80 Типи адаптивних організаційних структур управління їх особливості, недоліки та преваги

Матричні структури

Ці структури застосовуються при розробці стратегій, нових продуктів, диверсифікації виробництва, нових програм (наприклад, продуктивності, конкурентоспроможності тощо). Головна характеристика та структуроутворюючий елемент матричних структур — мета, спосіб досягнення якої має визначити та здій­снити цільова група. Найчастіше така група складається з фахівців різних спеціальностей, що сприяє комплексному підходу до вирішення питань.

Органічне поєднання цільової орієнтації на досягнення кон­кретних результатів зі збереженням чітко виражених функціональ­них, часових і територіальних аспектів діяльності за рахунок доповнення лінійно-функціональної структури:

• подвійне підпорядкування «цільових груп» і відповідних управлінських ланок лінійно-функціональної структури;

• обмежені терміни існування, оскільки з досягненням мети ці структури ліквідуються.

Як кожне явище, матричні структури мають певні переваги та недоліки.

Переваги:

• створення організаційних умов для більш швидкого досягнення мети;

• висока динамічність, гнучкість структури;

• швидке стратегічне реагування;

• ефективна координація робіт по досягненню загальної мети;

• оптимізація використання ресурсів (особливо людських);

• орієнтація на нововведення;

• зниження оперативної навантаженості на вище керівництво.

Недоліки:

• труднощі у здійсненні балансу влади та відповідальності в організації;

• «дуалізм керівництва» — порушення єдності управління;

• збільшення управлінського персоналу і витрат;

• зниження ефективності структури зі збільшенням кількості проектів;

• соціально-психологічні проблеми в організації в цілому, пов’я­зані зі створенням більш ефективно працюючої групи;

• ускладнення інформаційної мережі.

Матричні структури існують в кількох варіантах. Їхні особливості залежать від характеру мети, яку передбачається досягти за їх допомогою та пов’язане з цим охоплення всіх або декількох стадій ділового циклу підприємства¹, а також ступеня автономності цих організаційних форм. Розрізняють проектні, продуктові, функціональні, програмні та фрагментарні ринково-страте­гічні угруповання матричного типу. Прийняття рішень про формування структур матричного типу потребує ретельного обґрунтування. Вони не є панацеєю від недоліків ОСУ підприємства.

Проектні структури

Основні принципи створення проектних структур:

• об’єднання частини матеріальних, людських та фінансових ресурсів у межах проектних груп, орієнтованих на розв’язання конкретних проблем;

• надання групі певної самостійності (певної автономії);

• налагодження інформаційних зв’язків;

• створення необхідної системи мотивації;

• спеціальна підготовка та залучення кадрів певної кваліфікації.

Проектна група може бути організаційно оформлена як:

• самостійна ланка підприємства («центр прибутків», венчур, відділення);

• існувати у статусі дочірньої фірми;

• входити до апарату управління як один із підрозділів. Остан­ній варіант у вітчизняній літературі дістав назву «лінійно-проект­ні (програмні) структури».

Проектна структура, побудована за лінійно-проектним (програмним) принципом, має певні переваги й недоліки.

Переваги:

• гнучкість структури;

• горизонтальна інтеграція і координація функціональних ланок;

• швидке оперативне, організаційне, стратегічне реагування;

• ефективність використання ресурсів.

Недоліки:

• труднощі взаємодії управляючих проектів і керівників-функціоналів;

• високі вимоги до керівника проекту;

• труднощі формування та управління проектними групами.

Залежно від обраного підходу призначаються (обираються) керівники цих структурних ланок, окреслюються їхні повноваження та обов’язки, а це допоможе встановити міру впливу цих органів на виконання стратегічної програми.