Розділ іі Соціальна політика як основа соціальної роботи

2.1. Роль соціальної політики у вирішенні завдань соціальної роботи

«Социальную политику можно рассматривать как причинно обусловленную, ситуативную, динамичную по форме и ориентации деятельность по практической организации социальной безопасности людей, стремящихся реализовать свои потребности и интересы в обществе».

Теория и методика социальной работы. Учеб. пособие. — М.: Издательство «Союз», 1994. — 339 с. — С. 93.

«Гертруда Боймер, один из пионеров социальной работы и обучения социальной работе в Германии, ставшая во времена Веймарской республики секретарем Министерства внутренних дел, определяла социальную педагогику более конкретно, как инструмент социальной политики. В учебнике 1929 года по социальной педагогике под редакцией Ноля и Паллята она отмечала, что функция социальной работы первоначально заключалась в латании дыр законодательства и распределении благотворительности. Но подобно тому, как школьное образование приобрело первостепенное значение (с элементами обязательности), так и государственные индивидуальные социальные службы должны сейчас позитивно определить свою универсальную функцию. Для Боймер «социальная» в названии «социальная педагогика» предполагает общественный мандат на проведение образовательной социализации детей в соответствии с их естественными запросами независимо от материального положения и взглядов их родителей.

В одной из первых в Европе программ развития индивидуальных социальных служб она наметила три компонента социально-педагогической деятельности: а) контроль, коррекция и при необходимости замена воспитательной функции семьи — внесение таким образом лепты «в новое распределение задач и ответственности между семьей, обществом и государством»; б) выявление и устранение структурных и экономических причин, порождающих социальные проблемы и препятствующих отдельным индивидам и семьям выполнять свои «воспитательные функции»; в) обеспечение социальной помощи тем детям, чьи трудности обусловлены врожденными или приобретенными дефектами».

Лоренц, Уолтер. Социальная работа в изменяющейся Европе / Уолтер Лоренц; Асоц. психіатрів України. — К.; Амстердам, 1997. — 199 с. — С. 101.

«Значною перешкодою для формування умов соціальної безпеки населення України є невизначеність концептуальних підстав соціальної політики, не­з’ясованість співвідношення соціальної політики і соціальної роботи та незабезпечення на цій підставі ефективного соціального управління.

Серед вітчизняних літературних джерел вкрай обмежено висвітлюються результати теоретичних та науково-практичних досліджень з проблем визначення змісту та співвідношення соціальної політики і соціальної роботи. Але загальною є думка, що соціальна робота є механізмом (засобом, формою) реалізації соціальної політики, а в свою чергу соціальна політика є орієнтиром соціальної роботи».

Новікова О.Ф., Сорока І. В. Соціальна політика і соціальна робота: співвідношення, проблеми, перспективи // Соці­альна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-прак­тич­ної конференції / За ред. І. В. Козубовської, І.І. Миго­вича. — Ужгород, 1999. — Ч. ІІ. — 368 с. — С. 132.

«Сучасне українське суспільство охоплене глибокою кризою, в якій вирішення соціальних проблем, на жаль, до недавнього часу більш ніж в інших сферах носило лише декларативний характер. … практично найслабкіше місце сучасної української держави залишилось без реальних ефективних програм при найвищому рівні потреби в них…

На сьогоднішній день розробка окремих напрямків стала пріоритетною для вчених, наукових центрів, соціальних служб. Але взагалі система соціальної роботи не має як чітко вдосконаленої для українського суспільства програми реалізації, так і комплексного, системного підходу до вивчення проблем цього кола, який є важливим у зв’язку з тим, що соціальні зв’язки та взаємні впливи дуже сильні в будь-якій соціальній системі.

Поряд з комплексною розробкою різноманітних напрямків соціальної роботи, створення соціальних програм повинно вестися у двох «масштабах»: нам треба мати стратегічну програму, і нам потрібні тактики ведення цієї стратегії.»

Михайльова К.Г. Соціальні ініціативи як елемент соціальної політики // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції. / За ред. І. В. Козубовсь­кої, І.І. Миговича. — Ужгород, 1999. — Ч. ІІ. — 368 с. — С. 97–98.

«І в стратегічних цілях соціальної політики держави і регіонів, і в основних її завданнях та шляхах впровадження присутні положення з соціальної роботи. Вони сконцентровано містяться в розділі «Реформування системи соціального забезпечення населення» зазначених Основних напрямків. Першочерговими заходами щодо формування стратегії соціальної роботи є реформування системи соціальної допомоги, розвиток адресної допомоги; соціальна підтримка сім’ї, ветеранів війни та праці, жінок, дітей і молоді; соціальний захист громадян, які потерпіли від наслідків Чорнобильської катастрофи; забезпечення інвалідів рівними з іншими громадянами можливостями для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, умовами для реалізації потенційних можливостей інвалідів, створення оптимальних умов для самообслуговування інвалідів; соціальна підтримка громадян, звільнених у запас або відставку з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, та членів їх сімей».

Новікова О.Ф., Сорока І. В. Соціальна політика і соціальна робота: співвідношення, проблеми, перспективи // Соці–альна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міднародної науково-практичної конференції. / За ред. І. В. Козубовської, І.І. Миговича. — Ужгород, 1999. — Ч. ІІ. — 368 с. — С. 133.

