Навчальна програма

Класні курси включають у себе гуманітарні і суспільні науки (психологію, педагогіку, соціальну медицину; право (закон), соціологію, економіку і соціальну політику, політологію і соціальну філософію) та соціальну роботу (теорію соціальної роботи, професійні галузі, методи соціальної роботи, адміністративне керування, методи дослідницької роботи, використання досліджень, майстерні і цехи, групову динаміку, спостереження, мистецтва і ремесла).

Кожний семестр студенти працюють над проектом у групі, яку складають 6 або 11 осіб. Викладач школи соціальної роботи або соціальний працівник агентства керує проектами, що знайомлять студентів з тими новими ідеями, над впровадженням яких вони працюють. Група студентів розробляє і впроваджує в практику свій проект. Крім того, студенти повинні вміти вести документацію стосовно власної діяльності, користуватись спеціальною літературою.

Навчальний план включає чотири місяці практики під наглядом спеціалістів, з яких один місяць повинен бути проведений в агентстві з соціального забезпечення дітей або юнацтва і один місяць – у закладах з роботи з дорослими.

Відповідно до вимог асоціації праці на відпустки для працівників освіти соціальним працівникам надається відпустка на один тиждень щорічно для підвищення кваліфікації. Для професійної діяльності необхідне додаткове навчання, освіта, яка оплачується працедавцем.

Ступені і свідоцтва

Випускники академій соціальної роботи отримують звання дипломованого соціального робітника «Dірlоmsоzіаlаrbеіtеv». Для визнання дійсними дипломів, виданих за рубежем, соціальні працівники проходять процедуру підтвердження за спеціальним звертанням у федеральне міністерство освіти, спорту та мистецтв Австрії. У компетенції цього міністерства підтверджувати дипломи, одержані у будь-якій іноземній школі соціальної роботи. У разі виникнення необхідності скласти додаткові іспити вони проводяться компетентними інспекторами місцевої школи.»

Коваль Л.Г., Звєрева І. Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка /  Соціальна робота: Навч. посібник. — К.: ІЗМН, 1997. — С. 34–37.

«В Німеччині … школи соціальної роботи розвивались у взаємозв’язку з інститутами соціального забезпечення за прикладом розвитку соціальної роботи в Англії та Америці. Однак традиційні інститути соціальної роботи, насамперед протестантські та римсько-католицькі церкви з їх організаціями (Внутрішня Місія, Діаконічна Робота і Карітас), боролися за поширення свого впливу на цю сферу. Коли соціальна робота стала професійною (упродовж Першої світової війни і після неї), більшість шкіл і програм соціальної роботи були пов’язані з церквою. Пліч-о-пліч з ними продовжувала існувати велика кількість непрофесійних шкіл. Деякі підготовчі програми проводились організацією з соціального забезпечення соціал-демократичних робітників. На початку 70-х років зв’язки шкіл з різними типами організацій стали слабшати.

До кінця 60-х років не існувало передвипускних курсів соціальної роботи при університетах (їх попередники при університетах Франкфурта та Йєни і при Німецькій академії соціальної та педагогічної роботи жінок не пережили захвату влади нацистами). У 1970–71 роках програми з соціальної роботи спільно з іншими програмами в бізнесі та інженерії увійшли до системи вищої освіти. Виникли плани щодо можливого інтегрування коледжів в університети з метою збільшення практичної спрямованості університетських знань, але подібні плани мали невеликий успіх.

Соціальна робота в Німеччині як професія зробила суттєвий внесок в інтернаціоналізацію соціальної роботи.

Професіоналів соціальних служб готують у Німеччині в інститутах різних типів, що є результатом як історичного розвитку, так і структури громадянських служб. Персонал для дитячих садків, місць відпочинку молоді, молодіжних центрів і для надомної опіки за малюками готується на середньоосвітньому рівні у професійних, спеціалізованих школах. Соціальні працівники і педагоги навчаються у коледжах-інститутах, які належать до системи вищої освіти. Деякі курси соціальних працівників і соціальних педагогів пропонують нещодавно створені університети. Університети та інститути підготовки вчителів почали реалізовувати навчальні програми в руслі «науки про освіту» паралельно практично орієнтованим курсам підготовки вчителів. У навчальному процесі зосереджено увагу на курсі «Соціальна педагогіка», а також «Дошкільне виховання», «Освіта дорослих», «Виховання і навчання інвалідів». Кваліфіковані випускники цих закладів можуть продовжувати освіту до докторського ступеня у своїй галузі. Однак у зв’язку з академічною орієнтацією і мінімальною практичною підготовкою випускників університетів часто не приймають агентства по найму.

