45. Відмінні риси стратегічного та довгострокового планування н цього середовища.

Василенко В.О. виділяє основні специфічні ознаки стратегічного планування, які відрізняють цейвид планування від інших видів [2, с.249 ]:

- роль менеджера – його ціннісні орієнтири відіграють більш значну роль у стратегічномуплануванні, ніж при інших видах планування;

- діапазон альтернатив планових дій значно ширший, ніж при поточному чи оперативномуплануванні;

- вища ступінь невизначеності, ризику запланованих дій;

- потреба у значних обсягах інформації про стан та умови навколишнього середовища;

- більш тривалий період планування;

- структурування у глобальному масштабі, менша деталізація завдань.

Дані відмінності можуть стосуватися як стратегічного, так і довгострокового планування, і непоказують різниці між ними. Головною відмінністю саме стратегічного планування від довгострокового є факт стратегії як першорядного орієнтиру складання стратегічного плану. Крім наведеної вище відмінності слід зауважити, що стратегічне і довгострокове планування по-різному враховують вплив факторів зовнішнього та внутрішнього оточення на діяльність та розвиток підприємства. Як зазначалось раніше, при довгостроковому плануванні керівництво враховує обмежену кількість факторів, а при стратегічному плануванні аналіз внутрішніх можливостей фірми та зовнішніх факторів складає основу його системи, тому що пошук шляхів оптимального використання внутрішніх можливостей з врахуванням зовнішніх обмежень впливають на вибір стратегії організації.

За рахунок цього стратегічне планування вирізняється своєю адаптивністю до зміни умов. рахунок цього стратегічне планування вирізняється своєю адаптивністю до зміни умов.

При стратегічному плануванні кількісні показники та їх конкретні значення, як правило, не встановлюють, на відміну від довгострокового. Стратегічні плани спрямовані на довгострокову перспективу та базуються на аналізі існуючих тенденцій розвитку економіки, фінансових ринків, а також містять елементи прогнозування. У стратегічних планах немає подробиць, деталізації положень і точних дат виконання. Отже, стратегічне планування (на відміну від довгострокового) спрямоване не на просту фіксацію показників діяльності організації на довгострокову перспективу, а передбачає вибір таких напрямів та сфер роботи, котрі забезпечать зростання конкурентоспроможності. Тобто, стратегічне планування є функцією напряму розвитку підприємства, а довгострокове планування – функцією часу.

Отже, стратегічне планування має такі характерні риси:

- по-перше, на відміну від довгострокового екстраполятивного планування, коли прогноз розроблявся кожною функціональною службою, яка мала на меті свої власні інтереси, стратегічне планування базується на принципово новому підході до прогнозування стану навколишнього середовища: виділяють стратегічні зони господарювання (СЗГ) та стратегічні господарські центри(СГЦ);

- по-друге, стратегічне планування базується на аналізі як зовнішнього середовища, так і внутрішніх можливостей підприємства;

- по-третє, методика стратегічного планування передбачає розробку багатоваріантної стратегії, при цьому кожен варіант орієнтують на розвиток підприємства залежно від зміни стану зовнішньогосередовища. Тобто розробляють декілька стратегічних альтернaтив з урахуванням виникнення різнихситуацій в майбутньому.