше та відкри­тіше, ніж чоловіки. Хоча в окремих емпіричних дослідженнях C.Шілдса було по­казано, що в деяких особливих ситуаціях спостерігається по­діб­ність в емоційних реаґуваннях жінок і чоловіків. Здебільшого виявлені відмінності в емоційному реаґуванні вказують на зв’язок зі специфікою ґендерних ролей і очікувань. Наприклад, жінки значно сильніше переживають і демонструють ті емоції, які свідчать про їхню вразливість, чутливість і які підтримують їхні соціальні взаємостосунки. Натомість чоловіки виявляють ці емоції неохоче. З іншого боку, чоловіки охочіше і часті­ше виявляють емоції, які підвищують їхній статус, засвідчують його переваги, настирливість та домінантність. Отож, можна припустити, що ґендерні відмінності в емоціях є передусім результатом особливостей соціалізації, відмінностей соціальних ролей чоловіків і жінок.

Емпатія. Існують певні відмінності в емпатії (здатність співпереживати з іншим, радіти і засмучуватися разом з ними). Вони помітні за наслідками лабораторних експериментів. На демонстровані слайди або на історії, що розповідаються, дівчатка реагують з більшою емпатією. Жінки більше схильні засмучуватися і реагувати сльозами на нещастя інших. Одне з пояснень більшої схильності жінок до емпатії полягає в тому, що вони краще, ніж чоловіки, уміють «прочитувати» відчуття оточуючих їх осіб. Виконавши метаанализ 125 досліджень чутливості чоловіків і жінок до невербальних сигналів, Дж.Холл дійшла наступного висновку: жінки, як правило, перевершують чоловіків в умінні «розшифровувати» емоційні сигнали людей. Жінки краще володіють невербальними способами виразу відчуттів.

Прояви ґендерних відмінностей в аґресивності. Відмінності виявляються у вербальній та фізичній аґресії. Жінки можуть бути більш аґресивними вербально та здійснювати менш «насильницькі дії» (наприклад, ударити кого-небудь з членів сім'ї, шпурнути в когось, або облаяти). Статистична обробка результатів Д.Ерхером 82 досліджень, свідчить, що згідно якої жінки навіть дещо більше схильні до здійснення актів агресії (Archer, 2000). Але чоловіки більш схильні до спричинення травм: серед потерпілих від рук партнерів 62% — жінки¹.

Ґендерні відмінності пам’яті. Пам’ять також є однією із центральних тем досліджень ґендерних відмінностей. Стосовно досліджень інди­ві­­ду­альних особливостей пам’яті, то спектр дослідження є досить ба­га­тий, вивчались ті види пам’яті, які безпосередньо пов’язані з особистістю, особливостями її життя. Наприклад, до сфери вивчення потрапила побутова пам’ять Д.Коен, M.Лінтон, особиста па­м’ять В.Брауер, автобіографічна Д.Рубін, М.Конвей, емоційна Б.Тобіяс та інші. Щораз більше уваги дослідники зосереджували на ґендерних особливостях групової пам’яті, що вказує на тісний взаємозв’язок особистості з соціумом, з його поворотними історичним подіями (війнами, катаклізмами тощо). Результати дослідження О.Іванової показали, що пам’ять жінок про Другу світову війну значно емоційніша, насичена емо­ційними стосунками й оцінкова². Для чоловіків характерне пов’язування подій, що запа­м’яталися, як у причинно-наслідковий ланцюг, так і в логіку їх часового розгорання. Для жінок здебільшого характерна причинно-наслідкова логіка.

Якщо чоло­віча па­м’я­ть утримує більшу кількість подій (йдеться про історію), і вони є логічно пов’язані та узгоджені, то неправильно було б окреслювати жіночу пам’ять через поняття нелогіч­ності, непослідовності відтворення подій. Образність, конкретна візуальність жіночої пам’яті, є специфічною порівняно з механізмами чоловічої пам’я­ті. Остання оперує, радше, абстрактними категоріями “повинного” і опирається не стільки на побачене на власні очі, а на прочитане, почуте, побачене у чужій інтер­претації (книги, мас-медіа). У цьому сенсі чоловічий „логозір”, або “мовленнєвий зір” має дещо “замкнений” простір, метафорою якого є „Архів”, який є також часовим способом збереження Історії. Жіноча пам’ять функ­ціонує на зразок палімпсеста – реконструює минуле, активно створюючи його. Сьогодні на доповнення над­особистісній Історії приходить “історія з середини”, яка розвивається у напря­мах “локальної історії”, “історії повсякденності”. Для творення таких альтернативних історій важливе значення має вивчення інформації, збереженої в межах ґендерних ( жіночих та чоловічих) груп.