У землі Баден-Вюртемберг створений інший тип навчання в сфері соціальної роботи в так званих професійних академіях: студенти наймаються організаціями з соціального забезпечення і протягом трирічного навчання мають три місяці практики, три місяці навчання і т. д. Випускники отримують такий самий ступінь, як і випускники коледжів. Але такі інститути географічно обмежені однією німецькою землею, і вони випускають відносно мало спеціалістів.

Програми з соціальної роботи пропонують 70 відділень п’ятидесяти коледжів і професійних шкіл Німеччини; 28 університетів та інститутів підготовки вчителів пропонують програми в руслі «науки про освіту» з концентрацією уваги на «соціальній педагогіці».

Університети і коледжі в Німеччині мають високий ступінь конституційно гарантованої незалежності. В рамках соціальної структури вони автономно вирішують всі академічні проблеми: навчальні плани, програми, екзамени, набір студентів. Програми і навчальні плани різних шкіл різняться між собою. Не існує контролю, координації або акредитації на національному рівні, за винятком таких неформальних структур, як, наприклад, Асоціація деканів шкіл соціальної роботи, до якої належить більшість шкіл.

Державні міністерства науки та університети спостерігають за інститутами вищої освіти в офіційній структурі. Вони керуються законодавчими положеннями у вирішенні проблем цих закладів. Уряд має значний вплив у фінансових справах і у призначенні штатних професорів. Професори є посадовими особами. Коледжі у багатьох рисах схожі з політехнікумами у Великобританії. Навчальний план більш структурований, і робота професури, орієнтована на студентів, є значно інтенсивнішою. Викладацький склад шкіл соціальної роботи інтегрує у своїй роботі всі відповідні соціальні науки, право, медицину, економіку.

Зміст і структура курсів навчання сильно відрізняються одна від одної залежно від школи соціальної роботи завдяки її автономності…

У школах соціальної роботи пропонуються три різних типи навчальних програм:

– соціальна робота, яка орієнтована на традиційні адміністративні завдання в різних закладах;

– соціальна педагогіка, яка спрямована на роботу з молоддю в общинах, на інші освітні заклади поза школою;

– соціальна освіта (Sozialwesen), навчальна програма, яка об’єднує елементи як соціальної роботи, так і соціальної педагогіки.

Загальні елементи різних навчальних програм можуть бути легко об’єднані таким чином:

– соціальна робота і соціальна педагогіка: історія, теорія, організація та інститути, методи;

– соціальні науки: соціологія, соціальна політика, політична наука, економіка, статистика, емпіричні соціальні дослідження;

– психологія/педагогіка: прогресивна психологія, терапевтичні методи, теорія і практика освіти, теорії соціалізації;

– здоров’я: надання медичної допомоги, інституційна та офіційна структура, медичне обстеження; юридичне і суспільне управління: законодавство по відношенню до сім’ї, молоді, соціального забезпечення, соціальних гарантій, праці та управління;

– музика, драматургія, спорт, мистецтво, кінематограф, відео, робота із засобами масової інформації. Більшість навчальних програм включають курси іноземних мов: англійської, французької, іспанської. Школи з профорієнтацією на роботу з емігрантами пропонують курси основних мов емігрантів. У приєднаних до церков школах соціальної роботи до навчального плану включаються соціальна етика та соціальна філософія.

…Професійна практика має велике значення в навчанні соціальної роботи. Академічна підготовка в школах триває три роки. Направлення на роботу організовані відповідно до двох моделей: «однофазової» та «двофазової». «Однофазова» модель інтегрує два шестимісячних періоди роботи у професійній галузі в академічну навчальну програму; студенти складають свої останні екзамени в школах після чотирьох років навчання та отримують державний сертифікат по її закінченні. «Двофазова» модель … потребує річного направлення на роботу в професійній галузі, яке оплачується і планується після трьох років академічної підготовки в школах. За цією моделлю студенти отримують державний сертифікат тільки після успішного завершення своєї роботи за направленням у професійну галузь. На додаток до направлення на однорічну роботу у професійну галузь, по завершенні «двофазової» моделі, у більшості навчальних програм цього типу передбачається робота у професійній галузі студентів перед випуском. Тривалість роботи за професією становить, в основному, від 3 до 6 місяців. У деяких школах студенти працюють 4 або 5 днів на тиждень у якомусь закладі. Інші школи віддають перевагу короткочасним направленням на 1–2 дні на тиждень. У більшості своїй школи готують, контролюють та оцінюють роботу за направленням, але іноді робота у професійній галузі та академічне навчання виявляються важко інтегрованими в цілому. Студенти працюють згідно з направленням на роботу в будь-якому закладі під контролем і наглядом соціального працівника. Праця спостерігачів не оплачується, їх робоче навантаження не зменшується.