11. Етапи розвитку управлінських концепцій

Етапи розвитку управлінських концепцій:

Час (приблизно)	Управлінські концепції
До XIX століття	Інтуїція, накопичений практичний досвід
Кінець XIX ст. - 20-ті роки XX ст.	Механістична концепція наукової організації виробництва, бюджетне планування
20-ті роки XX ст. - 30-ті роки XX ст.	Адміністративне управління (принципи управління по Файолю, функціональна організаційна структура, концепція раціональної бюрократії)
30-ті роки XX ст. - 50-ті роки XX ст.	Застосування концепції людських відносин, методи дослідження операцій
50-ті роки XX ст. - 60-ті роки XX ст.	Довгострокове планування (планування від досягнутого), початок застосування процесного управління, початок застосування наук про поведінку (теорії мотивацій), початок використання проектних і матричних організаційних структур та методів сітьового планування, розвиток методів дослідження операцій
60-ті роки XX ст. - 70-ті роки XX ст.	Стратегічне планування, застосування системного підходу,концепція маркетингу
З 70-их років XX ст.	Стратегічне управління ( концентрація управління на досягненні цілей а не на процесі планування, застосування ситуаційного підходу, розуміння необхідності впливати на організаційну культуру, широке впровадження наукових методів обґрунтування рішень та впровадження технічних засобів і інформаційних систем для підтримки управлінського процесу)

12. Стратегічні групи конкурентів

Стратегічна група конкурентів — це певна кількість підприємств, які посідають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг і однаковими методами.

Підприємства опиняються в одній і тій самій стратегічній групі, якщо вони відповідають принаймні одній із зазначених вимог :

• близька структура асортименту продукції;

• використання однієї системи розподілу;

• однакові тип і ступінь вертикальної інтеграції;

• пропонування покупцям аналогічних послуг і технічної допомоги в експлуатації;

• спрямованість на одних і тих самих замовників;

• використання одних і тих самих прийомів реклами у засобах масової інформації;

• робота в одному інтервалі параметрів «ціна — якість»;

• наявність ідентичних стратегічних орієнтирів та механізмів їх досягнення;

• однакова поведінка на ринку.

Аналіз стратегічних груп виконується за допомогою так званих «карт стратегічних груп галузі» в такій послідовності:

1. Обирають найсуттєвіші характеристики продуктів або підприємств галузі

2. Складають матрицю-карту з цими двома характеристиками. Важливо, щоб вони не корелювали одна з одною.

3. Розраховують обрані характеристики за продуктом або підприємством, після чого продукти або підприємства розміщують на «карті».

4. Об’єкти, що опинились близько один до одного, об’єднують в одну стратегічну групу.

5. Навколо кожної стратегічної групи малюють коло. Доцільно, щоб загальний обсяг продажу підприємств стратегічної групи в галузі був пропорційний до радіуса кола.

Визначення рівня конкурентоспроможності товару та підприємства дістав назву бенчмаркінгу.

Бенчмаркінг — постійний процес порівняння продуктів (товарів), виробничих процесів, методів, форм та систем управління, інших характеристик організації в цілому та її окремих частин (підсистем) з подібними елементами виробничо-управлінського типу інших організацій.

Мета бенчмаркінгу будь-якого типу — підвищення конкурентоспроможності як окремого виду продукції, окремої підсистеми, так і всього підприємства в цілому.