Стимульна фотокартка

Рис. 6. Зовнішність експериментатора та стимульні фотокартки в експерименті П.Левіцкі (Джерело: Lewicki Р. Self-image bias in person perception // Journal of Personality and Social Psychology, 48, 1985, p.565). Після спілкування з привітним експериментатором (зображення ліворуч) студенти віддали перевагу схожій на неї жінці (середня фотокартка).

Феномен асоціативної симпатії та антипатії підтверджується іншими експериментами. Дослідники відкрили, що багато, на перший погляд, несуттєвих чинників все таки впливають на формування симпатії або антипатії до незнайомих людей. Наприклад, А.Маслоу (1956) з колегою перевірив вплив естетики зовнішньої обстановки на сприйняття людини. В багато обставленій, добре освітленій кімнаті незнайома особа сприймалася як симпатична, у вбогій та тісній кімнатці та сама особа сприймалася як менш симпатична. Можливо тому люди часто обирають естетичні інтер’єри (театри, ресторани тощо), які сприяють поглибленню взаємної симпатії. Психологи навіть дослідили гендерні відмінності у сприйнятті атракційності чоловіків та жінок у барах².

Отже, психологами досліджувалися чотири важливі чинники, від яких залежить виникнення дружби та взаємної симпатії. Найістотнішою обставиною, від якої залежить виникнення дружніх відносин між двома будь-якими людьми, є їх територіальна близькість. Другим чинником, що визначає початкову симпатію є фізична привабливість. Проте в реальному житті люди схильні обирати друзів та подружжя за подібністю до себе, або за взаємодоповнюваністю. Позитивне сприйняття красивих людей як добрих, щирих, порядних визначає сутність стереотипу фізичної привабливості. Взаємній симпатії сприяє схожість установок, переконань і етичних цінностей. Спорідненість душ веде до взаємної симпатії; протилежності сходяться рідко. Крім того, люди схильні дружити з тими, кому подобаються.

Любовні взаємостосунки. Соціальні психологи після вивчення особливостей взаємної симпатії між людьми, звернулись до вивчення тривалих близьких відносин. Адже любовні відносини не є простим посиленням взаємної симпатії, що виникла при знайомстві. Любов є також складнішим почуттям, ніж прив’язаність. По-перше, соціальними психологами було напрацьоване теоретичне підґрунтя досліджуваного феномену. Психолог Р.Стернберг (1988) запропонував концепцію, згідно якої любов є поєднанням трьох засадничих компонентів, це – пристрасть, близькість (симпатія) та вірність зобов'язанням. Відтак, індивідуальні стилі любовних взаємин розглядаються ним як комбінації цих трьох компонентів любові.

Рис.7. Концепція любовних стилів взаємин Р.Стернберга

Професор Гавайського університету Е.Гатфілд, досліджуючи природу любові-пристрасті, вважає, що в основі цього феномену є біологічне збудження. Викид у кров адреналіну, супроводжує сплески різних емоцій та підсилює пристрасть. Загалом збудження в ситуації перемоги, успіху може означати радість, у ворожій ситуації – гнів, а в романтичній – пристрасну любов. З цієї точки зору любов-пристрасть – це психологічний стан, що є наслідком збудження, викликаного привабливою людиною. Згідно двохфакторної теорії емоцій, біологічне збудження, яке посилюється певним ярликом (візуальний образ, жива людина) породжує емоцію (рис. 7).

