1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

2. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, пере­ ходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

1. Відповідно до ч. 1 коментованої статті моментом переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором має вважатися момент укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю (договором) сторін. Наведене правило суперечить ч. 1 ст. 334 ЦК, згідно з якою право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, редакційно ч. 1 побудована таким чином, що може скластися враження, що в ній вирішується питання про перехід до набувача самої частки, а не момент виникнення права спільної часткової власності. Якщо положення ч. 1 ст. 363 ЦК розглядати як виняток із загального наведеного вище правила, то у набувача право на частку має виникати з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди щодо істотних умов договору. Тобто це означає, що таке право може виникнути і до моменту фактичної передачі частини спільного майна продавцем-спів-власником набувачеві.

У частині 2 ст. 363 ЦК визначається момент переходу частки у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації. У цьому випадку він має визнача­тися за правилами частин 3-4 ст. 334 ЦК, згідно з якими право власності на майно за договором, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання нотаріально не посвідченого догово­ру дійсним, а щодо договору, який підлягає державній реєстрації, — з моменту такої реєстрації. Оскільки у ч. 2 ст. 363 ЦК є безпосереднє посилання на ст. 334 ЦК, то цілком очевидно, що йдеться про момент виникнення у набува­ча права спільної часткової власності на частку, а не про її фактичний перехід. При переході частки у праві спільної власності може і не відбуватися фактич­ної передачі співвласником конкретного майна відповідного розміру його іде­альної частки, наприклад, у разі відчуження частки в праві спільної власності на неділимий об'єкт. Очевидно, цією обставиною також можна пояснити кон­струкцію ч. 1 ст. 363 ЦК, в якій момент виникнення у набувача права спільної власності не пов'язується з фактичною передачею співвласником (відчужува-чем) частки набувачеві.

Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності

1. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

2. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших спів­власників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.