Парасимпатична нервова система
Основна функція парасимпатичної нервової системи полягає у сповільненні скорочень серця, розширення деяких кровоносних судин (звуження коронарних судин), посилення секреції залоз, посилення перистальтики кишківника, звуження зіниць.
В парасимпатичній нервовій системі також виділяють центральні та периферійні відділи, передача збудження до ефекторнго органу здійснюється в основному по двонейронному шляху: прегангліонарний нейрон розташований у сірій речовині мозку, постгангліонарний винесений далеко на периферію.
Виділяють ряд відмінностей між симпатичною та парасимпатичною нервовою системами:
- центральні структури парасимпатичної нервової системи розміщені у трьох віддалених ділянках мозку, які до того ж розташовані далеко від симпатичного центра;
- парасимпатичні волокна інервують тільки певні ділянки тіла, які містять, крім того, волокна симпатичної та інтрамуральної нервової систем;
- прегангліонарні волокна парасимпатичної нервової системи є значно довшими ніж симпатичної нервової системи, а постгангліонарні нейрони розташовані поблизу або ж у товщі ефекторних органів.
Центральні відділи парасимпатичної нервової системи розташовані у середньому, довгастому мозку і у куприковому відділі спинного мозку. У середньому мозку центром парсимпатичної нервової ситеми є ядро, розташоване поблизу передніх горбів чоторигорбикового тіла на дні сильвієвого водопроводу.
Необхідно підкреслити, що найголовнішою ланкою чутливих шляхів парасимпатичної нервової системи є блукаючий нерв.
Отже, симпатична нервова система - це система тревоги або “захисту”, система мобілізації резервів, необхідна для взаємодії організму з середовищем, що забезпечується швидким включенням у реакцію багатьох органів і систем. Саме тому симпатичні ганглії розташовані далеко від інервуючих ними органів і характеризуються здатністю до мультиплікації імпульсів, що забезпечує швидку і поширену реалізацію впливу. Симпатичні імпульси активують діяльність мозку, мобілізують захисні реакції і процеси терморегуляції, механізми згортання крові, імунні реакції. Збудження симпатичної нервової системи - обов`язкова умова емоційного стану і напруження, вона також є початковим ланцюгом гормональних реакцій стресу.
На відміну від цього парасимпатична і метасимпатична нервова система забезпечують гомеостатичний стан організму.
Регуляція і кординація діяльності вегетативної нервової системи здійснюється за участю кори великих півкуль головного мозку. У гіпоталамусі розташовані ядра, які по-різному впливають на діяльність вегетативної нервової системи. Так велика кількість досліджень показала, що стимуляція задніх ядер гіпоталамуса супроводжується ефектами аналогічними подразненню симпатичної нервової системи. Стимуляція групи передніх ядер гіпоталамуса веде до подразнення парасимпатичної нервової системи.
В симпатичній нервовій системі передача збудження з прегангліонарних на постгангліонарні нейрони здійснюється в основному за допомогою медіатора ацетилхоліну, а на ефекторний орган - за допомогою норадреналіну. В парасимпатичній нервовій системі в обох ланцюгах передача збудження здійснюється за участю ацетилхоліна. В метасимпатичній нервовій системі взаємодіють обидва ці медіатори, а також в ефекторній частині ланцюга збудження може передаватись за участю сератоніна або й АТФ.