Рис. 7. Виникнення емоції згідно двохфакторної теорії емоцій

Згідно двохфакторної теорії, збудження, викликане будь-яким джерелом, підсилює пристрасть, якщо немає ніяких перешкод для того, щоб приписати частину цього збудження романтичному стимулу. Соціальні психологи Д.Даттон та А.Арон (1974)перевірили цей висновок шляхом польового експерименту¹. Вони попросили привабливу молоду жінку підходити до молодих чоловіків після того, як вони закінчували перехід по вузькому, хиткому мосту завдовжки 135 метрів. Міст звисав над бурхливою річкою на висоті близько 70 метрів. Жінка просила кожного чоловіка допомогти їй заповнити опитувальника. Коли він закінчував роботу, вона записувала йому своє ім'я і номер телефону, кажучи, що він може подзвонити їй, якщо хоче дізнатися деталі проекту, над яким вона працює. Більшість брала записку, а половина з тих, хто узяв її, подзвонили їй. У другому польовому експерименті чоловіки, до яких підходили після того, як вони закінчували перехід по коротшому та надійнішому мосту дзвонили рідко. У третьому експерименті чоловіки, до яких після переходу підвісним мостом підходив чоловік, дзвонили також рідко.

Результати першого польового експерименту Дантона та Арона засвідчили, що фізичне збудження підсилює романтичні почуття. Інші експериментатори перевірили, що аналогічним чином діють трилери, катання на «американських гірках», фізичні вправи, які підсилюють атракцію. Однак екстремальні ситуації швидкоплинні. Новизна, сильна взаємна зацікавленість, любовне хвилювання поступово спадає. Якщо близьким відносинам судилося тривати, то вони якісно змінюються: стають рівнішими, спокійнішими, хоч і зберігають романтичне забарвлення. Е. Гатфілд назвала такі відносини любов'ю-дружбою, які можуть тривати впродовж життя.

Коли романтичні почуття згасають, їм на зміну нерідко приходить розчарування; частіше за інших його жертвою стають ті, хто вважав подібну любов важливою як для укладення шлюбу, так і для його стабільності в майбутньому. Окремі автори вважають, що різке збільшення розлучень в індивідуалістській західній культурі, що спостерігається за останні десятиріччя, частково пояснюється поширеністю суспільної філософії якості життя. З одного боку, люди відчувають потребу таких сильних позитивних відчуттів як романтична любов, з іншого боку її підтримувати впродовж тривалого часу доволі важко. Представники колективістських культур меншою мірою схильні зосереджуватися на особистих почуттях і приділяють більше уваги практичним аспектам соціальних зв'язків.

Прив’язаність. Сердечна прив’язаність людини до людини є віссю, навколо якої обертається людське життя. Дослідники порівняли природу прив’язаності та любові, на яких ґрунтуються близькі взаємини: між батьками і дітьми, друзями, подружжям чи закоханими. Було з’ясовано, що типам прив’язаностей, заснованих на любові, властиві загальні риси: люди розуміють і підтримують один одного, вони цінують сусідство один одного, радіють можливості бути разом. Пристрасній любові властиві деякі додаткові риси: фізичний потяг, переживання винятковості зв’язку, безмежне захоплення предметом пристрасті.

Психологи розрізнюють такі типи прив’язаностей : міцну прив’язаність (прообраз близьких відносин у дитини з батьками). Такі дорослі здатні підтримувати тривалі любовні зв'язки, що приносять задоволення. Самодостатні люди демонструють стриману прив’язаність. В дитинстві вони не виявляють ні великого хвилювання через розлуку з близькими, ні бурхливої радості від зустрічі з ними. Зростаючи, такі діти перетворюються в дорослих, схильних якомога менше вкладати у відносини з іншими людьми, перебувати з ними у тривалих відносинах. Найменше людей демонструють тривожну прив’язаність. Підростаючи, тревожно-амбівалентні діти не дуже довіряють таким, хто їх оточує, а тому робляться ревнивими та поводяться як власники. Вони можуть регулярно сваритися з однією особою і гнівно реагують під час обговорення конфліктних ситуацій. ґендер

Ґлобалізація та зміни безпосередніх людських взаємин. Сучасний етап ґлобалізації характеризується високим рівнем розвитку інформаційних технологій, що провадить за собою серйозні зміни в структурі виробництва, розподілу товарів та послуг, у комунікаційних процесах. Термін „ґлобалізація” означає масштабні зміни, процеси, які відбуваються в економіці, політиці, культурі та національних спільнотах сучасного світу. Ці процеси трансформують старий порядок і прагнуть створити новий світоустрій. Безоцінковий стосунок до процесу ґлобалізації практично неможливий, адже для нього притаманні як позитивні так і неґативні тенденції. Східно-європейські науковці, зокрема О.Ліповська¹, у своїх працях зауважують, що ґлобалізаційні технології репрезентують нову систему вартостей, яка впливає на традиційні, духовно-моральні засади ґендерних взаємин. Крім цього збільшується час та енергія, яка затрачається на використання нових інформаційних та телекомунікаційних технологій. Натомість ущільнюється сфера емоційного, духовного спілкування між членами родини.