«…методологическая функция научно-познавательного компонента социальной политики не означает однородности ее воздействия на характер и содержание организаторской и социальной работы в обществе. Социальная работа с ее разветвленной структурой органов управления в различных регионах общества и обширной сетью центров социальной помощи населению оказывает обратное и притом активное воздействие на социальную политику, поскольку играет роль обратной информационной связи в системе управления социальными процессами. Вбирая в себя практически-организационный аспект социальной политики государства, она обеспечивает реализм последней, проверяет ее жизненность. Такова диалектика взаимодействия социальной политики и социальной работы».

Теория и методика социальной работы. Учеб. пособие. – М.: Издательство «Союз», 1994. – 339 с. – С. 96.

«…соціальна політика в Україні має певні кроки щодо забезпечення соціального захисту населення України завдяки концентрації зусиль на удосконаленні соціальної роботи, її змісту, форм, методів, фінансового, законодавчого та нормативно-правового забезпечення, а також невикористані резерви щодо її поліпшення».

Новікова О.Ф., Сорока І. В. Соціальна політика і соціальна робота: співвідношення, проблеми, перспективи // Соці­альна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-прак­тичної конференції / За ред. І. В. Козубовської, І.І. Миго­вича. — Ужгород, 1999. — Ч. ІІ. — 368 с. — С. 135.

«У сфері людських взаємин окреслилась своєрідна криза, що має яскраво виражений соціально-психологічний зміст: з одного боку, ми відчуваємо потребу в іншій людині, в її розумінні, в інтимному спілкуванні з нею, з іншого боку, зближення породжує низку болісних проблем, взаємозобов’язань.

В цих умовах посилюється роль інституцій соціального захисту в українському суспільстві, спрямованих у своїй діяльності на підтримку як окремої особистості, так і сім’ї, зростає потреба суспільства у професійно підготовлених для самостійної роботи фахівцях».

Скотна Н.В. Проблеми фахової підготовки соціальних педагогів та соціальних працівників у вищому педагогічному навчальному закладі // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції. / За ред. І.В. Козу­бовської, І.І. Миговича. — Ужгород, 1999. — Ч. ІІ. — 368 с. — С. 217–218.

«Любые практические шаги и действия в области социальной работы складываются из совокупности усилий отдельных личностей, наделенных наряду с общими и неповторимо индивидуальными чертами, качествами. Как социальная практика социальная работа не является простой суммой действий индивидуумов. Это взаимосвязанное, цельное системное образование, проявляющее себя на ином уровне, чем персональная практика социального работника. Благодаря органичному сочетанию системности и индивидуальности, дифференцированности социальная работа дополняет, расцвечивает социальную политику государства, обогащая общественно-гуманистическими, духовно-нравственными ценностями».

Теория и методика социальной работы. Учеб. пособие. — М.: Издательство «Союз», 1994. — 339 с. — С. 96.

«…Если мы должны побороть отчуждение больных от общества и экзистенциальный невроз, продолжающий калечить психически больных людей, которых поддерживают лечением в сообществе, то нам надо применить другой подход, заняв их целенаправленной деятельностью. Вот почему при отсутствии благоприятных условий для продуктивной работы соответствующая общественная программа службы защиты психического здоровья должна использовать способности и возможности потребителей в работе и управлении собственными организациями для взаимопомощи».

Р. Уорнер. Творческое программирование // За пределами ухода в сообществе. Опыт нормализации и интеграции / Под ред. Ш. Рамон. — Амстердам-Киев, 1996. — Гл. 5. — С. 155–156.

«Социальная работа в условиях трансформации общества необходима, как ни в какую другую эпоху. Проблема цивилизованного реформирования общества состоит в том, чтобы обеспечить самодеятельность и личную инициативу граждан. В условиях системного глубочайшего кризиса, когда государство не способно прокормить своих граждан, единственный выход заключается в том, чтобы дать им возможность прокормить себя. Именно с социального действия, направленного на постоянное развитие, эволюционное изменение себя и общества, должен начинаться процесс выхода Украины из социального кризиса.

В реализации данного процесса важное место принадлежит социальной работе, в ее комплексном, системном смысле, как деятельности и как профессии. При всей важности социальной деятельности, по социальной защите отдельных слоев населения, социальная работа должна развиваться от социальной защиты к социальной эволюции и формированию позитивного (для всех членов) развития общества».

Халтобин В.О. Социальная работа как деятельность // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції / За ред. І.В. Козубовської, І.І. Ми­говича. — Ужгород, 1999. — Ч. ІІ. — 368 с. — С. 273.

«Социальная работа в европейском измерении воспринимается в тесной взаимосвязи с социальной политикой и таким социальным институтом, которым является, в частности, социальное государство.

Важное значение для формирования современной модели социальной помощи оказали принципы Эль-берфельдской системы, получившей свое название от города, где она эффективно была применена, и в последующем получившей распространение в середине XIX в. практически на всей территории Германии и части Франции. В основу этих принципов легли следующие положения:

– самостоятельность каждого попечительства при рассмотрении частных вопросов и централизация общего направления дел;

– индивидуализация помощи при детальном обследовании каждого нуждающегося;

– привлечение к активному участию в деле призрения бедных слоев общества.

Со временем изменялись приемы и формы работы, но главным принципом социальной работы остается оказание социальной помощи, понимаемой как формирование под руководством социального работника и при непосредственном участии клиента навыков к самопомощи. Стратегией социального работника являются действия, направленные на повышение степени самостоятельности клиента, развития его способности контролировать свою жизнь и самому решать возникающие проблемы.»

Словарь-справочник по социальной работе / Беличева С.Л. и др. — М., 1997. — С. 366.