Посилення власної соціальної ідентифікації і стереотипи

	«Ми»	«Вони»
Установка	Фаворитизм	Наклеп
Сприйняття	Неоднорідність (ми – різні)	Однорідність (вони всі на одне обличчя)
Пояснення негативних вчинків	Ситуаціями	Схильністю

Проблеми подолання упереджень. Кожна з країн має більш чи менш активізовані соціальні програми з подолання упередженого ставлення між людьми, насильства та дискримінації. Очевидними бар’єрами реалізації цих програм є поширені думки певної кількості людей, які вважають ці програми марнотратством. Для людей характерним є феномен мислення, що світ справедливий. Феномен „справедливого світу” – це схильність вірити в те, що світ справедливий, і тому люди мають те, що заслуговують, а також заслуговують те, що мають. Відтак люди байдужі до соціальної несправедливості не тому, що справедливість їх не хвилює, а тому, що не бачать несправедливості. Люди, що апріорі бачать світ справедливим, переконані в тому, що жертви насильства, самі спровокували його, що нужденній людині випала така доля, а хворі самі винні в своїх недугах. Подібні уявлення переконують також і успішних людей в тому, що вони заслужили те, що мають. Здорові і багаті люди можуть розглядати своє благополуччя і нещастя інших як справедливий розподіл винагород. Пов'язуючи благополуччя з моральністю, а нещастя – з її відсутністю, ми створюємо суб’єктивні передумови суспільного егоїзму, коли успішні люди гордяться своїм становищем, і не квапляться брати на себе відповідальність допомагати іншим. Коґнітивний феномен „справедливого світу” є бар’єром про соціальної поведінки людей.

Отже, стереотипне мислення, яке лежить в основі упереджень є «побічним продуктом» процесу обробки інформації – способом, який дозволяє спростити світ. По-перше, розподіл людей за категоріями перебільшує однорідність усередині кожної групи і відмінності між різними групами. По-друге, стереотипи сприяють виникненню ілюзорних взаємозв'язків між приналежністю людей до певної групи і їх поведінкою. По-третє, приписування причин поведінки тих, що оточують їх диспозиціям здатне призвести до упередженості, до думок схильності на користь своєї групи: до приписування причин неґативної поведінки членів чужої групи їх особистим рисам і до знецінення їх позитивних вчинків. Суб’єктивним бар’єром для підтримки доброчинних програм є апріорна віра у справедливий устрій світу: люди мають саме те, чого заслуговують.

Завдання для самоперевірки:

1. Що таке упередження та яка його природа?

2. Що таке дискримінація, расизм, сексизм?

3. Які бувають приховані форми упереджень?

4. Якими є соціальні джерела упереджень?

5. В чому сутність теорії глибинної ресоціалізації Дж. Ліфтера, яку поведінку вона пояснює?

6. Що таке феномен уразливості до стереотипу, в чому він виявляється?

7. Про що йдеться в теорії соціальної ідентифікації Г.Тешфела?

8. Що таке внутрішньогруповий фаворитизм?

9. Як виявляється інституційна підтримка стереотипів, які її наслідки?

10. Що є емоційними джерелами упереджень?

11. Які особистісні причини упереджень?

12. Що є коґнітивними джерелами упереджень?

13. Який зміст теорії особистісних конструктів Дж.Келлі?

14. Що таке катеґоризація як спосіб упередженого мислення?

15. Що таке ефект однорідності чужої групи?

16. Що таке феномен „справедливого світу”, які його наслідки для просоціальної поведінки?

Література

• Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 2002.

• Оксамитна С. Ґендерні відносини крізь призму громадської думки в Україні і світі // Ґендерна перспектива / Упор. В. Агеєва. – К.: Факт, 2004 . – С.135-148.

Родин Дж., Лангер Э. Ярлики старения // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С. 327-345.

• Hapon N. Gender and Education: Psychological Research of Students’ Imaginations // European Integration through Education. Traditions the Present and the Future / Ed.R.Kucha.- Lublin: Maria Curie-Sklodowska Uniwersytety Press, 2004.– P.523-529.

• Koshmanova, T. S. & Hapon, N. P. Exploratory study of changing ethnic stereotypes of Ukrainian teacher candidates. Journal of Peace Education, Washington, 4 (1), 2007, 75-95.