Користувачів Інтернету на початку ХХІ ст. було близько 600 мільйонів, а кількість відвідин «сайтів знайомств» досягла 5,6 мільйонів. Деякі дослідники вважають, що «дружні і романтичні відносини, що зав'язалися в Інтернеті, мають більше шансів продовжитися, ніж реальні. У одному з своїх досліджень вони також з'ясували, що, спілкуючись з тими, з ким познайомилися в Інтернеті, люди поводяться природніше, чесніше. Незнайома особа, з якою досліджувані розмовляли менше півгодини в режимі онлайн, викликала у них більшу симпатію, ніж той, з ким вони стільки ж часу спілкувалися особисто. Цікаво, що вони приходили до цього висновку тоді, коли, не підозрюючи про це, в обох випадках розмовляли з тою самою людиною. У реальному житті респонденти говорили психологам-інтерв’юерам, що для них віртуальні друзі не менш реальні, важливі, близькі, ніж «реальні» друзі.

Віртуальне спілкування за допомогою комп'ютера не є адекватною заміною реальних взаємин. Віртуальні романи не рівноцінні реальним романтичним відносинам. У Інтернеті не має значення ні зовнішність, ні місце проживання, ні вік, ні расова приналежність, важливим є спільні інтереси та етичні цінності. Інтернет дозволяє людям бути самими собою, але, з іншого боку, він також дає можливість прикинутися тим, ким насправді не є людина, іноді – заради сексуальної експлуатації.

Все частіше дослідники (психологи, психотерапевти) зустрічаються у своїй практиці з проблемою Інтернет-залежності у дорослих та молоді, що обмежує сферу їх безпосереднього спілкування та взаємодії. З’явилися сфера віртуальних знайомств, ба більше – віртуальних церков, у яких можна одружитися чи висповідатися. Послаблення автентичних родинних стосунків породжує функціональне існування людини, що, у свою чергу, продукує соціальну відчуженість та самотність.

Отже, близькі, тривалі взаємостосунки є невід'ємною складовою щасливого життя. Постсучасність накладає відбиток на сферу тривалих, сімейних взаємин. В силу різних обставин люди переїздять з місця на місце, живуть наодинці (особа-сінґл), розлучаються і змінюють партнерів, замінюють реальні близькі стосунки віртуальними сурогатами. У постіндустріальному суспільстві відбувається трансформація ґендерних ролей, коли взаємостосунки ніби відображають утопію соціальної рівності, в якій обидва партнери ведуть підрахунок взаємних послуг. Та все ж, за спостереженнями психологів та соціологічними опитуваннями більшість людей розвиває та оберігає свої близькі взаємини, відчуває потребу духовно-душевної спорідненості, яку забезпечує сім’я.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке конфлікт, і які його типи?

2. Як в лабораторіях моделюються суспільні дилеми?

3. Які пропонуються соціально-психологічні способи розв’язання соціальних дилем?

4. Що є джерелом конфлікту, згідно експерименту М.Шерифа?

5. Які існують стратегії примирення?

6. Які ви знаєте дотичні проблеми соціальної психології та правосуддя?

7. Що таке когнітивне інтерв’ю?

8. Які дотичні проблеми соціальної психологія та медицини?

9. Які ви знаєте соціально-психологічні дослідження самотності та соціальної тривоги?

10. Які ви знаєте соціально-психологічні дослідження міжособистісних стосунків?

11. Що означають поняття афіліація, атракція, антиципація взаємодії?

12. Як впливає глобалізація на зміни людських взаємин?