Методичні рекомендації

Незважаючи на свій відносно молодий вік, політична наука має досить тривалий процес становлення. Він пов'язаний із вивченням питань, що стосуються політики. Цей процес бере свій початок з часів античності. Політика розглядалась як органічна складова всієї суспільної системи. Відбувались початкові спроби аналізу політики, з метою визначення оптимальних форм державної організації. Вивчаючи цей період, потрібно розглянути закон Хамурапі (Вавилон), міф про Заратустру (Персія), з'ясувати сутність буддизму (Індія), конфуціанства, даосизму (Китай). Необхідно також проаналізувати погляди Сократа, Платона, Аристотеля (Греція), Цицерона, Лукреція (Рим).

Політична думка епохи середньовіччя характеризується релігійністю, теологічними концепціями походження державної влади. Найбільш видатними мислителями цього часу були Августин Блаженний, Фома Аквінський.

В епоху Відродження і Просвітництва відбувається звільнення науки від релігії і формуються гуманістичні засади політики. У сфері політичної ідеології більшої ваги набувають теорії природних прав людини, суспільного договору. Політика відділяється в окрему сферу суспільного життя. При розгляді даного питання необхідно зробити аналіз політичних теорій Н. Макіавеллі, Т. Мора, Ж.Бодена, Т. Гоббса, Д. Локка, Г. Гроція

Політична думка Нового часу пов’язана із розробкою і обґрунтуванням теорії правової держави, громадянського суспільства, розподілу влади. Видатними представниками цього періоду є Ш-Л. Монтеск’є, Ж-Ж. Руссо, І. Кант, Г. Гегель, І.Бентам, К. Маркс, Б. Чичерін, А. Токвіль.

Розгляд питання про українську суспільно-політичну думку слід розпочати з періоду Київської Русі. Необхідно провести такі основні ідейні лінії того періоду: незалежність Русі, сильна князівська влада. Окремо слід відзначити вплив християнства (Д. Заточник, В. Мономах, Іларіон).

Помітне місце в історії розвитку політичної думки України займає Литовсько-Польський період. Уважного аналізу потребують погляди Х. Філарета, С. Оріховського-Роксолана щодо організації державної влади, взаємовідносин держави і суспільства. Важливе значення мають і документи конституційного характеру, з якими пов’язана історія козацтва: угоди Б. Хмельницького з Польщею, “Березневі статті” 1654 р., Гадяцький трактат 1658 р., Конституція П. Орлика 1710 р. У них визначалась модель української державності.

Політична думка XIX ст. більшою мірою мала культурницький характер. Вона характеризувалась прагненням зберегти мовну культуру й ідентичність українців. Висувались ідеї необхідності соціального визволення, знищення самодержавства, кріпосництва. При розгляді даного питання слід ознайомитись з поглядами Т. Шевченка, М. Костомарова, інших представників Кирило-Мефодіївського Братства, М. Драгоманова, І. Франка.

Український національний рух XX ст.. мав політичний характер. Особливо на початку століття було складено значну кількість різноманітних програм щодо державної організації України. Відбулось розгалуження політичної думки на окремі ідейні напрямки: монархізм, інтегральний націоналізм, націонал-комунізм. Увагу студентів треба звернути на концепції М. Грушевського, В. Липинського, Д. Донцова, М. Міхновського, націонал-комуністів М. Скрипника, М. Хвильового.