Етнічна і культурна ідентифікація

Ідентифікація з більшістю	Ідентифікація з етнічною групою
	сильна	слабка
сильна	Бікультурна	Асиміляція
слабка	Ізоляція	Марґіналізація

Люди з бікультурною ідентифікацією, тобто ті, що ідентифікують себе як зі своєю етнічною групою, так і з країною в цілому, здебільшого, мають високу позитивну самооцінку. Нерідко вони «міґрують» між двома культурами, адаптуючи свою мову і поведінку до мови і поведінки тієї групи, членом якої вони відчувають себе в даний момент¹.

Ролі з високим і з низьким статусом. У повсякденному житті, у лабораторних дослідженнях трапляються випадки, коли людям, що мають вищий статус у групі, здається, що вони більш кваліфіковані та результативні. Це довели результати експерименту «Офіс», проведеного Р. Хемфрі. Статус учасників визначало жеребкування, після якого одні досліджувані стали менеджерами, а інші – клерками. Як у справжньому офісі, менеджери командували клерками і виконували роботу, що вимагала вищої кваліфікації. Після закінчення експерименту виявилось, що «шефи» вирішили більше завдань, ніж «помічники». Клерки та самі менеджери сприймають менеджерів (рівних за здібностями з клерками, оскільки відбір здійснювався за випадковим принципом) як більш тямущих, наполегливих, схильних до надання допомоги, тобто як справжніх лідерів. Аналогічним є вплив підлеглого статусу, що впливає на продуктивність праці. Підлегле становище учасників експерименту знижувало їх самоефективність.

Інверсія (зміна) ролей. Виконання різних ролей може бути також і джерелом позитивного впливу. Активно програючи нові ролі, люди або змінюються самі, або проникаються відчуттями тих, чиї ролі відрізняються від їх власних. Психодрама, як одна з форм психотерапії, використовує виконання ролей саме для цієї мети. Ролі нерідко бувають «парними», і відносини усередині кожної пари абсолютно визначені: мати (батько) – дитина, чоловік – дружина, вчитель – учень, лікар – пацієнт, працедавець – найнятий робітник, правоохоронець – громадянин. Інверсія ролей може допомогти кожному з учасників таких пар краще зрозуміти іншого.

Постсучасність та диверситивність статевої поведінки. Культура кінця ХХ – початку ХХІ ст. характеризується протистоянням модерній універсальності, сталості, наперед визначеності людського суб’єкта. Постсучасна (постмодерна) культура зачарована грою фраґментованих суб’єктивностей, підривом старих (західних) цінностей, глобалізацією та одержимістю перформенсом (сценічністю) та алтерністю (інакщістю). Поп-культура, в чому числі засоби масової комунікації робляться проповідником певного типу алтерності – сексуальної інверсії.

Інверсії статевих(сексуальних) ролей – це одночасно і перформенс (сценічність, вдаваність), і реальність змін чоловічих та жіночих ролей на про­тилежні, заміна одних іншими. Одним із випадків сексуальної інверсії є гомосексуалізм, тобто зміна об'єкта почуттів (замість представника протилеж­ної статі об'єктом почуття стає людина тієї ж самої статі). Го­мосексуалізм, як правило, не призводить до глибинних змін статевої ідентичності, тобто чоловіки продовжують усвідо­млювати себе чоловіками, а жінки – жінками.

Існують інші зміни статевої поведінки, які не обов'язково пов'язані з функціональни­ми та органічними розладами статевої сфери– трансвестизм та транссексуалізм. Трансвестизм – це виконання ролей протилежної статі, що виявляється у зміні зовнішнього іміджу, пе­ревдяганні, використанні імені та запозиченні інших рольо­вих атрибутів протилежної статі. Людина усвідомлює себе особою протилежної статі. Трансвестизм не слід плутати з проявами фемінності чоловіків чи маскулінності жінок, хоча трансвестит часто відповідає таким характеристикам. Існує також часткове запозичення статевих ролей, яке не призводять до значної статево-рольової інверсії. Воно часто бувають наслідками стате­вого та ґендерного виховання, наприклад, батьки очікували дівчинку, а народився хлопчик, або навпаки.

Транссексуалізм — це усвідомлення себе представником протилежної статі. Така інверсія статевої ідентичності дає людині підстави для хірургічної зміни біологічної статі. Прагнення фізично відповідати статевому образу (Я-концепції) вияв­ляється сильнішим, ніж бажання народжувати дітей. Кожну з таких інверсій можна розглядати як внутрішній статево-ро­льовий конфлікт (суперечність між компо­нентами статевих ролей і статево-рольовою ідентичністю) та зовнішній статево-рольовий конфлікт (суперечність між статево-рольовою поведінкою і соціальними стереотипа­ми та нормами).

Отже, диверситивність статевої (сексуальної) поведінки тісно пов’язана із процесами інверсії ролей та проблемами соціалізації. Ефектами соціалізації можуть бути дисгармонії статевого розвитку людини: статево-рольовий конфлікт, статево-рольовий інфантилізм (невідповідність статевої ролі віковій стадії психосоціального розвитку) та статево-рольова недостатність (мимовільна або свідома нерозвинутість чоловічого та жіночого начал людини). Їх вивчення та розуміння необхідне для посилення тих соціально-психологічних чинників, які гармонізують певні ефекти соціалізації статевого розвитку індивіда.